Сьогодні Вселенський Патріарх Варфоломій запросив Папу Римського, який буде обраний найближчим часом, відвідати Константинополь і Нікею, щоб продовжити спільний шлях, намічений Папою Франциском. Continue reading
Tag Archives: історія
КОНФЛІКТ ЧЕРЕЗ ТИТУЛ «ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ» ЯК ПАРАДИГМА ВІДНОСИН РИМУ ТА КОНСТАНТИНОПОЛЯ НАПРИКІНЦІ VI СТ.
У червні 595 р. Григорій Двоєслов, папа римський (590-604 рр.), писав Константинопольському патріарху Іоану Постнику (582-595 рр.): «Кому, я питаю тебе, ти наслідуєш цей такий несправедливий титул [Вселенський патріарх], якщо не тому, що знехтував рівні йому хори ангелів і хотів себе підняти до вершини самовладдя, щоб нікому не підкорятися, але найвище піднестися »[1]. Навряд чи Святитель Григорій міг висловити чіткіше свою позицію щодо конфлікту через спірний титул οἰκουμενικός πατριάρχης, окрім як шляхом встановлення зв’язку титулу «Вселенський патріарх» з гордістю сатани. Сьогодні, з православної точки зору, таке листування двох святителів Церкви викликає питання, що спонукало папу Григорія [2], який вирізнявся чернечою смиренністю і скромністю, спрямувати настільки різкі слова патріарху Іоану, людині, яку він особисто знав у часи свого перебування в Константинополі (578-584 рр.) і доброчесне життя якого дуже поважав [3]? Continue reading
ПИТАННЯ ПРИМАТУ ТА НЕБЕЗПЕКА ЦЕРКОВНОЇ РОЗДРОБЛЕНОСТІ
Питання примату в Православній Церкві залишається одним із найбільш дискусійних питань, насамперед щодо ролі Вселенського Патріарха в сім’ї Православних Церков. Однак його наслідки виходять за межі внутрішньоправославних відносин, впливаючи на ширший екуменічний діалог, зокрема з Католицькою Церквою. У публічному дискурсі першість часто розглядають — досить спрощено — як боротьбу за владу між Константинопольською та Московською Церквами через лідерство в Православ’ї. Однак основна проблема виходить за межі цієї розповіді, торкаючись того, як Православ’я розуміє та усвідомлює церковну єдність. Часом примат помилково ототожнюють із православним «папством», хоча такі порівняння часто походять від неправильного розуміння того, як примат функціонує в Католицькій Церкві. Continue reading
ВІДНОСИНИ ВАТИКАНУ З АВТОРИТАРНИМИ РЕЖИМАМИ
23 лютого 2025 р., ніби з нагоди візиту білоруських єпископів до Ватикану та зустрічі міністра закордонних справ Республіки Білорусь М. Рижанкова з кардиналом Галлахером, дуже цікава американська компанія Prime Rogue Inc, яка спеціалізується на аналітичному огляді «розвідці з відкритих джерел» (Open source intelligence, OSINT) опублікувала велику та цікаву редакційну статтю, яка загалом стосується відносин Ватикану з тоталітарними режимами. Для українського читача ця інформація буде цікава, бо тут аналізується стратегія Католицької Церкви відносно Росії та Китаю, яка, безумовно, буде відбиватися і на стосунках Ватикану з Україною. Особливо цікаво, що адвокати Ватикану жодним словом не згадують, як агресію та злочини Росії, так і Україну загалом…
Редакція сайту «Київське Православ’я» Continue reading
ДУХОВЕНСТВО ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В ГРЕЦІЇ ТА ПРАВО НА ВІЛЬНЕ ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ: ВИКЛИКИ В КОНСТИТУЦІЙНИХ І КАНОНІЧНИХ РАМКАХ
Дослідження свободи слова священнослужителів у межах Православної Церкви в рамках грецьких та європейських правових рамок вимагає міждисциплінарного підходу. Унікальний правовий статус Церкви як «переважаючої релігії» (стаття 3 Конституції Греції), поєднаний із обов’язком дотримуватися Святих Канонів, створює складні конституційні та еклезіологічні питання. Ця стаття має на меті проаналізувати тенденції тлумачення цього права, враховуючи як правовий, так і теологічний виміри. Continue reading
ГЕОПОЛІТИКА ТА БОГОСЛОВ’Я НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ: ДЕМОКРАТІЯ VERSUS МЕСІАНІЗМ
Геополітика та міжнародні відносини безпосередньо пов’язані з богословськими поглядами та уявленнями, а часом і визначаються ними. Чергове підтвердження цьому – виступ прем’єр-міністра Ізраїлю Нетаньяху, який 4 лютого на спільній прес-конференції з президентом США Трампом у Білому домі підтвердив свою прихильність до старозавітного месіанізму, що визначає його геополітичне бачення нового Ізраїлю: інтерпретацію Божої обітниці і інтерпретацію Божої обітниці. Continue reading
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ 2024 РОКУ
+ ВАРФОЛОМІЙ
БОЖОЮ МИЛІСТЮ, АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ-НОВОГО РИМУ
І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
ВСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ
БЛАГОДАТЬ, МИЛОСЕРДЯ І МИР
ВІД СПАСИТЕЛЯ ХРИСТА, НАРОДЖЕНОГО У ВІФЛЕЄМІ
Всечесні брати Архієреї та благословенні в Господі діти, Continue reading
ОНОВЛЕННЯ ВІРИ ПІСЛЯ ВІЙНИ: ЧИ ГОТОВА ЦЕРКВА В РОСІЇ СТАТИ НА ШЛЯХ ЗМІН?
Щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішяться.
1 Кор. 12:25-26
Відповідальність Московського патріархату за Російсько-Українську війну, що триває, є очевидною. Такою ж очевидною є криза, в якій вона опиниться після закінчення війни та падіння путінського режиму. Зливаючись із цим режимом, Московський патріархат неминуче розділить із ним наслідки його краху. Continue reading
ГОЛОСУВАТИ ЗА ТРАМПА – ЦЕ ГОЛОСУВАТИ ПРОТИ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
Президентські вибори в США 2024 року не тільки визначать хід важливих внутрішніх питань, таких як імміграція та економіка, але також вплинуть на стабільність Вселенського Патріархату Грецької Православної Церкви в Константинополі та постійну загрозу з боку Російської Православної Церкви. Continue reading
СТАНОВИЩЕ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В ПОВОЄННІЙ РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ: КРИТИЧНИЙ ОГЛЯД ІСТОРІОГРАФІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX ст.
Церковна історія радянського періоду – один із напрямів сучасної історіографії, вивчення якого значною мірою залежить від політичної, національної й релігійної приналежності дослідників. Історіографію проблеми доцільно поділити на такі групи: західна історіографія, російська й російська діаспорна історіографія, українська й українська діаспорна історіографія, додатково розрізняючи праці світських і церковних істориків. Фінський дослідник радянської церковної історії Арто Луукканен пропонує виділяти окремо «до-архівні» й «постархівні» праці з радянської історії [1]. Зрозуміло, що лише «постархівні» праці українських і російських істориків, тобто праці, написані в період із кінця 1980-х pp., коли банкрутство й розвал радянської політичної системи дали могутній поштовх до наукового зацікавлення історією релігії та Церкви радянського періоду, що раніше розглядалася лише крізь призму панівних ідеологічних постулатів, мають наукову вартість. Винятком є поодинокі праці радянських соціологів, що подають здебільшого достовірний аналіз обрядового життя та релігійного досвіду радянських віруючих [2]. Continue reading