Дорогі друзі, брати й сестри!
Це моє звернення може видатись усім вам звичайнісіньким словом архієрея серед кількох десятків подібних архієрейських звернень, що множаться зазвичай перед виборами – перед відповідальним моментом в житті кожного українця. Але все ж я хотів би звернутися до вас, і перш за все до вірних Львівсько-Сокальської єпархії Православної Церкви України. До цього спонукає мене мій обов‘язок, покладена на мене відповідальність і зобов‘язання керівництва нашої Церкви донести позицію щодо виборів Президента України в березні-квітні 2019 р.
Здається, як ніколи ми потребуємо чітких меседжів і визначень. Як ніколи на нас лежить відповідальність за долю і майбутнє України. Люди Церкви ніколи не стояли осторонь таких подій, бо вони такі ж самі громадяни, як і всі інші: священнослужителі, церковнослужителі, більш воцерковленні, менш воцерковленні, ті, хто ходить до Церкви, або не ходить, або ж і ті, хто взагалі заперечують Бога і Церкву. Багато кому хотілося б Церкву вивести з цього процесу, або якось обмежити, або ж взагалі усунути. Проте, вкотре цього не вдасться зробити, бо Церква завжди впливала на суспільні процеси, впліталася в суспільні проблеми, дуже часто змінюючи їх хід і текстуру. Не винятком були і вибори.
Наша Церква твердо заявляє, що ми підтримуємо тих, хто підтримує Українську Державу, її незалежність і боротьбу за звільнення від російського агресора. Будь-які словесні плетива навколо цих питань, які або замовчуються деякими кандидатами в Президенти, або не мають чітких недвозначних визначень в їх вустах і програмах, не можуть бути підтримані церковним людом, рівно ж як і розмиті, і недомовлені позиції щодо автокефального буття Української Церкви та тих подій, які нещодавно відбулися в історії Українського та Вселенського Православ‘я.
Якщо хтось із кандидатів у цих питаннях маневрує і ухиляється від чіткої позиції, то ми свідомо заявляємо, що звертаємо особливу увагу своєї пастви на те, щоб вона дуже обережно і з недовірою ставилася до таких кандидатів, як до реваншистів. Ми не можемо підтримувати тих кандидатів на посаду Президента, хто взагалі збайдужів до всього насущного, хто, обираючись на посаду глави Української Держави, не принесе користі ані країні, ані духовному і матеріальному життю українського народу.
Кажемо всі: “Ні, прикритим манкуртам і космополітам з їх розмитою ліберальною ідеологією, що шкодить життю і буттю українського народу”. У питаннях виборів і вибору не може бути тріщини між вірянином і громадянином, бо кожен прихильник і вірний Православної Церкви України повинен бути і є свідомим українцем та патріотом своєї держави.
Пам’ятаймо, що у питаннях віри та любові до України у нас не повинно бути жодного дуалізму, бо роздвоєність є ознакою меншовартісної людини, яка надіється на силу і міць “князів і на синів людських”, забуваючи, що в них “немає спасіння” (Пс. 145: 3). Ця духовна та громадянська роздвоєність може привести до того, що від Української Держави відвернуться найкращі її сини та дочки. Бо вже зараз звідусіль від тих, хто неприховано вороже налаштований до України і прагне реваншистського поступу, лунають чіткі меседжі, у яких відчувається ненависть до всього українського: Держави, Церкви і Народу.
Пам’ятаймо, що Господь вклав у кожну людину дар непідкупної ніким і нічим Свободи: “Якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками; і пізнаєте істину, і істина визволить вас… Істинно, істинно кажу Вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха. Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно. Отже, якщо Син визволить Вас, то справді будете вільними” (Ін. 8: 31-31; 34-36). Цю правду ми пізнали у своєму християнському житті і вона повинна нас зробити вільними. Ніякий гріх: підкуп, продажність та безпринципність не повинні опанувати нами під час відповідальних моментів у нашому житті, коли мова йде про наше бажання жити у процвітаючій і заможній Державі Україні, на щасливій землі дідів і прадідів.
Пам’ятаймо, що Церква ніколи не закликає до рабства чи приниження. Христос здобув Свою Церкву найбільшою ціною – ціною Голгофської Жертви. Кров Спасителя лилась на Хресному Древі, щоб ми були вільними. Дар Свободи ми отримали у рук Божих, розпростертих на Хресті! Тому свідома повнота Церкви – а це ми усі – повинна дати відсіч усяким неправдомовцям, популістам, піарникам, владолюбцям, марнословам, корупціонерам, лихварям, здирникам та хабарникам. Не можемо не помітити і не бачити, як деякі кандидати в президенти є самозакоханими в себе самих. Ними давно опанував гріх звеличування з месіанським маревом будь-якими шляхами і засобами здобути владу.
Пам’ятаймо, що Церква земна вже тут для нас є Небесним Єрусалимом, вона є вільною і робить нас вільними, даючи ту Свободу, яку дарував нам Господь Ісус Христос. Відтак ми повинні шанувати тих політичних лідерів і керманичів Української Держави, які своєю постійною працею і чіткою державницькою позицією дбали і дбають не тільки про соціально-економічну безпеку, але й про духовну безпеку, підтримуючи здобуття Українською Церквою Автокефалії та Томосу, що підтверджує її незалежний статус.
Насамкінець хочу наголосити на цьому і звертаюся до усіх, хто читатиме це послання: все, що тут сказане, є моїм баченням і у багатьох моментах узгоджене з позицією Православної Церкви України. Я нікому не благословляв і не уповноважував нікого від мого імені провадити агітацію щодо якогось конкретного кандидата, розуміючи, що не може бути священика-агітатора, але може бути священик-патріот, який будучи духовним, має відповідальність не тільки за себе, але й за вручених йому людей.
Поважаючи вибір кожного, прошу з молитвою в серці і з любов’ю до своєї Батьківщини голосувати за майбутнє України. З нами Бог і Україна! З нами молитви усіх святих української землі.
З молитвою за вас,
+ Димитрій, митрополит Львівський і Сокальський (ПЦУ)