Помісний Собор Православної Церкви України, які відбувся в Києві 27 липня 2023 р., прийняв рішення про перехід на новоюліанський календар. При цьому, враховуючи деякі негативні наслідки, що повстали в інших Православних Церквах при переході на новий календар, дозволила громадам самим вирішити це питання. Для тих, хто забажав залишитися на юліанським календарі, була запроваджена відповідна процедура – голосування парафіян, на якому проти змін мусить проголосувати більшість. Здавалося б все вкрай демократично та соборно. Continue reading
Tag Archives: історія Православ’я
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ 2024 РОКУ
+ ВАРФОЛОМІЙ
БОЖОЮ МИЛІСТЮ, АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ-НОВОГО РИМУ
І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
ВСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ
БЛАГОДАТЬ, МИЛОСЕРДЯ І МИР
ВІД СПАСИТЕЛЯ ХРИСТА, НАРОДЖЕНОГО У ВІФЛЕЄМІ
Всечесні брати Архієреї та благословенні в Господі діти, Continue reading
ЯК МИТРОПОЛИТ ВОЛОДИМИР САБОДАН ТА РПЦвУ ЗІРВАЛИ ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я В 2008 РОЦІ
Історія боротьби за помісність Українського Православ’я ще має багато білих плям. Деякі документи до сьогодні залишаються недоступними для дослідників. До недавно такою «білою плямою» залишалася і невдала спроба Президента Віктора Ющенко об’єднати всі православні юрисдикції України під омофором Вселенського Патріарха Варфоломія з подальшим наданням канонічної автокефалії.
Отже, коли негативна роль колишнього очільника УПЦ КП Філарета на конечному етапі процесу, а саме практична відмова об’єднуватися з УАПЦ, добре відома, то історія спроб залучення РПЦвУ та особисто митрополита Володимира Сабодана до недавно була саме «білою плямою». Адже жодних документальних свідчень не було. Тому, коли ми з Володимиром Волковським писали статтю «День хрещення Руси: правда та міфи», яка потім вийшла окремою брошурою, інформація про перемови митрополита Володимира Сабодана (і єпископату РПЦвУ) з Президентом Віктором Ющенко була відомо тільки з сторонніх осіб. Але все таємне колись робиться явним… Continue reading
Я НЕ МОЖУ ПРИЙНЯТИ СВОЄ ОСТАННЄ ПРИЧАСТЯ ВІД ТІЄЇ ЦЕРКВИ, ЯКА БЛАГОСЛОВИЛА ЗНИЩЕННЯ СПРАВИ МОГО ЖИТТЯ
Олександр – український фермер з окупованих територій, 61 рік. Добрий і турботливий сім’янин, працьовита, чесна, проста і щира людина, віруючий православний християнин помирає в одній із лікарень під Вільнюсом. Continue reading
ЗАГРОЗИ ВСЕЛЕНСЬКОМУ ПАТРІАРХУ З БОКУ ТУРЕЧЧИНИ ТА РОСІЇ
В основу статті покладено виступ Рокі Сісона, офіційного представника архонтів Вселенського патріархату на конференції з людського виміру, що відбулася з ініціативи Організації з безпеки та співробітництва в Європі 30 вересня – 11 жовтня 2024 року у Варшаві.
______________________________________________________________________
Ліквідація Вселенського патріархату в Константинополі та грецької православної громади в Туреччині стала б не тільки кричущим порушенням прав людини, але й надала б Росії колосальні можливості для поширення своїх імперіалістичних амбіцій та авантюризму у глобальному масштабі. Continue reading
ОНОВЛЕННЯ ВІРИ ПІСЛЯ ВІЙНИ: ЧИ ГОТОВА ЦЕРКВА В РОСІЇ СТАТИ НА ШЛЯХ ЗМІН?
Щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішяться.
1 Кор. 12:25-26
Відповідальність Московського патріархату за Російсько-Українську війну, що триває, є очевидною. Такою ж очевидною є криза, в якій вона опиниться після закінчення війни та падіння путінського режиму. Зливаючись із цим режимом, Московський патріархат неминуче розділить із ним наслідки його краху. Continue reading
СТАНОВИЩЕ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В ПОВОЄННІЙ РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ: КРИТИЧНИЙ ОГЛЯД ІСТОРІОГРАФІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX ст.
Церковна історія радянського періоду – один із напрямів сучасної історіографії, вивчення якого значною мірою залежить від політичної, національної й релігійної приналежності дослідників. Історіографію проблеми доцільно поділити на такі групи: західна історіографія, російська й російська діаспорна історіографія, українська й українська діаспорна історіографія, додатково розрізняючи праці світських і церковних істориків. Фінський дослідник радянської церковної історії Арто Луукканен пропонує виділяти окремо «до-архівні» й «постархівні» праці з радянської історії [1]. Зрозуміло, що лише «постархівні» праці українських і російських істориків, тобто праці, написані в період із кінця 1980-х pp., коли банкрутство й розвал радянської політичної системи дали могутній поштовх до наукового зацікавлення історією релігії та Церкви радянського періоду, що раніше розглядалася лише крізь призму панівних ідеологічних постулатів, мають наукову вартість. Винятком є поодинокі праці радянських соціологів, що подають здебільшого достовірний аналіз обрядового життя та релігійного досвіду радянських віруючих [2]. Continue reading
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ХРИСТОЛОГІЇ У ВІЗАНТІЙСЬКОМУ БОГОСЛУЖІННІ
Візантійські богослужбові тексти, які вживаються в Православних Церквах, є для христології, що цікавиться історією, справжнім скарбом. Вони якнайкраще передають таємницю Боговтілення, відображаючи при цьому різні богословські суперечки, які мали місце в Церкві в першому тисячолітті. Continue reading
СУЧАСНА ЦЕРКОВНА МОДЕЛЬ ЯК ПЛАТФОРМА ОБ’ЄДНАННЯ: ДЕСПОТИЧНА АБО СОБОРНОПРАВНА?
Передмова
Проблема об’єднання Українського Православ’я вже вийшла на всеправославний рівень. Цей факт вже підтвердив приїзд в України поважної делегації Вселенського Патріархату, яка зустрілася з керівництвом усіх юрисдикцій: ПЦУ, РПЦвУ, УПЦ КП, а також Президентом Володимиром Зеленським. У цьому ряду окремим пунктом стоїть зустріч з представниками «Софійського Братства», яке переважно об’єднує проукраїнських священиків РПЦвУ та тих, хто раніше належав до цієї юрисдикції. Вочевидь, що на цих зустрічах обмірковувалася платформа на якій могло відбутися об’єднання православних в Україні або, як мінімум, розпочатися цей процес. Але коли казати про головну мету делегації Константинопольського Патріархату – це спроба початку перемов між ПЦУ та РПЦвУ, як найбільших православних юрисдикцій України. Предметний діалог між цими церквами відповідає і інтересам української влади, яка стоїть на позиції «духовної незалежності України. Саме тому був прийнятий закон № 8371 про заборону релігійних організацій, що мають адміністративно-канонічний зв’язок з країною-агресором. Continue reading
«ЛИПКІВСТВО» ЯК ДУХОВНА, КАНОНІЧНА ТА ЕКЛЕЗІОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ
«Липківство, — цебто церковна анархія, церковний революціонізм, — глибоко охопило українські маси, особливо соціялістичну інтелігенцію, охопило й наше духовенство. І хоч з Церкви Липківського на зовні фактично нічого й нікого вже не позосталося, але воно чорним вороном літає над нашою Церквою й до основ розкладає її з середини й донині… І це власне липківство сильно вдарило по чистоті українського православ’я й позбавило слави нашу Церкву», – застерігав ще в 1950 р. колишній архієпископ Холмський і Підляський, а згодом першоієрарх Української Греко-Православної Церкви в Канаді митрополит Іларіон (проф. І. Огієнко) [1]. Continue reading