Всечесні отці!

Дорогі у Христі брати і сестри!

Ми з вами підійшли до найбільш відповідального періоду року у нашому християнському житті – періоду Великого посту. Піст для кожного із нас – “дар давній, який ніколи не старіє, але безперестанно оновлюється і квітне в усій красі”, – каже нам святитель Василій Великий.

У давні часи посту раділи всі – святі пророки, апостоли, мученики, пустельножителі та самітники. Всі подвизалися у пості. Тому і ми всі повинні в ці дні радіти духовній весні, яка прийшла у наше життя. І Христос Бог наш радіє, якщо ми тільки з любов’ю, надією і вірою вступаємо у піст. Тому піст для нас – це справжнє свято, спасіння для душі, джерело миру і згоди, тиші, любові і смирення.

Мета посту – це чисте і достойне прийняття Святих Тайн. Тому кожного разу, прийшовши до храму на довготривалі постові богослужіння, ми повинні стояти з думкою про покаяння і сповідь, а після звершення їх, прийняти Святі Христові Тайни – Тіло і Кров.

На жаль у цьому сенсі у нас практикується зовсім інша поведінка, коли віряни причащаються лише одного разу протягом посту, здебільшого у Страсний тиждень, та ще й запасними Дарами. Це є не зовсім правильно і священики повинні навчати парафіян правильній живій Євхаристійній практиці Великого посту, згідно уставу в належні дні звершуючи Літургії Ранішосвяченних Дарів, інакше “ми даремно себе ослабивши, без вінців і нагород зійдемо з подвижницького шляху посту”, – каже святитель Іоан Золотоустий.

Не менш важливо знати міру посту, тому що сам піст у більшій мірі полягає не в тілесних, а в духовних вправах. У всіх тіл не однакова міць і не однаковою є духовність кожної людини. Преподобний Іоан Кассіян напоумлює в цьому нас так: “…різними повинні бути час, спосіб і якість їжі, саме через неоднаковий стан тіл, або через відмінність у віці і статі; але у всіх повинно бути одне правило – втихомирення плоті для стримання серця і зміцнення духу. Бо не для всіх є можливим дотримуватися посту тижнями; деякі не можуть бути без прийняття їжі більше двох або трьох днів, а іншим, з причини хвороби або ж старості, важко пробути без їжі до заходу сонця; не для всіх однаково поживними є овочі, або ж зілля, чи навіть сухий хліб. Одному для того, щоб насититись, потрібно з’їсти два фунти, а іншому і півфунта вистачає. Але все стримання від їжі має на меті одне: приймаючи їжу за своїми можливостями, не впасти у перенасичення. Бо не тільки якість їжі, але й кількість її розслаблює душу, запалюючи в ній, як і в товстій плоті, шкідливий гріховний вогонь”.

У наш час на піст дивляться виключно, як на стримання від їжі. Для цього ми ще й вміло використовуємо різні дієти, харчові профілактичні засоби і заходи тощо. Ми забуваємо, що стримання від їжі це лише один із засобів для правильного і вірного духовного керування постом. “Стримання від їжі прийняте для того, щоб послабити силу плоті і цього коня зробити покірним нам”, – навчає нас святитель Іоан Золотоустий.

Початок будь-якої справи є важким. Так і настання посту, з причини змін у харчовому раціоні і в предметах нашого побуту (менш тривалий перегляд телевізора, особливо розважальних програм, зменшення своєї присутності в мережі Інтернет тощо), вносить для багатьох деяку незручність. Але для цього треба мати силу волі, яка з часом неодмінно полегшить і пом’якшить наш подвиг посту, так що до кінця його ми взагалі не помічатимемо жодних незрочностей.

Не забуваймо і того, що піст має кілька засобів для його справжнього провадження. Одним із них є молитва. Особливо в цей час ми повинні посилити свою молитву за єдність Українського Православ’я. Це особливо важливо для православних України, які більш аніж два десятки років живуть у розділенні між собою. Здається, що зараз настав той благословенний час, коли ми через особливі прохання і молитви повинні закликати всіх до цієї єдності – вірних нашої Церкви Київського Патріархату, вірних Автокефальної Церкви та вірних Церкви Московського Патріархату. Будемо молитися, щоби Господь примирив і з’єднав нас в Єдину Помісну Українську Православну Церкву. Хай наша ця постова молитва буде почута нашим Творцем і Спасителем.

Не менш важливо сьогодні молитися і за примноження любові та спокою в нашій Українській державі, в нашому Галицькому краї. Останні події в Україні показали, що ми здатні подолати несправедливість, страждання і зло, яке оповило наш народ. Майбутнє нашої країни ми повинні будувати в любові та мирі. Нехай у ці дні за нашими молитвами Господь покаже нам милість Свою і наповнить миром та славою землю нашу. Молімося за єдність країни, нашого українського народу, молімося за те, щоб, як щезає дим, так щезли безбожні вороги, що посягнули на цілісність кордонів нашої держави, і як розвіюється прах від лиця вітру, так щоби згинули ті, хто в ці святі дні Великого посту “брязкають зброєю” в Криму перед очима наших воїнів – захисників нашої Батьківщини.

Молитва Великого посту – це молитва за спокій від віку спочилих отців, матерів, братів і сестер наших. Нехай наша ця молитва звучить поглиблено і за тих, хто був у жорстокий спосіб убитий, розстріляний на майданах, за тих героїв, які ввійшли до славної “Небесної Сотні”. Творити їм заупокійну молитву необхідно поіменно, щоби кожна віруюча людина знала і пам’ятала ці жертви.

Коли закінчуватиметься перший тиждень Великого посту, 8-9 березня, вся світова українська громада вшановуватиме 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Ця світла постать нас сьогодні об’єднує і закликає мудрими словами:

“Свою Україну любіть.

Любіть її… Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть”.

Наш обов’язок і за нашого пророка і поета Тараса Шевченка також у ці дні звершити заупокійну молитву та дослухатися до його правдивих слів.

Отже: “Почувши про початок посту”, – каже нам святитель Іоан Золотоустий, – “не лякайтеся, він не страшний для нас, а страшний для демонів”. Піст наш нехай стане непохитним каменем, особливо тоді, коли у спілці з постом нашим ми усердно вдаватимемося і до сестри його і подруги – нашої молитви!

Мандруючи шляхом Великого посту, досягнімо ж у доброму духовному і тілесному здоров’ї Світлого Христового Воскресіння!

Закликаю на всіх вас Боже благословення!

+ Димитрій,

митрополит Львівський і Сокальський

Великий піст,

2014 р.,

м. Львів