«Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю» (Мт. 5: 5)

Заповіді Блаженства, дані Господом нашим Ісусом Христом людині, як шлях до істинного спасіння, у розумінні святитетя Григорія Ниського «подібні до сходин, якими йдуть вгору: коли стануть на першу, з неї піднімаються на ту, яка лежить вище, і друга знову веде того, хто сходить на третю, а ця – на наступну, і ця наступна – на ту, яка за нею, таким чином той, хто піднімається зі сходинки, на якій стоїть, піднімається завжди на вищу і досягає вершини свого сходження».

Слухач можливо скаже, що якщо слідувати розташуванню сходин, про які пише святитель Григорій, то неможливо після Царства Небесного успадкувати землю. Навпаки, послідовніше було б перед небом згадати про землю, бо з неї буде і наше сходження на небо. «Але, якщо трохи окрилимося словом, і станемо на самому хребті небесного зводу, то знайдемо там небесну землю, призначену на спадок тим, хто жили доброчесно, так що не виявиться помилки в порядку слідування блаженств, за яким, в Божих обітницях вони запропоновані нам, спочатку небо, а потім земля… Тому і Слово сходить до нас, бо ми не здатні були до Нього піднятися…Якщо ти від перших блаженств піднісся розумом і зійшов до небесного уповання, то простягни твоє любовідання до тієї землі, яка є не спільною для усіх спадщиною, а тільки для тих, які  за лагідність життя визнані  достойними тієї обітниці». Святитель каже, що і великий Давид, про якого Божественним Писанням засвідчено, що був лагідним і незлобивим, більше за всіх, що в його час жили у світі, керований духом зрозумів  і вірив у те, що “побачить блага на землі живих” (Пс. 26:13) Цією «землею живих» називав землю, на яку не вступала смерть, на якій не протоптано шлях грішників, яка не приймала на себе сліду пороку, якого не розсікав плугом лукавства сіяч кукіля, яка не зростить тернину й будяків, на якій вода упокоєння  і місце родюче і все інше, що чуємо загадково висловленим у богонатхненному вченні. У першому Посланні святого апостола Павла до Солунян сказано: «Ми ж будемо піднесені на хмарах  на зустріч з Господом у повітрі, і так завжди з Господом будемо» (1 Сол. 4:17)

Про те, що не слід буквально розуміти термін Святого Писання «земля» знаходимо також у інших святих отців. Свт. Кесарій Арелатський, пояснюючи слово Господнє до Мойсея про святу землю, на якій той стоїть і споглядає Таїну  прообразу Богородиці, каже: Христос, образ Котрого ти носиш і подобу Котрого ти маєш, є землею святою. Воістину святою землею є тіло Господа нашого Ісуса Христа, через Котрого спасіння всьому небесному й земному, про Котрого апостол говорить: «Він примиряє Кров’ю хреста Свого тих, хто на небі і на землі» (Кол.1:20).

«Господь обіцяє землю, де живуть і не помирають – землю живих» (Пс. 26:13), вічне життя з Богом, те життя, яким живе Сам Христос. І прийняти цей дар може тільки той, хто був лагідний, терплячий і незлобивий, хто готовий був відкрити свою любов іншим. По-справжньому володіти даром любові може тільки щирий і безкорисливий. Бог любить людину не тому, що бажає щось отримати у відповідь на цю любов, а тому, що Він Сам – Любов і нагорода від Нього  вища за будь-які очікування. Він Сам є для людини тією «землею лагідних», Сам є «загубленою драхмою», «перлиною, скарбом», «хлібом життя»…

Але подивімося, в нагороду за яку чесноту призначається успадкування тієї землі. Сказано «Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю» (Мт. 5:5) Що ж таке лагідність? Лагідністю є спокійний, сповнений християнської любові стан духу, при якому людина ніколи не дратується і не дозволяє собі ремствувати не тільки на Бога, але й на інших людей. Християнська лагідність виявляється, головним чином, у терплячому перенесенні образ, завданих іншими, і є властивістю, рисою, протилежною гніву, злобі, самохизуванню і мстивості.

У Посланні святого апостола Павла до Филип’ян сказано: «Браття, радуйтеся завжди в Господі, і ще раз кажу, радуйтеся. Лагідність ваша нехай буде знана всім людям. Господь близько. Ні про що не журіться, але в усьому молитвою і молінням з благодаренням висказуйте ваші прохання до Бога. І мир Божий, що перевищує всякий розум, нехай збереже серця ваші і розуміння ваші у Христі Ісусі» (Фил. 4:4-9) Найвищий приклад лагідності для нас показав Сам Господь наш, Ісус Христос, який молився на хресті за Своїх ворогів. Він і нас учив не мститися ворогам, а робити їм добро: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим» (Мт. 11:29). Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте у мирі з усіма людьми. Християнин може гніватися тільки на самого себе, на свої гріхопадіння і на спокусника – диявола.

Господь обіцяє лагідним, що вони успадкують землю. Обіцянка ця означає, що лагідні люди в нинішньому житті силою Божою зберігаються на землі, незважаючи на усякі підступи людські і на найжорстокіші гоніння, а в майбутньому житті вони будуть спадкоємцями небесної батьківщини, «нової землі» (2 Пет. 3:13) з її вічними благами.

Святитель Григорій Ниський робить акцент на тому, що лагідність – це не тільки те, що позначається тихістю і повільністю. «Серед скороходів тихий не кращий за поспішного і саме швидкість у русі в більшості випадків дає винагороду і позитивний кінцевий результат»… Так чому ж тут Слово як великий успіх ублажає лагідність? На думку святителя, “оскільки швидкість в прагненні до пороку шкідлива, то, без сумніву, буде гідним блаженства те, що уявляється  протилежним. А це є лагідність – навичка бути повільним і нерухомим у недобрих ділах, бути не поспішним до поганого… Тому блаженні не ті, які раптом вдаються до пристрасних порухів душі, але стримувані розумом, а ті, у кого помисел, подібно до якоїсь вузди, зупиняє пориви, не дозволяє душі вдаватися до безчинства. Лагідність, достойну ублажання, кожний може побачити в пристрасті роздратування. Бо у людей, опанованих даною пристрастю, кров у серці закипає і душа готова повстати до помсти, голос суворий, мова колюча, язик заціпенілий від пристрасті й неспроможний служити внутрішнім поривам. Протилежністю роздратованості, за словами Григорія Ниського, є вкорінене почуття лагідності, яке спонукає людину висловлюватись тихим голосом і дивитись спокійним поглядом, подібним до лікаря, який володіє мистецтвом оздоровлювати…Вести ж себе так – означає не що інше, як глибоко вкоренитися в смиренномудрості, при успіху в ній, роздратування не буде мати навіть і входження в душу. А коли немає роздратування, процвітає «тихе і мирне життя» (1 Тим. 2:2), воно ж є не що інше, як лагідність, якій кінець  – блаженство і успадкування небесної землі в Христі Ісусі Господі нашім”.

Як підсумок, на завершення наших міркувань, хочеться спробувати дати відповідь на запитання, чи можна бути лагідним у сучасному світі? Чи важко зберегти, відшліфувати чи розвинути в собі цю чесноту? Справжню лагідність в усій її повноті явив Ісус Христос. А це означає, щоб бути лагідним, треба бути таким, як Христос. Чи можливо це для людини? Людина не може стати Христом у прямому розумінні, бо Христос – вічний Бог.

Але кожен з нас – і всі ми разом у Церкві, як Містичному Тілі Христовому – можемо, творячи добрі вчинки, наслідувати Христа. Сила Христова з’явилася саме в поразці – відкиданні народом свого Спасителя, Його Розп’ятті і Смерті, які стали не безславним кінцем, а вічною перемогою над гріхом, смертю, прокляттям і пеклом.

Шукаймо Христа, землю лагідних, про успадкування якої казав Ісус Христос. Прагнімо успадкувати землю лагідних, щоб жити як апостол Павло: «вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2:20). Це можливо не інакше як через труди наслідування Христа, уподібнення Йому, а значить і через хрест Господа нашого Ісуса Христа, «Яким для апостола світ розп’явся і він для світу» (Гал. 6:14). «Бо немає іншої основи крім покладеної, а вона — Ісус Христос» 1 (Кор.3:11).

Отже, Перемога прийшла звідти, звідки її найскладніше було б чекати. Тому і наша перемога пов’язана з плеканням в собі тих чеснот, які найменше цінуються в цьому світі, але котрі є такими важливими на шляху до нашого спасіння. Цей шлях і є зречення себе та «взяти хрест свій і йти за Христом, землею лагідних» (Мк. 8:34).

Василина, Православний духовний центр св. ап. Івана Богослова, м. Чернівці

СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ НИСЬКИЙ ПРО БЛАЖЕНСТВА (СЛОВО 1)

СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ НИСЬКИЙ ПРО БЛАЖЕНСТВА (СЛОВО 3)

СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ НИСЬКИЙ ПРО БЛАЖЕНСТВА (СЛОВО 4)

СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ НИСЬКИЙ ПРО БЛАЖЕНСТВА (СЛОВО 5)