ХРИСТОС ПЕРЕД ПЕРВОСВЯЩЕНИКОМ АННОЮ

Для наших роздумів в дні Великого посту хотілося б представити зовсім невеличку картину страждань Христа Спасителя. Коли солдати пов’язали Ісуса Христа в Гефсиманському саду була глибока ніч. Перед тим минув тяжкий і довгий день. Учні Спасителя протягом цього незвичайного дня настільки стомились, що не мали ніякої вже сили перебороти сон. Ісус у цей час переживав боріння у Гефсиманії. Молився. І ось тепер зв’язаний, він опинився в руках Своїх ворогів. Його поставили спочатку перед синедріоном. Повідомлення про те, що Ісуса Христа спочатку відвели до первосвященика Анни є тільки у святого апостола і євангеліста Іоана Богослова. Анна був призначений первосвящеником в 6-му році після Р. Х. володарем Сірії Каїрінієм і залишався на цій посаді до того часу, поки не був її позбавлений прокуратором Юдеї Валерієм Гратом. За юдейськими законами первосвященик повинен був залишатися на цій посаді пожиттєво, однак римляни не хотіли, щоб влада так довго належала одній людині, і тому досить часто міняли первосвящеників. Так, спадкоємцями Анни один за одним були п’ять його синів, і, насамкінець, його зять Каяфа. Однак відомо, що Анна зберігав “закулісну” владу. Це видно з того, що перше аніж віддати Ісуса формальному суду, Його привели до Анни, бо і дім останнього знаходився на шляху до первосвященика Каяфи. Continue reading

ПРО РОЗП’ЯТТЯ І ХРЕСТ ХРИСТІВ

“Розп’яття” на західній стіні з лівого боку у Володимирському патріаршому соборі м. Києва художників Павла Свєдомського та Вільгельма Котарбінського

Середина Великого посту завжди присвячена особливому шануванню Чесного і Животворчого Хреста Господнього. З давніх-давен на середину храму виноситься хрест для поклоніння і весь тиждень, який носить назву «хрестопоклонного», Церква закликає вірних роздумувати про страждання та розп’яття Христа Спасителя. Так само вона нагадує нам, що вже настають «названі» тижні Великого посту: «хрестопоклонний», «поклонний», «вербний» і «страсний», які невпинно наближатимуть нас до Світлого Христового Воскресіння.
До великої Голгофської жертви смерть на хресті була ганебною. На таку кару засуджувались явні злодії і раби-бунтарі. У Старому Завіті про смертну кару на хресті було сказано, що «проклятий перед Богом усякий повішений на дереві» (Втор. 21; 23). Цей вислів передає нам апостол Павло в посланні до галатів: «Проклятий всякий, хто повішений на дереві» (Гал. 3; 13). Наскільки ганебною була смертна кара на хресті говорить нам один із найвідоміших римських проповідників Ціцерон: «Око римського громадянина не повинне бачити хреста, вухо його не повинне чути про нього і сама згадка про хрест повинна бути згладжена із його пам’яті».  Continue reading

СЬОГОДНІ, 1 КВІТНЯ, 207 РОКІВ ТОМУ НАРОДИВСЯ МИКОЛА ГОГОЛЬ

«Гірким словом моїм посміюся» ці слова з книги пророка Ієзикіїля викарбуванні на могильній плиті Миколи Гоголя. Ця своєрідна єпитафія наче підводила підсумок усього його життя, яке без сумніву закінчилося переможно. Сьогодні ще раз і по-новому ми переосмислюємо творчий доробок літературного митця. Колись у ті радянські часи про Гоголя говорили, як про висміювача всіх пороків вищої касти тодішнього російського суспільства, а значить і борця за інтереси знедоленого простого люду, який томився під гнітом кріпацтва. Тепер у цій суперечливій постаті ми бачимо і глибоко-віруючу людину. Continue reading

ПРО МОЛИТВУ В ГЕФСИМАНСЬКОМУ САДУ

Споглядаючи цього святого вечора Голгофу, яка стоїть посередині храму, давайте ми на хвильку своїми думками перенесемося до Гефсиманського саду. Станемо серед нього і заглибимося в його незвичайну тишу. Ще кілька годин тому тут знаходився Христос з Своїми учениками, тут звучала особлива молитва нашого Спасителя – «Молитва про чашу». Христос, йдучи на гору Елеонську, промовляв до своїх учеників: «Цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці» (Мк., 14: 27), а прийшовши до Гефсиманії і взявши з собою Петра, Якова та Іоана, «… почав тужити й сумувати. І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте» (Мк., 14: 35-34). Христос, як людина переживав всю скорботу залишеності, тому Йому була надто важлива присутність учеників, і особливо тих, які були найближчими учнями, адже саме Петру, Якову та Іоану Господь відкрив таємниці Свого Фаворського Преображення.  Continue reading

ПРО ТЕРНОВИЙ ВІНЕЦЬ ХРИСТА СПАСИТЕЛЯ

За читанням святого Євангелія від Матфея під час акафісту Божественним Страстям Христовим ми знову перед собою відтворюємо картини добровільних страждань і мук Христа Спасителя. Нас кожного разу хвилюють і бентежать ці події, ми намагаємось вкотре спів страждати Христу, своїми помислами бути з Ним. Назавжди перед нашим зором залишиться скривавлене Лице Христа Спасителя і терновий вінець на Його чесній главі. Цей образ майстерно, за допомогою пензля, дійшов до нас на чесних іконах та полотнах художників зі світовим ім’ям.  Continue reading

СТАЛОСЬ ТЕ, ЩО МАЛО СТАТИСЬ…

Перш за все повністю підтримує, розділяю і долучаюсь до стурбованості владик митрополита Ігоря Возняка і єпископа Філарета Кучерова з приводу т. зв. квесту, чи фесту ЛГБТ, який з тріском провалився сьогодні у Львові.

Мої спостереження за Львовом впродовж майже шести років виробили таку думку про цей Богомспасений град. Львів дуже гостинне і толерантне місто, яке вміє стерпіти всім, навіть якщо й до нього приїжджають люди різних суспільно-політичних уподобань чи світоглядів. Але християнський Львів не терпить над собою наруги саме ось такого пошибу. Я не знаю хто цих людей спрямував до Львова з Києва (представників ЛГБТ-руху поліція з ганьбою посадила в автобуси і відправила назад до Києва). Зараз звучать різні думки, навіть і такі, що це була провокація чистої води проти міської влади. Треба було напевно показати, що Львів не такий вже й толерантний, як комусь здається і до цього всього потрібно було додати ще й інформаційного приводу, тобто на весь світ створити картинку про Львів, як небезпечне місто для т. зв. «вільних людей». Як ніколи темні сили колотили цими людьми з задатками режисури. Прикро, як що таке в Україні за сценарієм відбувається. Напевно ж ті, хто цей сценарій розробляв розуміли релігійний фактор і особливо те, що у греко-католиків та православних перший тиждень великого посту. Те, що так сталося, то так мало бути. Лідери церков Львова, в тому числі і я, застерігали паству уникнути будь-яких провокацій, оскільки знаємо до чого такі речі можуть призвести. Continue reading

«СМЕРТЕ ДЕ ТВОЄ ЖАЛО?» – СВ. ІОАН ЗОЛОТОУСТИЙ

В наше життя несподівано увірвалося багато новин про чималу кількість людських смертей. Ми кожного дня співстраждаємо горю матері, яка втратила сина на війні, сльозам дружини та дітей, зітханням рідних. Поруч із тим, що відбувається на Сході України, додалися дві величезних авіакатастрофи, які забрали з цього земного життя і переселили у вічність майже цілі сім’ї. ЗМІ, Інтернет і соцмережі доносять до нас картинки з їх минулого, майже безтурботного, життя. Останні світлини, миті радості, повернення додому і… фатальний кінець. Ми швидко звикли до інформації зі Сходу України і тільки прислухалися до неї тоді, коли вже якось буденно звучало повідомлення: «За добу загинуло…». Над усім цим людським болем та горем лишень тепер панує арифметика. Пам’ять людська – вона ж зрадлива. Але кожне земне життя людини для Бога – це життя у вічності. У це ми, християни, віримо і так сповідуємо. Continue reading

РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ!

Свято, яке розпочинає церковне коло дванадесятих господських і богородичних свят. Народження Богоматері Марії від праведних богоотців Іоакима і Анни. Напевно мало хто знає, що головний кафедральний собор Святої Софії у Києві відзначає своє престольне свято. Можна сказати, що це головний празник нашої Золотоверхої Столиці. Походження назви Святої Софії – Премудрості Божої було запозичене із Константинополя. Адже у давній столиці Візантійської імперії також головний храм збудований Юстиніаном Великим на честь Святої Софії – Премудрості Божої. Давня розповідь нам відкриває дивне видіння імператорові, якому Ангел вказав місце майбутнього величного собору, а назву Святої Софії Ангел вклав в уста юнаку, який знаходився при будівничих майбутнього храму. Ім’я «Софія» найбільш підходить Імені Божому. Continue reading

300 РОКІВ З ДНЯ УПОКОЄННЯ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО ЄПИСКОПА ЗАХАРІЇ КОРНИЛОВИЧА

Єпископ Захарія Корнилович – фундатор Свято-Онуфрієвського скита. Портрет пензля С. Панпушина. Колекція портретів КПБА

Єпископ Переяславський Захарія Корнилович, ігумен Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря та фундатор Данилівського Свято-Онуфрієвського скита (р. н. невід. – 28 серпня 1715 р.).

Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир мав величезний вплив на околиці Києва і навіть на віддаленні території. У давні часи перед польським володінням українськими землями в 7-ми верстах на захід від нинішнього села Липовий Скиток, на землях теперішньої Данилівської сільської ради, Васильківського району, Київської області в урочищі «Кладове» існував монастир. Залежність його від Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря була ймовірною, тому що він знаходився на землях, які здавна належали до Київської святині. Можливо ці маєтності дарував Михайлівському монастирю його фундатор князь Київський Святополк-Михаїл (1093-1113).  Continue reading

1000 РОКІВ МУЧЕНИКІВ СТРАСТОТЕРПЦІВ КНЯЗІВ БОРИСА І ГЛІБА

Сьогодні, 6 серпня, Церква вшановує пам’ять святих страстотерпців князів Бориса і Гліба – синів рівноапостольного князя Володимира Великого, просвітителя Київської Руси-України. Сьогодні 1000 років від їх мученицької блаженної кончини. Агіографічна традиція, як і літописна, зберегла для нас чітку розповідь про вбивство князів їхнім братом Святополком, якому дали прізвисько Окаянний. Continue reading