ЧИ СПРАВДІ ВСЯКА ВЛАДА ВІД БОГА?

У Євангелії, у 13 главі послання до Римлян святого Апостола Павла є такі слова: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога». Як ці слова слід трактувати? Чи за таких умов критика влади не є гріхом? А як щодо диктаторів?

Питання ставлення віруючих до світської влади було завжди не простим. Ще апостоли та інші сучасники Ісуса Христа неодноразово намагалися розпитати в Спасителя про те, яким у дійсності повинно бути їхнє відношення до владних структур, зокрема – римських окупантів. Чимало людей того часу чекаючи на Спасителя мріяли саме про те, що Він – Мессія-Визволитель очолить народний бунт проти загарбників і Сам стане на чолі незалежної держави. Спочатку навіть найближчі учні Христові слухаючи про Царство Боже мріяли про повернення теократії – земного устрою, при якому будуть діяти лише церковні закони, продиктовані безпосередньо Самим Богом (Мт.24:3). Однак, Христос чітко говорив про те, що Його Царство не від світу цього. Continue reading

ТРІОДЬ ПІСНА, ЯК ПОСІБНИК З ПСИХОСОМАТИЧНОГО ОЧИЩЕННЯ

Тріодь – це духовний період, який зміцнює нас у нашій православної істині. Вона нагадує нам про мету нашого життя та його  межі. Вона вказує на суєту наших цілей, прагнень і пріоритетів. На те, що повертає нас до нашої екзистенційної реальності. Що виводить нас на дорогу, яку ми, можливо, втратили.

Це – Період, який ми переживаємо щороку, щоб пригадати про роль часу в нашому житті, а також про ключове питання, про яке ми зазвичай забуваємо, про те, як повернутися до вихідної точки, з якої ми почали. Continue reading

ПІСТ, ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ ТА ЄВХАРИСТІЯ

Готуючись до Великодня і дотримуючись все необхідне в період Великого посту, православні християни покликані задуматися і про те, як ця практика, окрім духовного оновлення, може стати джерелом соціальних перетворень і збереження навколишнього середовища. Для подолання екологічної кризи, з якою ми стикаємося щодня, Вселенський патріарх Варфоломій, давно відомий як «Зелений патріарх», просить «від нас не більшого професіоналізму в галузі технологій, а глибшого покаяння, метаної, у прямому значенні грецького слова, що означає гаряче» зміна розуму», і радикальної зміни способу життя» [1]. Вважаю, що православна практика посту, з її особливою увагою до проблем споживання, стає тією точкою, де православ’я може вступити в діалог з зростаючою областю етики, що оцінює моральні наслідки вибору продуктів харчування, та започаткувати «радикальну трансформацію способу життя»[2], до якої закликає нас Патріарх Варфоломій як основа для більш екологічного способу життя у світі. Continue reading

ВИКОНАННЯ ОБІТНИЦІ ЗРЕЧЕННЯ СВІТУ В УМОВАХ ВЗАЄМОДІЇ ЗІ СВІТОМ

З самого початку свого існування чернецтво відмовилося супроводжувати сучасного йому віку, являючи собою свідчення того, що крім поточного і минущого існує неминуча і вічне, пов’язане з глибокими потребами та сподіваннями людського існування.

Наставник пустелі Антоній Великий, який викривав марність мирського духу, вчить нас, що страждання сьогодення є несуттєвими і другорядними в порівнянні зі «славою, яка має відкритися нам у майбутньому»[1]. Жага проживання небесного і звільнення від приліплення до суєтного і мирського і від пожадань упереджених є головними передумовами для того, щоб чернець гідно йшов шляхом свого покликання, як він був покликаний, вступаючи в ангельське проживання: «Іди гідно покликання, позбудься пристрасті , зненавидь потяг, що тягне тебе донизу, все своє бажання направ на небесні» [2] Continue reading

НЕВРОТИЧНА РЕЛІГІЙНІСТЬ: ГЕНЕЗИС, ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ У РАМКАХ ПРАВОСЛАВНОЇ ТРАДИЦІЇ

Вступ

Слово «невроз» є запозиченням з французької, де névrose утворено від давньогрецького νεῦρον, тобто «нерв». Continue reading

ОРІГЕН ТА РИТОРИЧНИЙ КРИТИЦИЗМ

Яке відношення Олександрія чи Антіохія має до Товариства біблійної літератури? На перший погляд може здатися, що квазінаукові устремління, скажімо, критики джерел, стоять далі від екзегетичних звичок Дідима Сліпого та Феодора Мопсуестійського, ніж їхня коментаторська практика один від одного. Це був «докритичний» підхід до Біблії, далекий від тих наукових передумов, відповідно до яких зазвичай діє історична критика та її спадкоємці пізнього часу. У цьому й полягала «перевага» патристичної та середньовічної екзегези, як нам іноді кажуть: вони підходили до тексту зі смиренністю, а не з герменевтикою, яка стояла б над текстом і проти нього, беручи саме Слово Боже за зразок, який треба вивчати. Continue reading

ГРА ЗІ СМЕРТЮ, АБО КОЛИ ОПАМ’ЯТАЄМОСЯ?

Земне життя – це постійна гра перед лицем смерті. Людина наче грається зі смертю, закриваючи очі на те, що вона рано чи пізно, але прийде. Кожного чекає смерть, але не кожен готується до неї належним чином, переконуючи себе, що після неї все припиняється, всьому кінець. Але це не так. Смерть відкриває очі на все, що творила людина в цьому житті. Тому треба кожному думати про головне – що нас чекає потім. Я увесь час наголошую – думайте про власну смерть, не бійтеся, адже того, що визначив Творець, ніхто не змінить і ніхто не знає, коли вона прийде. А прийде раптово, попереджати не стане. Увесь жах і полягає в тому, що людина не готова до неї, але в оту коротку мить вмирання вона це усвідомить, та буде вже пізно. Ціле життя Господь відводив тобі, людино, на підготовку до гідного переходу в інше життя, а ти змарнувала час. Continue reading

ОСОБИСТА ЕТИКА ТА ПОЛІТИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Політику зазвичай характеризують як можливого мистецтво. Можливе не скрізь і не завжди одне й те саме, а досягається зусиллями та компромісами. Щоб політик міг продовжувати свою роботу та уникати реакцій з різних сторін, які могли б її розладити або створити ширшу соціальну шкоду чи заворушення, він вдається до компромісів. Він поводиться так, що, може, і не висловлює свою думку, але веде до рішень, недалеко від нього далеких. Таким чином, проблематика політики призводить до диференціації політичної дії та поведінки від особистої думки. Continue reading

ВСЕЛЕНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА – СОБОР ПОМІСНИХ, А НЕ ЕТНІЧНИХ ЦЕРКОВ

Останнім часом, у зв’язку з подіями в житті Православної Церкви в Литві, Молдові та інших країнах, які раніше були окуповані СРСР, йде все більше дискусій, чи не є тенденція виходу пастви з Московського Патріархату, якщо не дивитися на політичний бік питання шкідливий для Церкви. Адже Церква це не держава та її інтереси не завжди збігаються з державними. Як можна осмислити те, що відбувається з християнської та церковної точки зору? Continue reading

ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

У коштовних прикрашених ризах введуть Її до Царя. Приведені будуть діви вслід за Нею, подруги її. Приведуть їх з піснями радості і введуть їх у палату Царя

Пс. 44: 15,16

Праведні батьки Пресвятої Діви Марії Іоаким і Анна дали святу обітницю принести в жертву Богові дитину свою. Через три роки після народження преблагословенної Дочки, виконуючи обітницю свою, вони ввели в храм Єрусалимський Богоотроковицю і присвятили Її Богові. До урочистості введення, як розповідає нам церковне передання, праведні Іоаким і Анна за звичаєм зізвали в Назарет своїх родичів, скликали дів і приготовили багато світильників. Пресвята Діва Марія увійшла до храму в оточенні цих дів з полум`яніючими світильниками. Блаженний Ієронім розповідає нам, що навколо Єрусалимського храму було 15 сходинок і на кожній із сходинок співали один псалом священники і левити. На першу із цих сходинок поставили трьохрічну Марію, і коли зняли з неї подорожню одіж, то Вона Сама, ніким не підтримана зійшла до гори в храм. Всі здивувались, що Марія так зайшла до храму як доросла. Архиєрей Захарія за повелінням Господа увів трьохрічну Марію до Святая Святих Єрусалимського храму, де знаходився кивот Завіту. Continue reading