НЕ МОВЧИМО: ПРО ТЕ, ЯКІ ЧИНЯТЬСЯ ПЕРЕШКОДИ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ УКРАЇНИ

…Не увінчається, якщо не законно подвизалися.

Дорогі зрадники свого українського народу, дивуюся як Вам ще не набридло говорити неправду? Як Ви витримуєте, будучи свідомими того, що Бог чує Вашу неправду? Чи Ви ще не згоріли в совісті своїй, як апостол застерігає (Тит. 1:15; 1 Тим. 4:2)? Спаситель застеріг. Якщо око твоє світле то й все тіло твоє буде світлим…, а якщо світло в тобі пітьма то якою пітьма буде?… (Мт. 6:22-23.).

1989 року 19 серпня було проголошено відродження Української Православної Церкви, тобто повернення в канонічний стан Українського Православ’я, (а в 1991 р. відродилася незалежна Українська Держава). Для свідомих людей в Україні наступила свобода. Відродження Української Православної Церкви відбулося на основі Томосу, який надано Українській Церкві в Польській державі 1924 р., де завважено, що підпорядкування Української Церкви Російській Церкві відбулося не за приписами священних канонів. Тоді свідомі українці, – духовенство і миряни, захотіли відродити українську Церкву в її канонічному статусі, який вона мала до поневолення (1686 р.).

Дорогі зрадники свого українського народу, дорогі пристосуванці, чи не перебрали ви міру в дозволеному. Чи не спіткає Вас доля Вавилону, який перебрав міру в дозволеному? Бог змушений був покарати народ ізраїльський і віддав їх в руки вавилонян, а вони дозволили собі забагато. Тоді Господь Бог виніс рішення знищити Вавилон дощенту. Пророк Ісая каже, що Вавилон буде знищений вщент, що там будуть тільки танцювати біси (Іс. гл. 13:34, 8:13-14.). І ті ізраїльтяни, які з неволі звільнені не повернулися на Батьківщину, щоб відбудовувати Єрусалим і храм, а пристосувалися до вавилонських благ, були знищені разом з халдеями. Юдеї вірні Богу після покарання 70-літнього повертаються в Юдею, відроджують храм, релігійну свідомість, укріплюються у вірі в Бога і очікують приходу Месії (3 Макк. гл. 6. За Антиоха Епіфана в Єгипті хотіли юдеїв затоптати ногами слонів). Месія приходить, насаджує Мораль Небесну, зрадники своєї релігії під різними гаслами розпинають Месію, чим виносять вирок собі і своїм дітям, тобто їхній рід знищився, а інші стали полонені і тиняються по світі по сьогоднішній день. Цього не бачить тільки той, хто свідомо закриває очі, щоб не побачити. (Ін. 12:40).

У 90-х рр. свідоме духовенство і віряни, здебільшого Галичини, та інших областей України активізували сили і відродили святе Православ’я України, тобто повернулися до прадідиного Православ’я. Тоді зрадники почали обкидати брудом Церкву, як; неблагодатна, неканонічна, ніким не визнана…, а через Церкву й українську державу, мову (базарна, сільська). Чи не так робив моавитський князь Товія з Неємією, Зоровавелем (Неєм. 2:10. 19; 4:7-8; 1 Єзд. гл. 4.)? Зупиняли відбудову храму Єрусалиму на багато років, але зупинити приходу Месії не змогли. Ревні ізраїльтяни Єрусалим відновили, храм побудували і Месія прийшов. Відплата прийшла ще до приходу Месії Товія і його держава (моавити і амоніти) знищені Іваном Гірканом. На час приходу Месії не залишилося сліду від них.

Український народ не чекає на нового Месію, а живе і хвалить Того Месію, Який прийшов, молить, Його, як годиться, за свою Церкву і за свою державу. Нажаль українські зрадники продаються, відважуються процес відбудови затримувати або й зруйнувати. Зрадники (переконують нас: ми українці, ми тут живемо… УПЦ МП Буковина), які жорстоко воюють проти відродження України подібно як ті, що Мойсею говорили, що не лише з ним говорив Господь, а зі всім народом загинуть як Корей, Дафан і Авірон чи як ті, що виступили проти Мойсея і загинули від гніву Божого (Числ. 16:24. 45. 32:13).

Від 90-го р. скільки зрадники проклинали й таврували Українську Православну Церкву: неканонічні, неблагодатні, катафальні, не визнані, самосвяти, раскольники, самозванці, розстриги…

Де ваша правда? Минуло бідних 30 років і ви продовжуєте обман. Вся ваша неправда перекреслена Томосом відродженої Української Церкви. Де ваше лице, де совість, де сором, де вибачення? Справжні українці будують Україну українську – не римську, не московську. Хто з українців пішов у греко-католики, Москва не кидає на них анафеми, мовчить або й схвалює, а хто пішов будувати Українську Православну Церкву – анафема, прокляття. Де ваша совість? Нажаль, згоріла… (1 Тим. 4:2). Коли ви скажете правду своїй мамі, своїм дітям? Невже ви обрекли своїх дітей на загибель, невже ви продали своїх братів і своїх онуків у раби імперії? Господь Бог дав нам яскравий приклад моралі, святої правди. Так Ізраїль будував Батьківщину, та без Бога, на неправді: перекручували пророків, перевертали слово Самого Месії – Бога (Мт. 15;14; 23:24). заключали військові і політичні угоди зі всіма сусідами – язичниками, а силою Божою погордували, та дарма, бо ввесь успіх і сила, хоробрість воїнів у Бозі (Іс. 3:4). Ті угоди лише сприяли тому, що жінки ізраїльські були бажаними, а навіть ревними, наложницями завойовників і рабами своїм так званим союзникам (4 Цар.18:11. Эз.14:22). Які ще яскравіші приклади треба християнській державі, щоб розуміти як будувати державу, як будувати Церкву, що ми повинні робити, де правда? Доки повторювати помилки, які засудив Бог? Доки зраджувати свій народ? Чиновник ізраїльський в часи пророка Єлисея робив подібно. Єлисей йому сказав, що блага будуть завтра і ти їх побачиш, але споживати не будеш (4 Цар. 7:2). Дорогі зрадники, Україна буде, але чи для вас і чи для дітей ваших…?

Судитеся..? Якою мірою судите, такою відміряється і вам.Мт.7, 2. Що тут відсуджувати, якщо люди визначилися, якщо 150-250 дворів хоче Української Церкви, а 40-50 хоче російської Церкви? Невже 40 парафіян здатні будуть утримати і храм, і священнослужителя? Навіщо розсварюєте родини, батьків з дітьми, братів з братами робите ворогами? Та ще гірше – змушуєте віруючих будувати окремий храм. Для чого, як храми і так напівпорожні? Релігійність падає. Залишиться по 10 чоловік коло одного і другого храму. Навіщо вбиваєте майбутнє Церкви? Який священник буде нізащо служити у церкві десятьом людям? Чи не втілюєте ви мрії імперії «якщо не я, то ніхто»? Якби то були роздори між християнами і язичниками у родині? Таке Христос для Церкви передбачив (Лк.12:52). Але навіщо розсварювати християн з християнами? За що б’ються? За ідеї імперії? Ви використовуєте необізнаність простої людини. Не соромно?

Україна сім століть виховувала на землі громадян Неба поки не була поневолена Росією 1686, а тоді поневолювачі зобов’язали Україну працювати на імперію, стояти на сторожі імперії. Всі єпископи поневоленої імперією української Церкви були змушені їхати за кордон і виконувати там доручення імперії. Відлунням цього ганебного служіння нам лишилися лише позивні «дроздов, паломнік, антонов…». Мабуть ви позивних знаєте більше. Хто не працював на імперію, тому не дозволяли приймати сан єпископа.

Пригадуємо ще інше. Ми клопочимося про Україну, але Росія у 1948 р. не лише Україну підпорядкувала, а хотіла поневолити й ввесь православний світ. Полонивши союзні республіки, захотіла полонити й усю Церкву. Важилася забрати у Константинопольського патріарха його пріоритет, тобто першу честь. Та з ласки Божої східні патріархи це паскудство збагнули і не приїхали на собор, а прислали тільки своїх представників і плани Москви були зірвані. Москва не втомилася обманювати, а зрадники українського народу її наслідують і свій народ зраджують. Таких прикладів бруду поневолювача історія має без ліку. Скільки видатних синів України вони загноїли в тюрмах і на засланнях, а ми їм так щиро служимо, чим породжуємо нові жертви (Сєнцов, Балух та ін.)!..

Дорогі зрадники, працюйте, працюйте, обманюйте, судіться, як Навуходоносор здобув і панував лиш до третього покоління. Доля ж розпорядиться всіма, тобто Дух Господній розпорядився нащадками Навуходоносора, розпинателями і їхніми дітьми. Небесна правда не обмине нікого. Який подвиг такий і вінець (2 Тим. 2:5).

+ Данило, митрополит Чернівецький і Буковинський (ПЦУ)