Дорогі брати і сестри!

Дорогі співвітчизники!

Дорогі й улюблені у Христі львів’яни!

З огляду на події останніх днів і особливо останньої ночі та ситуації, що склалася у нашій державі у зв’язку із ними, вважаю, що не можу залишатись осторонь.

Перш за все заявляю про цілковиту підтримку позиції нашої Церкви та її Предстоятеля Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, викладеної в офіційній заяві від 1 грудня 2013 року.

Церква завжди засуджувала і ніколи не вважатиме допустимим застосування сили проти будь-кого і за будь-яких обставин, а особливо проти мирного населення. Це, перш за все, суперечить Христовому закону любові, а отже є неприйнятним у християнському суспільстві.

Разом із цим духовно радію за монахів Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва, намісником якого я був протягом майже десяти років, з 2000 по 2009 роки, та пишаюсь їхнім вчинком як взірцем вияву справжньої мужності і любові стосовно своїх ближніх, звершенням діл тілесного і духовного милосердя, щодо безвинно переслідуваних учасників мітингу на Майдані Незалежності, які знайшли прихисток у стінах цієї святої обителі.

Мені як історику пригадується, що востаннє люди переховувались у храмі під час татаро-монгольської навали і облоги Києва. Цим храмом була Десятинна церква. Але тоді Київ не встояв перед ордою Батия. Однак я переконаний, що сьогодні народ України встоїть і зуміє захистити своє право самостійно обирати курс розвитку своєї держави.

Сьогоднішній день, 1 грудня, є особливим у житті України. Двадцять два роки тому на Всеукраїнському референдумі українці заявили про своє бажання бути незалежним народом у незалежній державі. Нехай це буде символічним нагадуванням для усіх, хто сьогодні стоїть на майданах країни – таким був ваш вибір, вибір ваших батьків і дідів, і ви не маєте право йому зрадити.

Як очільнику Львівсько-Сокальської єпархії мені особливо приємно, що Львів сьогодні є зразком для всієї України. Львівський майдан, зібраний біля пам’ятника великому Кобзарю українського народу Тарасу Шевченку, протягом усіх цих днів був мирним, аполітичним, культурним. Щоденно на ньому лунають молитви за Україну. Представники правоохоронних органів гідно виконують свої обов’язки, не піддаючись на жодні заклики та провокації. Зрештою саме львів’яни найбільш масово долучились до створення «живого ланцюга», який символічно з’єднав Україну з Європою.

Дуже важливо, що навіть за такої напруженої атмосфери у нашій державі, Львів залишається її культурною столицею і показує приклад іншим містам.

Пояснення цьому є просте – Галичина край з високою духовністю і живими і діючими принципами християнської моралі.

Також я вбачаю у цьому чималу заслугу органів місцевого самоврядування – Львівської міської ради в особі мера Львова п. Андрія Садового, який усіляко підтримує мирні акції у місті та своєю авторитетною позицією унеможливлює будь-які провокативні дії, та Львівської обласної ради в особі її голови п. Петра Колодія, який, зокрема, закликав усі конфесії Львівщини до екуменічної молитви за український народ.

У ці доленосні для нашого народу дні я молю Бога, щоби дарував мудрість усім нам: і владі, і учасникам мирних акцій, і правоохоронцям, і політичним діячам – усьому народу України.

Найперше ми повинні бути єдині. Цієї істинної єдності нам не може дати жодна сила і жодна людина. Єдине, навколо чого ми можемо об’єднатись, – це Христос і Його Свята Правда.

Будьмо єдині у Христі Ісусі і своєму виборі. І нехай благословення Боже перебуває над усіма нами!

м. Львів,

1 грудня 2013 року Божого

+Димитрій,

митрополит Львівський і Сокальський