Старець Йосип Ісихаст був тим рідкісним ченцем, який з самого початку свого зречення від світу отримав повноту Божественної Благодаті, Благодать скоєних. Найбільш примітне тут те, що він не тільки зберіг даровану йому благодать, що саме по собі безмірно важко, але і примножив її, а це вже майже неможливо.

У перші місяці після приходу на Святу Гору, коли він перебував у скиту, у відокремленій місцевості неподалік від монастиря Велика Лавра, він знайшов безцінний небесний дар – відвідування Божественного Світла і, у той же час, обдарування безперестанною розумною молитвою [1]. Ця подія стала найважливішою підставою і відправною точкою всього його подальшого чернечого життя. Continue reading →