Дорогі брати і сестри, вступаючи в Різдвяний піст Господь дає усім нам можливість разом з Церквою пройти по кам’янистій з різними перешкодами дорозі до Віфлеєму. Якщо ми її пройдемо з гідністю, як належить православним християнам тоді наша подорож буде справжнім подарунком для Ісуса в день Його Різдва.

Різдвяний піст встановлений для того, щоб ми до дня Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою і постом, щоб з чистим серцем, душею і тілом могли благоговійно зустріти Сина Божого і щоб, окрім звичайних дарів і жертв, принести Йому наше чисте серце. Духовний і тілесний піст, коли вони пов’язані один з одним, є найкращою підготовкою до святих дванадцяти днів святкування Різдва Христового та Богоявлення.

Різдвяний піст – один із самих ранніх в історії Церкви. Встановлення цього посту, як і інших багатоденних постів, відноситься до раннього періоду християнства. Згадки про нього зустрічаються з IV століття в творіннях блаженного Августина, святителя Філастрія, свт. Амвросія Медіоланського. У V столітті про давність цього посту писав Лев Великий. Він починається 28 листопада і триває до 6 січня (включно). Собор 1166 року за Константинопольського патріарха Луки Хрисоверга та імператора Мануїла постановив всім християнам дотримуватись посту перед Різдвом протягом 40 днів. Тому в церковному уставі цей піст називається «Чотиридесятницею», так само, як і Великий піст. Заговини на піст випадають в день пам’яті святого апостола Филипа (27 листопада), тому цей піст ще називається Пилипівкою. Чим відрізняється він від інших багатоденних постів? Напевно, тим, що він – самий надихаючий, найрадісніший! Різдвяний піст – весь очікування таємничого і великого чуда: втілення на землі Бога, який прийшов спасти людство. Сьогодні, коли Церква нагадує нам про необхідність посту і молитви, хотілося б сказати про те, що, хоча Різдвяний піст і не такий строгий в сенсі зовнішніх вимог, однак він вимагає нашого розсудливого ставлення. Перш за все, ми повинні його дотримуватися, але, як каже святий Ісак Сирин, існує міра посту. Треба розуміти, що всі церковні встановлення повинні відповідати можливостям конкретної людини в залежності від його тілесної кріпості, віку, здоров’я та інших особливостей. «Піст Різдвяної Чотиридесятниці символізує піст Мойсея, який постився сорок днів і сорок ночей, отримав на кам’яних скрижалях начертання заповідей Божих. А ми, постячись сорок днів, споглядаємо і приймаємо живе Слово від Діви, написане не на каміннях, а яке втілилося і народилося», – писав святитель Симеон Солунський.

«Помиляється той, хто вважає, що піст лише в утриманні від їжі. Справжній піст є віддалення від зла, приборкання язика, утримання гніву, приборкання похотей, припинення наклепів, брехні і клятвопорушень » – писав Іоан Золотокутий. Головна мета посту, встановленого ще у ранні століття християнства, – духовне очищення людини. Україна і увесь світ проходять випробування пандемією яка вплинула на життя кожного з нас, зокрема і не тільки через тимчасові обмеження, які стали обов’язковими правилами поведінки але і поставила перед нами випробування нашої віри. Віри в Того, який став людиною заради нашого спасіння. Тому період посту – це час усвідомлення своєї віри, самооцінки і перегляду цінностей. Яке моє відношення до Церкви? Яким воно має бути?

Піст – це засіб знайти себе в церковній громаді і не загубитися на наповненому різними випробуваннями життєвому шляху. Тому наша Свята Православна Церква закликає нас проявляти свою віру не тільки в повсякденному житті але і в таїнстві євхаристії які об’єднують нас в Одне ціле, Без молитви і покаяння піст стає всього лише дієтою. Тому піст – це відмова не тільки від скоромної їжі, але й від гріховних думок, згубних пристрастей і звичок для того, щоб можна було з чистим серцем зустріти свято Різдва. Без молитви і покаяння піст може бути лише дієтою. Піст, говорить преподобний Іоан Ліствичник, приводить до утвердження духу над тілом, а преподобний Ісак Сирин говорить, що піст – джерело чистоти і цнотливості.

Піст – провісник всіх добрих справ. Постом приборкуються пристрасті людини, втихомирюється сама людина, яка втихомирюється в душі, і з ближніми своїми. Київський митрополит Георгій (1072-1073) у своєму «Білеческому Уставі» закликає до святого Причастя на Різдво Христове. У п’ятому столітті Патріарх Константинопольський Анатолій, в сьомому Софроній і Андрій Єрусалимські, у восьмому святий Іоан Дамаскін. Козьма Маюмській і Герман, Патріарх Царгородський, та інші, імена яких нам невідомі, написали для свята Різдва Христового багато священних піснеспівів, які й нині звучать у православних храмах для прославлення світлого празника.

«Піст — це відсічення того, що усолоджує смак, стримання тілесного розпалення, викорінення злих думок, звільнення від сонного марення, чистота молитви, світло душі, сторож розуму, визволення від сліпоти, двері покаяння, радісний жаль, здоров’я тіла, відпущення гріхів, райські двері й радість» – (прп. Іоан Ліствичник). Дні посту – це час рясного виявлення милосердя, примирення з усіма, прощення. У молитві й пості людина осягає найвищий сенс життя, торкається серцем Царства Божого… За словом Спасителя, тільки молитвою і постом ми можемо вигнати духа зла (Мт. 17:21; Мк. 9:29).

Наша подорож до Віфлеєму веде нас також на зустріч з новою епохою, з Новим Роком. Яким він буде для кожного із нас нам не відомо але маємо надію на Того, на зустріч з Яким ми й подорожуємо. Він наповнює наше серце надією на перемогу над коронавірусом і перемоги над ворогом, який топче нашу землю, руйнує наші міста і села.

Боже благословення хай перебуває з усіма вами в дні Різдвяного посту! Всякий, хто гідно, як належить православному християнину проходитиме цей період свого утвердження у вірі, і чистоті духовній і тілесній той в радості чистоти серця зустріне світле свято Різдва Христового. Бо сказано в Писанні «чисті серцем Бога побачать»”.

Молитовно бажаю вам духовного подвигу посту, приємного, радісного і втішного.

+ Іоасаф (Василиків), митрополит Івано-Франківський і Галицький (ПЦУ)