Антифон походить від грецького слова αντιφωνος, що означає — перемінний спів, це вибрані із псалмів стихи, які співаюсься почергово двома хорами, або як нам відомо, у двонадесяті свята, третій святковий антифон виконується солістом і хором на кліросах, у сучасному богослужінні.

У старозавітному храмі співали левіти, які були поділені на два хори. Колись співали цілі псалми, а тепер лиш вибрані стихи. Принцип співу антифонів здавна застосовували у практиці Східних Церков. Ввів їх до християнського богослужіння, на лутургії, перший Антіохійський єпископом святий Ігнатій Богоносець (+ 107). За древніми переказами, цей святий був серед дітей, яких Ісус благословляв: «Пустіть дітей, нехай ідуть до Мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже» (Лк. 18,16). Зазвичай у антифонному співі чергувалося звучання чоловічого та дитячого хорів. Тобто вони виконуються хором у формі діалогу. Антифони, як стверджував Ігнатій Антиохійський, відтворюють спів янголів на славу Божу. Тому і Він увів цей вид співу у богослужіння. Святий Ігнатій ввів ці антифонні співи у християнство під дією Божого обявлення, в якому йому зявились ангели, які співали поперемінно, прославляючи і звеличуючи Бога. За добрим прикладом святого Ігнатія пішов і святий Василій Великий, що впровадив такий спів у Кесарії Кападокійській, як і святий Іван Золотоустий поспішив це зробити в Царгороді. Святий Амвросій Медіоланський, подивившись на своїх братів на Сході, впровадив антифонний спів у Західній Церкві. З того часу почали використовуватись в літургії. Continue reading →