Слухай, брате, і зрозумій, діти, як ми повинні вірити в єдиного Бога, в існуючу Трійцю – в Отця і Сина і Святого Духа – і сподіватися лише на нього, і вчитися, поклоняючись святим книгам – Євангелію, Апостолу, Паремійнику Псалтирю та іншім, а до заборонених книг не звертатися ніколи. Заборонені ж Астрономія та Зоролік, Сонник, Травник, Чарівник, Пташині миски, Громовержець, Колядник та Жереб. Бо пророцтва в них неправдиві та наклеп на святих. Ці книги приваблюють дияволів і розмовляють з ними. У порівнянні зі святими книгами ці ошукані та невігласи дурні. І подібні до них книги – халдейська та еллінська байки – теж блюзнірські.

І подібні до них книги – халдейська та еллінська байки – теж блюзнірські. І якщо божевільний запитує, чому святі зберігали ці книги, ви відповідаєте: у святих був добрий і нелицемірний розум, дарований їм Богом; читаючи ці книги, вони жили не за їх вченням, а за словами пророка та апостолів. Читали єретики і святі книги, але, не маючи доброго розуму від Бога, вони зрадили і стали відступниками від Бога, а їхні душі смерділи від цього смороду, трон, на якому спиралися їхні розум, був зруйнований, і йому не було місця, і оселився у їх диявольський розумі. І вчення про диявола зародилося у єретиків, і вони почали блюзнити на Бога, не розуміючи притч книг, не слухаючи мудрих, не приймаючи правильних вчень і ненавидячи вчителів, які своїм вченням вели їх до вічного життя (а той, хто не слухає і не підкоряється, – йде на вічні муки). Раніше апостол Павло заповідав віддавати непокірних та неслухняних дияволу на тортури. І Святі Отці, не маючи змоги розум цих єретиків, що був божевільний та непокірний, навчити вченню книжковому, – не віддавали їх сатані на тортури, а проклинали, бо знали, що той їх не покарає, а очікує їх вічна мука, коли будуть сковані вони разом з дияволом – наставником їх, бо він – непокірний вчитель для всіх непокірних. Так пише і Павло до святих, єпископів та священиків: «Коли хто спокуситься неправдою книжною, навчите того; коли ж не послухає вас і не покориться після першого та другого покарання – нехай буде проклятий», Коли ж зараз багато марнословів не скоряються і після сотого – що зробиться з тими! Чи не будуть вони разом з проклятими?

Ми ж, брати, зробимось смиренними та слухняними, будемо виконувати Божі заповіти книг святих, заглиблюючись у їхню мудрість; не з п’яним розумом, а з тверезим вшануванням життя з усіма праведними смиренними заради Христа Ісуса, нашого Господа, якому ми віддаємо хвалу.