Досліджуючи язичницькі обряди можна зробити висновок, що вогонь був там невід’ємним атрибутом. «В дохристиянський період, за доби родового побуту, наші пращури в більшості віддавали своїх покійників вогню – спалю­вали, і вірили, що душі з вогнем відлітають на небо, у вирій де вічне літо, вічнозелено, високоврожайно «в месте злачнем», куди птиці, вісники неба відлітають на зиму, звідтіля приносять весну» [2, cт. 75]. Continue reading →