Для розуміння Першосвященицької місії Господа нашого Ісуса Христа необхідно спершу мати певне уявлення про священство у Старому Заповіті, яке готувало та прообразно представляло Його священство.

Спершу торкнемося історії встановлення священства. У давніх цивілізованих народів які оточували Ізраїль (наприклад Єгипту та Месопотамії), священицьке служіння часто здійснювалося царями цих народів. Правителю допомагало ієрархічно організоване здебільшого спадкове духовенство, часто об’єднане у окрему касту. Зовсім інакше було у давніх старозавітних патріархів – у них не було ані храму, ані особливих священиків Бога Авраама, Ісака та Якова. Патріархи поставили жертовник у землі Ханаанській (Бут.12:7) та приносили жертви Богу (Бут. 22). У них було сімейне священство, властиве багатьом давнім народам. У описі життя патріархів згадуються лишень священики-іноземці (цар-священик Салиму, свяще­ник Бога Вишнього Мелхиседек (Бут. 14:18) та жреці фараона (Бут. 41:45;47:22). Коліно Левія ще не мало тоді богослужбових обов’язків (Бут. 34:25-31; 49:5). Continue reading →