Дорогі браття і сестри, кому з нас не доводилося іноді спостерігати зворушливу картину: який-небудь дуже старий, згорблений, вкритий сивиною старець тримає дитя і ніжно пестить тремтячими від старості руками. Тут ми бачимо два протилежні полюси життя: початок одного і кінець другого; дві життєві зорі ранішню і вечірню, схід і захід. Коли ці протилежності існують окремо, ми чомусь не зосереджуємо на них своєї уваги, але коли ми порівняємо похилого віком старця та маленьку дитину, ця вражаюча різниця мимоволі впадає у вічі й викликає в душі тривожні почуття та думки. Від одного вже віє холодом близького кінця життя. Життєва сила, часом безрозсудно розтрачена за багато десятків років, уже ледве тліє і ось-ось згасне зовсім. А на його руках б’ється істота теж безсильна і слаба, але це безсилля стане майбутньою силою. У нього все ще попереду, і з кожним днем він буде рости і все більше розвиватися. Мимоволі думається: дідусю колись і ти був життєрадісним дитям із неприхованим запалом сил. А що тепер з тобою сталося, куди і нащо пішли твої сили? І те чарівне дитя, буде колись таким самим похилим старцем, якщо численні незгоди, що чекають тебе ще, попереду, не згублять тебе ще раніше в розквіті сил! Continue reading →