Вбивство Стефана розбудило у зилотах стихійне гоніння на християн тому вся християнська община змушена була покинути Єрусалим і шукати пристановища в різних місцях Юдеї і Самарії. Це розсіяння християн послужило до більшого успіху євангельського благовістя, вони проповідували повсюди про воскресіння Христа.
Перший досить значний успіх ця проповідь мала в Самарії, де ім’я Галілейського Чудотворця було відоме і при Його житті на землі. В Самарії благовістив Філіп (один з семи дияконів, вибраний разом з Стефаном (Діян. 6:5), а не апостол із дванадцяти, який залишився в Єрусалимі. Увірувавши в Христа Воскреслого за словом Філіпа приймали святе хрещення. Це було досить масове хрещення за межами Єрусалиму і за межами Юдеї яке звершував чоловік, що не належав до числа дванадцяти апостолів тому апостоли Петро і Іоан прибули в Самарію і поклали руки на всіх новохрещених і закликали на них Духа Святого, Який зійшов на увірувавших (Діян. 10, 44). За особливим закликом Духа Святого – Утішителя Філіп одним з перших проповідував Євангеліє язичнику і охрестив його. Тут мені доречно нагадати вам, що самаряни були віддаленими потомками ізраїльтян які змішалися з ассірійцями. Вони почитали Єдиного Бога Ізраїлю і зберігали вірність Торі – Мойсеєвому Закону, хоча і не признавали пророків. Тому юдеї хоча і визнавали самарян ритуально нечистими але не прирівнювали їх до язичників. Блага Євангельська Вість через самарян дійшла і до природних язичників.
Єрусалимські християни несли благу вістку про Ісуса Христа по всіх землях великої римської імперії на яких проживали єврейські переселенці. Євангельське благовісте в першу чергу пізнавали євреї, язичники через обрядовий Закон Мойсея не мали змоги її пізнати тому що він (закон) стояв кам’яною стіною між юдейським і язичницьким світом. Розірвав цей наріжний камінь Мойсеєвого закону Ісус Христос а Філіп за дією Святого Духа зробився Його першим співпрацівником на пустинній дорозі, на якій він зустрів колісницю одного прозеліта із язичників. Це був вельможа ефіопської цариці. Повертаючись з Єрусалиму в Ефіопію вельможа сидячи в колісниці читав пророчі книги з 53 –ї глави Ісаї в якій розповідається про страждання і смерть Месії. Ці пророчі слова були незрозумілими і важкими для сприйняття тому вельможа запитав у Філіпа, про кого говорить пророк (Діян. 8, 34). Філіп у відповідь розказав вельможі про Ісуса і Його страждання. Просвічений Філіпом, вельможа увірував у Христа і, під’їхавши до води, сказав: ось вода; що перешкоджає мені хреститися? (Діян. 8:36). Наставлений у вірі вельможа усім своїм серцем зрозумів , що хрещення: це завіт з Богом в Ісусі Христі, це прощення гріхів і примирення з Богом (1 Пет. 3:21), це приєднання людини до Божого народу – Церкви Христової. Філіп перебуваючи з вельможею біля води був в непростій ситуації бо до нього ще нікого із язичників і із необрізаних не хрестили. Спитати старших апостолів він змоги не мав але усвідомлюючи, що Сам Господь привів його до цього чоловіка, він відповів вельможі: якщо віруєш від всього серця. Вірую від всього серця і визнаю, що Ісус Христос є Син Божий (Діян. 8:37). Це сповідання і є серце всієї християнської віри. У відповідь, Филип звершує хрещення над вельможею і як знак правильного рішення бачить, що Дух Святий сходить на нього. Апостол Лука, підкреслює цією розповіддю, що прийняття язичників в завіт з Христом і в християнську Церкву було виявленням волі Божої. Дух Божий продовжував терпеливо утверджувати в душах християн правильне співвідношення між Завітом і благодатним даром Ісуса Христа
Через деякий період Господь знову показав єрусалимським християнам, що хрещення язичників відповідає Його волі і що хрестившихся необрізаних належить приймати як братів. Це випадок є особливо унікальним тому, що двом людям одночасно були показані два різних видіння які своєю ціллю мали їх звести і познайомити. Корнилій був римським сотником, а по вірі – юдейським прозелітом, що означає « той хто боїться Бога». Одного разу коли він перебував на молитві йому явився Ангел і звелів звернутися за настановленням про спасіння до Симона Петра. Знаючи від Ангела де перебуває Петро, Корнилій відправив до нього двох своїх слуг і воїна. А в цей час, коли посланці наближалися до вказаного Ангелом місця апостол Петро теж побачив видіння, йому були показані різні нечисті тварини які юдеї по Закону не мали права споживати. Коли Петро відмовився, то почув голос: що Бог очистив, того ти не вважай нечистим (Діян. 10. 15). Коли закінчилось це видіння люди сотника Корнилія підійшли до будинку в якому перебував Петро. Прийнявши посланців Корнилія апостол Петро зрозумів, що це видіння вказує йому не вважати більше язичників нечистими тому що Бог очищує їх через віру в Христа. Отримавши таку вказівку від Духа Святого він пішов разом з посланцями до Корнилія якому благовістив про пришестя Ісуса Христа. Під час цієї повчальної бесіди Святий Дух зійшов на всіх язичників які слухали Петра, це знамення було настільки очевидним, що Петру і ті які були з ним стало очевидним; цих людей Христос приймає як Своїх учнів. Не вагаючись, Петро охрестив навернених язичників. Повернувшись до Єрусалиму, Петро детально розповів про хрещення Корнилія, а також про видіння та знамення які передували і супроводжували це хрещення. (Діян. 11. 18). Стіна, між наверненими із язичників і юдеями християнами дала тільки перші слабкі тріщини, але ще продовжувала твердо стояти.
+ Іоасаф (Василиків),
митрополит Івано-Франківський і Галицький