- Ваша Святосте, за останнє десятиліття Вселенський Патріархат здобув більшу міжнародну популярність, іноді як духовна інституція глобального впливу, а іноді як орієнтир у ширших геополітичних інтерпретаціях. Як Ви бачите роль та відповідальність Патріархату в сучасній міжнародній ситуації? Continue reading
Tag Archives: історія Православ’я
ЧИНИ ПРИЄДНАННЯ НЕОПРОТЕСТАНТІВ ДО ПРАВОСЛАВ’Я
У кінці 80-х – початку 90-х років ХХ ст., у СРСР, зокрема і в Україні, почали активно діяти десятки, коли не сотні неопротестанських деномінацій та різноманітних сект. Використовуючи духовний вакуум, які створила атеїстична політика радянської влади, вони активно почали вербувати нових адептів не тільки на всьому колишньому радянському просторі, а і в європейських країнах т.зв. «соціалістичного табору». Аналізуючи стрімке поширення громад неопротестантів, потрібно відразу підкреслити, що вони приваблювали та приваблюють людей, які мало знайомі з традиційним християнством, але із запитом на інтуїтивно зрозумілу легку християнську віру і життя без складного догматичного вчення та богослужіння. Новонавернений відразу, без проходження довгого та важкого шляху богопізнання, починав відчувати гордовите самовідчуття себе як людини загалом доброї та гідної. При цьому ватажки неопротестантів особливо підтримують і розвивають у новонавернених почуття, що одразу після початкового «покаяння» він вважається святим і праведним, який має викривати та засуджувати грішників, насамперед православних. Continue reading
ІСТОРИЧНІ МАНІПУЛЯЦІЇ МИТРОПОЛИТА ВОЛОКОЛАМСЬКОГО ЩОДО КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ: ВІДПОВІДЬ З АФОНУ
1686: Коли церковний дозвіл подається як вічний титул власності
У нещодавній публікації ми прочитали, що митрополит Волоколамський Антоній під час відкриття виставки «Імена російської дипломатії: Омелян Українців» охарактеризував передачу Київської митрополії у 1686 році як «відновлення історичної справедливості», посилаючись, безумовно, на текст Синодального рішення 1686 року, яким Вселенський Патріарх надає Московському Патріархові з дозволу право висвячувати обраного Київського митрополита. (ἔχῃ ἐπ’ ἀδείας χειροτονεῖν Κιόβου Μητροπολίτην — «мати дозвіл висвячувати Київського митрополита»). Варто зазначити, що на цій виставці одним із експонатів є також оригінал Синодального рішення 1686 року. Однак, незважаючи на цей факт, цілком очевидно, що митрополит не знає його змісту. Він вибірково подає історію, вилучаючи церковний текст із його історичного контексту, і намагається представити певне тлумачення як єдину можливу істину. Таким чином, він намагається перетворити церковну історію на інструмент для підтвердження сучасних церковних або політичних позицій. Однак Синодальний акт існує. І якщо прочитати його повністю та уважно, картина виявляється значно складнішою, ніж та, яку нам представляють. Continue reading
АРХІЄПИСКОП ФІНЛЯНДСЬКИЙ: «НЕ ІСНУЄ ТАКОГО ПОНЯТТЯ, ЯК ПРАВОСЛАВНА ЯДЕРНА ЗБРОЯ» – РІЗКА КРИТИКА ПАТРІАРХА КИРИЛА
Святого не можна призвати до армії
У Саровському лісі здійснилися дві події. На початку дев’ятнадцятого століття там жив відлюдник на ім’я Серафим: чоловік, який жив самотньо в хатині за монастирем, годував ведмедя з руки та приймав усіх, хто знаходив дорогу до його дверей. Він став найулюбленішим святим у Росії. Сто років по тому, в тому ж лісі та частково в тих самих стінах, було створено першу ядерну зброю Радянського Союзу. Continue reading
КОЛИ ЦЕРКОВНА ПАСТИРСЬКА ОПІКА ПЕРЕТИНАЄТЬСЯ З ДЕРЖАВНИМ СУВЕРЕНІТЕТОМ
Інформація про те, що Болгарський Патріарх Даниїл та окремі ієрархи надіслали листи до українського суду на підтримку Київської митрополії Української Православної Церкви Московського патріархату (УПЦ МП), порушує питання, яке виходить далеко за рамки конкретного судового провадження. Воно торкається делікатної межі між церковною солідарністю, канонічними відносинами між помісними православними церквами та повагою до суверенітету незалежної держави. Continue reading
ЧОМУ УАПЦ (1942) НІКОЛИ НЕ ВИЗНАВАЛА КАНОНІЧНОСТІ УАПЦ (1921) ТА ДУХОВЕНСТВО ЛИПКІВСЬКОГО РУКОПОЛОЖЕННЯ
Питання «канонічності пресвітеріанського висвячення архієреїв» на І Всеукраїнському соборі 1921 р., а також рукоположенного ними духовенства давно вирішено. Воно було остаточно закрито ще 27 серпня 1949 р., коли в Нью-Йорку прийняв нову архієрейську хіротонію останній єпископ липківського рукоположення Іоан Теодорович (він мав цілком канонічне рукоположення священника в РПЦ). Також через нові хіротонії було прийнято в УАПЦ (1942) його духовенство липківського рукоположення. Continue reading
ПРО ЩО ЩЕ РОКАМИ МОВЧИТЬ МИТРОПОЛИТ ОНУФРІЙ?
1.Не засуджує пропаганду війни з боку патріарха Кирила Гундяєва, собор УПЦ лише заявив, що не розділяє погляди патріарха Московського. Тобто соратник Путіна підбиває цього нового Гітлера на геноцидальну війну знову і знову, а УПЦ лише не розділяє ці погляди!!! До 24.02.22 всю антиукраїнську інформаційну війну РПЦ проти України розділяли і зараз у цій війні активно беруть участь. Continue reading
РОСІЯ ЯК «БОГОМ ВСТАНОВЛЕНА ІМПЕРІЯ?»: БОГОСЛОВСЬКИЙ АНАЛІЗ ОДНІЄЇ ІДЕОЛОГЕМИ
І. Вступ
Останніми роками в російському церковному та навколоцерковному середовищі дедалі частіше лунають твердження про особливе богообране покликання Росії, її нібито сакральний імперський статус та особливу історичну місію. Подібні погляди висловлюють не лише політики, але й окремі православні публіцисти та блогери, серед яких Павло Граматік. Continue reading
СТРАТЕГІЯ ЦЕРКОВНОЇ ДВОЗНАЧНОСТІ НА КОРИСТЬ МОСКВИ
27 травня 2022 року, через кілька місяців після початку російського вторгнення в Україну, Синод Української православної церкви на чолі з митрополитом Онуфрієм оголосив про свою незалежність від Московського патріархату. Ця «незалежність», як було доведено, є лише віртуальною та декларативною, такою, що не існує на практиці. Щороку в одну й ту саму дату скликається засідання Синоду цієї структури на згадку про згадану «незалежність». На останньому засіданні Синоду, що відбулося кілька днів тому, архієпископ Сильвестр (речник УПЦ) вкотре наголосив, що Українська православна церква існує як цілком незалежна церква і підтримує євхаристичне спілкування з іншими помісними церквами. Ця заява намагається консолідувати образ нібито цілком незалежної української церковної реальності, не відповідаючи на основне питання: яким саме є канонічний статус цієї церкви? Оскільки реальність залишається незмінною. Ця Церква не отримувала Томос про автокефалію, не приєднувалася до іншої церковної юрисдикції і ніколи не оголошувала про розрив євхаристичного спілкування з Московською патріархією. Вона лише оголосила про вилучення зі свого статуту певних положень, що показували її залежність від Московського патріархату, та проголосила «повну автономію та незалежність». По суті, вона ретельно уникала будь-якого чіткого канонічного розриву з Московським патріархатом. Continue reading
МІЖ ЄВАНГЕЛІЄМ ТА «РУССКИМ МИРОМ»: ЯК МОСКВА ЧИНИТЬ ТИСК НА ПОЛЬСЬКУ ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року висунуло на передній план механізм, який тривалий час діяв менш помітно: використання структур Православної церкви як інструментів тиску та як форми прикриття для російської державної політики. У межах цієї ширшої моделі Польська Автокефальна Православна Церква займає особливо чутливе місце, не в останню чергу тому, що вона є визнаною церквою з реальним впливом на релігійне життя Польщі. Continue reading