ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА – ІСТОРИЧНА СВЯТИНЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я

Святий Мефодій Почаївський (1091-1228), засновник Почаївського монастиря

Сьогодні ми живемо в час, коли всі чомусь дуже зацікавились Почаївською лаврою. Про неї – кожен другий допис в соцмережах. І більшість цих дописів про те, що Почаївську лавру треба передати УГКЦ, тому що вони її заснували. А як не заснували, то побудували. А як не побудували, то розбудували. І по всіх дописах виглядає, що до того, як лавра потрапила в унію, на Почаївській горі нічого не було. Або майже нічого. Або щось було, але нічого цінного. Не берусь судити ініціаторів цього шуму, але, оскільки люди мають доступ тільки до частини інформації і не можуть/не хочуть/не вважають за потрібне цю інформацію перевірити, то просто наведу ряд фактів з історії Почаївського монастиря, про які забули (або спеціально промовчали) провокатори, які, на користь москви, розпалюють на заході України ворожнечу між УГКЦ та ПЦУ. Що робити з цими фактами – нехай кожен вирішує сам, але це історична реальність, яку неможливо заперечити, навіть попри намагання історію спотворити. Отже, почнімо. Continue reading

ІСТОРИЧНЕ ДЕЖАВЮ, АБО ЧОМУ УГКЦ ПРЕТЕНДУЄ НА ПОЧАЇВСЬКУ ЛАВРУ

Таке дивне дежавю, два преценденти, схожі як близнюки…

- Московський церква, а сьогодні через свого сателіта – УПЦ МП, гонила та руйнувала православну українську церкву за допомогою окупаційних провладних інституцій, захопила Українську святиню – Почаївську лавру, добудувала на нашій землі свої будівлі і тепер претендує на цю землю та на саму святиню. Continue reading

СПАДЩИНА ПАЇСІЯ ВЕЛИЧКОВСЬКОГО Є ЗАПОРУКОЮ ДУХОВНОГО ЄДНАННЯ ПРАВОСЛАВНИХ УКРАЇНЦІВ — СЕРГІЙ ШУМИЛО

Цьогоріч виповнюється 300 років від дня народження українського православного святого Паїсія Величковського (1722 (1723) — 1794 рр.). Він народився 1 січня 1723 року (за новим стилем), що відповідає 21 грудня ‎1722 року за юліанським календарем. Старець і аскет, церковно-культурний діяч, письменник і перекладач, він уславився як духовний наставник на Святій Горі Афон у Греції та в Румунії. Його постать, на відміну від славнозвісного філософа Григорія Сковороди, значно менш відома пересічному українцеві.

Про значення Паїсія Величковського в українській культурі говоримо з українським паїсіаністом, директором Міжнародного інституту афонської спадщини та науковим співробітником Інституту історії України НАН України Сергієм Шумилом. Continue reading

МАСКУВАЛЬНІ ТАНЦІ ЗІ СТАТУТОМ АБО ЧОМУ РПЦвУ В КАНОНІЧНОМУ ТУПИКУ

Від самого початку повномасштабної вторгнення Російської Федерації в Україну, практично безупинно відбуваються викриття співпраці духовенства РПЦвУ з агресором. Нещодавні обшуки, які провела Служба Безпеки України, показали – ця релігійна організація фактично є диверсійною структурою ворога, як у ідеологічної, так і військової площині. Результатом цього стало «Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року» та відповідний Указ Президента №820/2022. Спробуючи заховати своє положення, керівництво та речники РПЦвУ всіляко намагаються замаскувати своє підпорядкування Московському патріарху та відмовляють той факт, що їх релігійний центр знаходиться в країні-агресорі. При цьому головним «приладом» цих маскувальних маніпуляцій є танці зі «Статутом», за допомогою яких вони спробують довести свою «незалежність від Москви», а також доказати свій ніби «автокефальний канонічний статус». Отже, у цієї статті ми спробуємо викрити цю брехню РПЦвУ. Continue reading

ЯКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ Є НАЙБІЛЬШОЮ?

З моменту надання Православній церкві України (ПЦУ) автокефалії від Вселенського патріарха на початку 2019 року вона конкурувала з РПЦвУ не лише за канонічність, але й за кількість парафій та вірних. Кожна претендує на те, щоб бути єдиною канонічною церквою в країні, а також найбільші, але численні переходи парафій з юрисдикції РПЦвУ до ПЦУ (і кілька навпаки), ситуація війни — і таким чином, заклопотаність влади та вірних більш нагальними проблемами робить майже неможливим отримання надійних даних. 13 вересня 2022 року голова Державної служби з питань етнополітики та свободи совісті Олена Богдан публічно охарактеризувала РПЦвУ як найбільшу релігійну «мережу» в країні. Кілька днів потому керівництво СБУ по місту та Київському району стверджує, що переходи вірних з РПЦвУ до ПЦУ становлять загрозу національній безпеці (оскільки парафіяльні збори тих, хто готує переведення, можуть призвести до відкритих конфлікти, оскільки «переходи можуть розпалювати міжконфесійну ворожнечу»).  Синод ПЦУ 18 жовтня відреагував заявою про те, що державна влада перешкоджає переходу парафій РПЦвУ, «яка має лише 4% підтримки населення». Continue reading

ФЕНОМЕН САКРАЛІЗАЦІІ «7 СІЧНЯ» ЯК РУДИМЕНТ РАДЯНЩИНИ

Священний Синод Православної Церкви України, на своєму засіданні 18 жовтня 2022 р., дозволив святкувати Різдво Христова згідно новоюліанському календарю – 25 грудня. Оскільки в цьому календарі всі нерухомі свята співпадають з григоріанським, це рішення спричинило досить жваву дискусію у соціальних мережах. Здавалось б, що ця дискусія мусить точиться виключно календарного питання: «за» або «проти» юліанського чи новоюліанського календаря… Continue reading

ОЗЕРЯНСЬКА ІКОНА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

30 жовтня / 12 листопада

Озерянська ікона Пресвятої Богородиці вважається покровителькою Харкова і всієї Слобідської України.

За переказами, образ був знайдений в кінці XVI століття біля села Озеряни – звідси й назва ікони «Озерянська».

Під час татарських набігів на Україну один селянин з села Озерянки вийшов влітку косити траву на лузі. Від одного удару коси почувся людський стогін. Косар нахилився і побачив свічку, запалену перед іконою Божої Матері. Ікона була написана на полотні і від удару коси розрізалась на дві половини. Він, звичайно ж, відчув, що його вчинок страшний для нього і для оточуючих. Селянин узяв ці дві половини ікони, благоговійно помістив у себе в молитовному куті, запалив перед нею свічку і до ранку знайшов ікону цілою, лише тонкий слід розсічення залишався. На місці явлення ікони згодом виникла обитель, що отримала назву Озерянської, де була поставлена чудотворна ікона Богоматері, названа також Озерянською, від якої стали відбуватися рясні чудотворіння. У 1794 р. ікона перенесена в Преображенський Курязький монастир. Continue reading

ІСТОРІЯ НЕЗАКІЧЕНОЇ КАНОНІЗАЦІЇ. ЧАСТИНА ІІ: ВІДНАЙДЕННЯ МОЩІВ МИТРОПОЛИТА ЄВГЕНА ГАКМАНА В 1914 ТА 1976 РОКАХ

У процесі нашого дослідження щодо спроб церковного та громадського прославлення митрополита Євгена Гакмана в кінці ХІХ – початку ХХ стст., одним з ключових моментів було питання про віднайдення його мощів. З доступних документів було не дуже зрозумілим: чи здійснив митрополит Володимир Репта попереднє дослідження гробниці, яка знаходилася в Кафедральному соборі Чернівців, або тільки збирався це зробити. Отже ми продовжували свої пошуки… Continue reading

ЧОМУ ВІКТОР ОРБАН ЗАБЛОКУВАВ САНКЦІЇ ЄС ПРОТИ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХА КИРИЛА?

Третього червня Європейський Союз досяг домовленості про шостий пакет санкцій проти Росії після складних переговорів з Угорщиною. Щоб уникнути накладання вето, інші держави-члени Союзу змушені були видалити ім’я Московського патріарха із чорного списку ЄС. Чому прем’єр-міністр неортодоксальної держави настільки завзято підтримує главу Російської Православної церкви, головного союзника Путіна у війні проти України? Continue reading

СВЯТИТЕЛЬСЬКИМИ СТОПАМИ: ВСЕ МИНЕТЬСЯ, ОДНА ПРАВДА ЗОСТАНЕТЬСЯ

У п’ятницю, 12 квітня 2013 р., в будинку культури села Васловівці Заставнівського району відбувся круглий стіл на тему: «Митрополит Євген (Гакман) – повернення із забуття», присвячений 220-й річниці з дня народження та 140-й річниці з дня смерті цього видатного релігійного і громадського діяча, уродженця села Васловівці. Організатором заходу вперше за роки незалежності України виступила районна організація Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (голова – Світлана Масловська).

Радує, що нарешті місцева влада визнала заслуги свого земляка Митрополита Євгена. В розмові взяли участь науковці, громадські діячі, працівники культури і навіть священики Московського Патріархату. Заходи, присвячені Митрополитові Євгену. Чернівецько-Буковинська Митрополія Української Православної Церкви Київського Патріархату проводить у його ріднім селі щороку без будь-якої участі та підтримки місцевої влади, з участю окремих мешканців села, бо інші з батюшкою Іваном, настоятелем сільської церкви Московського Патріархату, не визнають УПЦ Київського Патріархату. Continue reading