«Церковна реформа» завжди була забороненою темою у Православній Церкві; у деяких колах традиціоналістів це словосполучення використовується лише у негативному контексті. Насправді існує безліч факторів, що посилюють стагнацію та провокують антиреформаторські тенденції, такі як претензія на єдність, стабільність, ідентичність, психологічні та духовні фактори, кафолічність та універсальність, соборність, солідарність та колегіальність, однаковість, традиціоналізм та інші. Все це – серйозні перешкоди для будь-яких спроб перетворень у різних сферах церковного життя: особистого, общинного, пастирського, богословського, літургійного, організаційного. Без визнання цього факту неможлива повноцінна богословська підготовка реформ та їхнє здорове осмислення. Continue reading →