Кондак 1
Непереможній Владичиці на честь її покрову народ український співає цю подячну пісню. А Ти, що молишся за нас неустанно, охороняй від усякого лиха люд Твій, що кличе: Радуйся, покров й заступнице, спасителько душ наших!
Ікос 1
Ангельських хорів славою оточена, стоїть цариця перед престолом Господа, з Богословом і Предтечею за грішний світ слізно Христа благаючи, апостоли ж із пророками та архієреями ликуючи, кличуть до Неї: Continue reading
Пам’ять 15/28 червня та 30 вересня / 13 жовтня
Із життя святителя, яке написав митрополит Димитрій (Ростовський), ми дізнаємося, що святий Михаїл був першим митрополитом Київським, першим предстоятелем православної церкви в Русі-Україні. Константинопольський патріарх Миколай Хризоверг разом із собором єпископів призначив і поставив «у Русь» митрополитом Михаїла. Життєписець характеризує його як розумну й освічену людину. Усе життям він прожив немов святий. До нас не дійшло ніяких відомостей про діяльність святителя Михаїла до призначення «у Русь». Літописці подають різні відомості про його походження. Одні стверджують, що за національністю він був сирійцем, інші — болгарином. Уся діяльність першого митрополита Київського Михаїла була схожою на апостольські труди. Він займався проповіддю Євангелія, відкривав по великих містах кафедри. Святитель Київської Русі перш за все охрестив усе князівське оточення: синів князя Володимира, князівську знать і військо. Continue reading
У скрутне становище потрапляють священики, коли до них звертаються з проханням звершити вінчання осіб, які прожили разом вже багато років без церковного благословення. Деякі з подібних осіб мають не лише дорослих дітей, але навіть й онуків. Природно виникає запитання: яким же чином вінчати їх? Ні чин звичайний, ні чин вінчання другошлюбних не підходить. У даному випадку доречно використати Чин благословення подружжя, що прожило багато років без церковного благословення Continue reading
Пам’ять 25 вересня / 8 жовтня
Досифія Київська (в миру – Дар’я Тяпкина; 1721 – 25 вересня 1776) – православна свята, шанована у лику преподобних. Здійсняла свій чернечий подвиг XVIII столітті в Києво-Печерській лаврі під ім’ям рясофорного ченця Досифія.
Народилася Дарина в сім’ї рязанських дворян Тяпкинів в 1721 році. Коли Дарині було два роки батьки її відвідали святі місця Трійце Сергієвої лаври і по дорозі зупинилися у Вознесенському монастирі у стариці Порфирії, бабусі преподобної, яка незадовго до того вирішила присвятити решту свого життя Богові. За наполяганням Порфирії, Дарина залишилася у неї, і перебувала в благодатних стінах монастиря до дев’яти років. Порфирія старанно виховувала онуку, прищеплюючи їй християнські чесноти: смиренність, відсутність прагнення багаття, послух, любов до ближнього. В результаті коли батьки забрали доньку в сім’ю, Досифія, що вже відчула до того часу радість спілкування з Богом у слухняності і покаянні не змогла ужитися з вдачами дворянського життя. У акафісті преподобної говориться: «Радуйся, бо солодкість послуху раніше спокус світу цього пізнала» (Ікос 1). Воістину по чистоті помислів і вчинків Досифію можна порівняти з Великомучениці Варварою, яка теж твердо зберегла свої переконання під натиском цього світу. Переселенню в батьківський дім Дарина була зовсім не рада . До шістнадцяти років вона зберігала в сім’ї подвижницький дух: спала на дошці, була чужа розваг своїх рідних і ніколи не ходила на бали та інші світські зборі, не вживала запропоновану їй їжу, а харчувалася набагато скромніше. Зрештою, під загрозою видачі заміж їй довелося втекти з дому і в шістнадцять років вона залишила батьківський дім і пішла до Москви у пошуках монастирського притулку. Continue reading
Пам’ять 19 вересня / 2 жовтня
Благовірний князь Ігор Ольгович, у хрещенні Георгій, у чернецтві Гавриїл, здійснював свій християнський та чернечий подвиг у ХІІ столітті.
Середина XII століття була для Київської Русі скорботним часом безперервних міжусобних воєн за Київське князювання двох князівських угруповань: Ольговичів і Мстиславичів. Святий Ігор волею Божою вступив у боротьбу за Київське князювання, мученицьким подвигом повинен був спокутувати спадкоємний гріх князівських усобиць. Continue reading
КОНДАК 1
Непереможний Володарю, Життєдавче Христе, Царю, для перемоги над ворогом Ти дав нам, як зброю могутню, Хрест Твій найчесніший. Ним звільняючись від зла, ми з подякою вшановуємо його та, вклоняючись як святому підніжжю ніг Твоїх, благаємо: ним, що має непереможну силу Твою, вбережи нас від усяких бід і страстей, щоби з похвалою ми співали йому: Continue reading
У процесі вивчення історії Православної Церкви, особливо ХХ століття, при розгляді приймання кліриків у іншу юрисдикцію, ми часто зустрічаємося з досить незрозумілим формулюванням «прийняти через хіротесію». Подібне нерозуміння спричинене тим, що сам чин хіротесіі (χειροθεσία – покладання рук, благословення) застосовується щодо чину поставлення нижчого церковного кліру: читців і співців, і, в деяких випадках, іподияконів. Continue reading
Пам’ять 8 / 21 вересня
Походження ікони дуже давнє. Згідно з місцевим переказом, вона написана Святим Апостолом і Євангелістом Лукою і була привезена на землі Київської Русі за часів князя Володимира, який після хрещення отримав у Константинополі безліч ікон.
Перша письмова згадка про Богородиці Холмську знаходяться в Галицько-Волинському літописі при описі подій 1259. Ікону Божої Матері, яку пізніше назвуть Холмської, князь Данило Галицький привіз орієнтовно в 1223-1237 роках з Києва в засноване ним місто Холм. Continue reading
КОНДАК 1
Вибрана з усіх родів Божа Мати – Царице Неба і землі, Тобі, що освятила рід людський приходом до нас через народження Своє, ми, раби Твої, благоговійні пісні приносимо Богородице. А Ти, прийшовши потішити і спасти, від усяких бід охорони нас, що співаємо Тобі: Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.
ІКОС 1
Архангел Гавриїл посланий був до праведної Анни, що перебувала у смутку через неплідність свою і щиро благала Господа, побачивши у своєму саду гніздечко пташине, в якому маленькі писклята народилися, сповістив їй велику радість, кажучи: «Почута молитва твоя і на сльози твої зглянувся Господь, тож породиш ти Дочку всеблагословенну. Нею ж бо благословляться усі коліна земні, і дай їй ім’я Марія». Тож і ми, дивуючись цьому дивному об’явленню, заспіваймо Всеблагословенній: Continue reading
Пам’ять 7/20 вересня
Святитель Іоан, архієпископ Новгородський, народився в Новгороді від благочестивих батьків Миколи та Христини. Дитинство його пройшло в безтурботним, спокійній обстановці.
Після кончини батьків Іоан і його брат Гавриїл, одержавши невелику спадщину, вирішили створити в рідних місцях обитель на честь Благовіщеня Пресвятої Богородиці. Спочатку вони побудували дерев’яну церкву, а трохи пізніше був створений і кам’яний храм. Не без труднощів втілювалися їх добрі наміри. Не закінчивши будівництва кам’яного храму, брати повністю витратили свої кошти. Тільки тверда жива віра спонукала їх продовжувати розпочату справу. З нею вони і звернулися за допомогою до Цариці Небесної, заради Якої почали цю Богоугодну справу. Через їх невідступні молитві Вона явила їм Свою милість – передбачила у сні, що подасть все необхідне для закінчення будівництва. На наступний ранок святі брати побачили прекрасного коня, навантаженого двома мішками з золотом. Ніхто не підходив до нього, і, коли брати зняли мішки, кінь тут же зник. Так Божа Матір послала кошти для обителі. Continue reading