ПРОПОВІДЬ В ДИМИТРІВСЬКУ ПОМИНАЛЬНУ СУБОТУ

Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя. Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду. Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.

Ін. 5:24-30

Возлюблені у Христі брати і сестри, сьогодні в Димитрівську суботу, як і в інші поминальні дні, підчас богослужіння з особливою силою відчувається зв’язок між живучими і тими нашими рідними і близькими, хто відійшов у вічне життя і за яких ми молимося. Правдивий християнин серцем відчуває молитовну присутність дорогої людини, усвідомлюючи, як глибоко зв’язані живі та померлі, які нерозривні нитки любові. Всі ми єдині у Христі Ісусі (Гал.3.18) – говорить апостол Павло. Continue reading

СУБОТА ПОМИНАЛЬНА

Сьогодні настав день в котрий маємо пам’ятати про померлих. Творімо пам’ять про упокій родичів наших, родини, друзів, ровесників, за дітей і всіх православних християн. Ми повинні в молитвах творити жертви лю­бові. Істинна християнська любов не перестає на цьому світі, вона сягає на ту сторону, в загробне життя. Церква наче любляча мати кличе нас поминати покійних, не забувати про тих котрі з роду християнського уступили до іншого життя. Може вони і чекають на нашу жертву, на молитву, щоб звільнитися від узів гріха, бо після Божої справедливості нічого нечистого, ані скверного не ввійде в Царство небесне. Мт.5:21. Свята Церква в нашій присутності разом з нами возносить молитви за нашими померлими, приносить безкровну жертву. Треба нам молитися за померлих побожно, доручати їх Богу. Всіх спочилих належить поминати, бо не знаємо хто і коли зітхне за нами, щоб звільнити їх від мук пекельних. Чия молитва буде вартісна, щоб визволити їх від кайданів пекельних. А вони коли дістануться до слави небесної будуть першими молитвениками за нас до Бога. Церква як любляча мати назначила певні дні в році, щоб в них приносилися жертви про всіх померлих. Continue reading

ПРОПОВІДЬ В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДИМИТРІЯ СОЛУНСЬКОГО

Сьогодні свята Церква вшановує пам’ять святого великомученика Димитрія Солунського. Святий Великомученик Димитрій народився в Греції, в місті Солунь в четвертому столітті. Походив з багатої віруючої в Христа родини, де батько був проконсулом – начальником області. Після народження сина батьки одразу охрестили хлопця в домашньому храмі, і прагнули виховувати його в дусі християнської побожності та смирення. Юнак дійсно, виріс розумний та побожний. Не дивно, що після смерті батька саме Димитрію випав жереб продовжити його працю. Continue reading

«СМЕРТЕ ДЕ ТВОЄ ЖАЛО?» – СВ. ІОАН ЗОЛОТОУСТИЙ

В наше життя несподівано увірвалося багато новин про чималу кількість людських смертей. Ми кожного дня співстраждаємо горю матері, яка втратила сина на війні, сльозам дружини та дітей, зітханням рідних. Поруч із тим, що відбувається на Сході України, додалися дві величезних авіакатастрофи, які забрали з цього земного життя і переселили у вічність майже цілі сім’ї. ЗМІ, Інтернет і соцмережі доносять до нас картинки з їх минулого, майже безтурботного, життя. Останні світлини, миті радості, повернення додому і… фатальний кінець. Ми швидко звикли до інформації зі Сходу України і тільки прислухалися до неї тоді, коли вже якось буденно звучало повідомлення: «За добу загинуло…». Над усім цим людським болем та горем лишень тепер панує арифметика. Пам’ять людська – вона ж зрадлива. Але кожне земне життя людини для Бога – це життя у вічності. У це ми, християни, віримо і так сповідуємо. Continue reading

ДМИТРІВСЬКА ПОМИНАЛЬНА СУБОТА

«Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть»

(Мф. 5, 7).

Цього дня молитовно згадують душі померлих родичів, у храмах правляться панахиди, здійснються вчинки милосердя. «Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, там де немає скорботи, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя»: Сотні уст за священиком пошепки повторюють слова молитви, згадуючи імена своїх рідних, близьких, знайомих. Continue reading