Коли побажав я, нікчемний, розпочати розповідь про блискуче сяйво Богородиці, про страшні і незбагненні сили, про таїнство небес і Всесвіту, про диво, про очищення спробував розповісти докладно, спонукуваний внутрішнім трепетом серця мого, про вищу мудрість і про диво, охопив мене великий страх і жах. Бо сам навіть спогад про цю страшну мудрість, про Богородицю, наповнивши жахом душу мою і страхом серце моє, став для мене не легким покаранням, але сильною мукою. Пам’ять цієї найбільшої мудрості докоряє розум мій, бо не має він у собі сили віщати про те, що є незбагненним таїнством. Continue reading →