Природно, що тверда позиція аскета по відношенню до людського спілкування викликає в душі людини епохи технічного прогресу неоднозначну і часто суперечливу реакцію.

І, насамперед, сучасна людина, що невпинно осуджує непохитну життєву позицію аскета, можливо, відчує велике здивування, якщо проаналізує свою власну товариськість. Тому що, як було відкрито психологією, все, чому людина противиться, все, що вона наполегливо заперечує, йде корінням в її власний внутрішній світ. Агресія, як нав’язлива ідея, підтверджує внутрішню схильність людини до того, проти чого вона повстає. Таким чином, наскільки б природною в очах сучасного людини не уявлялася сувора самітність аскетичного життя, настільки й виявляється глибокий зв’язок людини з цієї самітністю. Тому ми можемо задатися питанням: коли сучасна людина критикує аскетичну тишу, то чи означає це, що одночасно вона засуджує і власну самотність, яка несвідомо прихована в глибинах її людської сутності? Continue reading →