НАШІ ПОПЕРЕДНИКИ. СЛУЖИМО БОГУ І УКРАЇНІ

Шатро похідної церкви Київської Русі (Радзивіллівський літопис)

«Служити народові – то служити Богові»

митрополит Іларіон (Огієнко)

Київське Православ’я завжди було і є зі своїм народом. Не було такої доби в історії Київської Русі, коли б наша Свята Православна Церква не поділяла з своїм народом його біду і радості, не була в самому серці всіх доленосних подій українського православного народу.

Вже з часів Київської Русі, православні священики брали активну участь у обороні нашої Батьківщині. Про це свідчить «Повість врем’яних літ», «Іпатіївський літопис», «Радзивіллівський літопис» та інші історичні документи. Істориками особливо відзначається активна участь священиків та ченців православних монастирів Київської Русі в її обороні під час татарської навали в ХІІІ столітті, коли православні храми перетворювалися на останні твердині оборони від агресора. Continue reading

СВЯТО ПОКРОВУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Поміж Богородичними святами нашого церковного року на особливу увагу заслуговує свято Покрова Пресвятої Богородиці. Культ Божої Матері, як Покровительки нашого народу, тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого й ревного культу Богоматері як Покровительки, лежить, мабуть, в тому, що тут ідеться не про земне, людське, але небесне й могутнє заступництво. А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Тому свято Покрова завжди було і є для нашого українського народу днем великого вияву любові і вдячності для Пресвятої Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її покрову й заступництва. Continue reading

ПРОПОВІДЬ У ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ АПОСТОЛА І ЄВАНГЕЛІСТА ІОАНА БОГОСЛОВА

Сьогодні Православна Церква святкує пам’ять Улюбленого Ученика Господа нашого Ісуса Христа, святого Іоана Богослова (його ім’я означає «Бог – щедрий у благодаті»). Новий Завіт пише, що Іоан був сином рибалки Заведея, а Святе Передання подає досить цікаву інформацію, що його мама Саломія, була дочкою Праведного Йосифа Обручника. Таким чином Іоан був би прибраним племінником Господа і Господь мав близькі родинні відношення з ним іще перед тим, як розпочав Своє служіння Месії, коли покликав його бути між Дванадцятьма, які постійно пробували з Ним а потім утвердили Апостольську Церкву своїм ділом та словом. Continue reading

ПРОРОК ЙОНА І СИМВОЛ ХРЕСТА

Пророк Йона, головний герой і автор однойменної пророчої книги, жив в VIII столітті до н.е., в епоху, коли місто Ніневія стало столицею держави Ассирії. З книги пророка Йони ми не можемо почерпнути ніяких відомостей про його життя. Для нас залишається невідомим, де і коли на нього була покладена пророча місія. Автор згадує лише про те, що був сином Амітта (Йон. 1:1), і вказує на той факт, що коли він почав пророчу діяльність, Ніневія була «великим містом» (Йон. 1:2).

Однак Йона, замість того, щоб безпосередньо виконати волю Бога і проповідувати ніневітянам, йде в Яффу і сідає на корабель, відпливає в Таршіш. Тоді, за Божественним повелінням, на морі піднявся шторм і моряки кинули Йону в море, де його проковтнув кит (Іон. 1:3-2:1). Continue reading

ВЧИТЕЛЬ У ХРИСТІ: РОЛЬ ХРЕСНОГО В ТАЇНСТВІ ХРЕЩЕННЯ

Хрещення є першою зустріччю людини з Церквою Христовою. Відповідно до думки покійного Х. Андруцоса, «Хрещення – це двері, через які людина входить в Церкву і долучається до інших Таїнств, це встановлений Христом обряд, коли людина, занурюючись у воду, духовно відроджується». Дійсно, цей обряд був встановлений самим Христом, а приклад Його Хрещення в Йордані від Іоана Хрестителя був успадкований Церквою. Як пише святий Симеон, архієпископ Фессалонікійський, «Спаситель власноруч встановив Таїнства». Одним з них є Хрещення, яке Христос прийняв не з тим, щоб очиститися, бо як Бог Він не мав у цьому потреби, але щоб спасти Своє творіння. Continue reading

ЗДОБУТТЯ МОЩІВ СВЯТИТЕЛЯ ДИМИТРІЯ РОСТОВСЬКОГО

Пам’ять 21 вересня / 4 жовтня

Святитель Димитрій, митрополит Ростовський (в миру Данило Савич Туптало), народився в грудні 1651 року в містечку Макарове, недалеко від Києва, в благочестивій родині сотника Сави Григоровича Туптало і дружини його Марії. Сам він зобразив у своїх записках, які вів протягом майже всього життя, блаженну кончину своєї матері, і похвала такого сина є найкраще свідчення її чеснот. Батько його, з простих козаків, дослужившись до звання сотника у гетьмана Дорошенка, в пізні роки бадьоро ніс тягар військової служби і помер понад сто років в Києві, куди переселився з родиною. Останні дні присвятив він служінню Православній Церкві на посаді титаря Кирилівської обителі, де постригся згодом його син і де сам ліг на вічний спокій біля своєї дружини. Continue reading

СТРАЖДАННЯ СВЯТИХ МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ ТА ЛЮБОВІ Й МАТЕРІ ЇХНЬОЇ СОФІЇ

У царство Адріяна злочестивого, царя римського, була в Римі одна вдова роду італійського, на ймення Софія, її ж ім’я тлумачиться «премудрість». Вона, за іменем своїм, і життя у вірі християнській премудро вела за премудрістю такою, яку похваляє апостол Яків, кажучи: “А премудрість, що з висоти, насамперед чиста є, а потім мирна, лагідна, покірлива, повна милості і добрих плодів”. Оця ж бо премудра Софія, коли жила в чесному подружжі, народила три дочки і їм нарекла імена, що відповідали трьом богословським чеснотам: першу назвала Віра, другу Надія, а третю Любов. Що ж бо інше християнська премудрість породити може, коли не чесноти боговгодні? Continue reading

ПРО ПРИЧАСТЯ НА ПАСХУ, СВІТЛУ СЕДМИЦЮ І В ПЕРІОД П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Питання про причастя мирян протягом всього року, і особливо на Пасху, на Світлій седмиці і в період П’ятидесятниці, багатьом видається дискусійним. Якщо ні у кого не викликає сумніву, що в день Таємної Вечері Ісуса Христа в Страсний Четвер усі ми причащаємось, то про Причастя на Пасху є різні точки зору. Прихильники і опоненти знаходять підтвердження своїм доводам у різних отців і вчителів Церкви, вказують свої proetcontra. Continue reading

НАВІЩО СТРАЖДАВ ХРИСТОС? СУТНІСТЬ ЖЕРТВИ ХРИСТОВОЇ

Розуміння цього питання неможливо без з’ясування того, що сталося з прабатьками в результаті їх гріхопадіння. Існує дві основні точки зору на першородний гріх: католицька і православна. Перша говорить, що гріхопадінням прабатьки завдали «образу Богу і Його Задуму» [1]. І «все люди, – відповідно до сучасного католицького Катехізису, – співучасники Адамова гріха» [2] , і всі вони також винні в його гріху. Ця винність настільки велика, що для відновлення справедливості потрібна була Жертва Сина Божого. Христос взяв на Себе провину за гріх Адама і Своїми стражданнями здійснив правосуддя Отця, приніс повну плату Правди Божої. У католицькому Катехізисі читаємо: «Ісус відшкодував нашу провину і приніс Отцю відплату за наші гріхи». «Своїми святими Страстями на дереві хресному Він заслужив нам виправдання», – вчить Тридентський Собор» [3] . Continue reading

ПРОПОВІДЬ У НЕДІЛЮ 16-ту ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Слуго лукавий і лінивий ти бачив

В сьогоднішній день свята Церква представляє нашій побожній увазі притчу. Один чоловік виїжджав з дому в дорогу і призвавши своїх слуг передав їм свої достатки. Одному дав п’ять талантів, другому два, третьому один. Кожному по їх силі тай поїхав. Той що взяв п’ять талантів почав працювати тай придбав другі п’ять талантів. Той що взяв два придбав інших два, а той що взяв один закопав його в землю. По якомусь часі повернув той господар з дороги і позвавши слуг до себе почав з ними рахунок. І приступив до господаря той, що взяв п’ять талантів і приніс йому других п’ять талантів. Похвалив його господар і сказав: добре добрий і вірний слуго. Потім приступив слуга другий і приніс других два таланти, працюючи я придбав інших два. На кінець приступив до господаря і третій, що одержав лиш один талант і сказав Господарю: я знав що ти жорстокий чоловік, що жнеш де не сіяв і збираєш де не розсипав і побоявся твого гніву, пішов і закопав твій талант в землю. Ось віддаю тобі його назад. Тоді сказав до нього господар: Лукавий і лінивий слуго ти знав, що я жну там де не сіяв і збираю що не розсипав, тож треба було тобі віддати мій талант міняльникам і я повернувшись, взяв би своє з прибутком. Continue reading