Люди, які живуть духовним життям, зустрічаються дуже рідко. Навіть у монастирях їх не так уже й багато. Бо духовне життя вимагає від людини перебування в певному, достатньо серйозному і важкому, як на звичайну людину, стані її єства що духовного, що тілесного. І той стан є вже зовсім іншою реальністю, настільки відмінною від попереднього звичайного життя, яким людина жила до того і яким залишаються жити всі інші, що вже не є земним у звичному розумінні, але, правда, ще й не небесне. Хоча вже дуже наближене до небесного. Continue reading →