Сьогодні у день пам’яті архистратига Божого Михаїла та інших сил безтілесних ми спробуємо висвітлити правильне розуміння про ангелів, адже навіть люди, належні до Церкви, дуже часто, інтерпретуючи термін «ангел», надають йому невідповідного, спотвореного змісту. Досить часто, доводиться чути слова «ангельський образ», «ангельські очі». Вживання слова «ангел» без розуміння його глибинної суті лише шкодить правдивій вірі, бо ж чиєсь святе переконання в існуванні безтілесних істот наражається на небезпеку бути потрактованим як анахронізм або плід нездорової уяви.
Нам, християнам, не личить обмежуватися вузьким розумінням Ангелів як охоронців, тобто тих хто з волі Божої приставлений до нас, щоб застерігати нас від небезпек душі та тіла. Суть їхнього особливого покликання передає Святе Письмо. Вже на початку Святого Письма є повідомлення проте, як ангел охороняє рай. в останню мить він оберігає Ісаака від меча Авраамового. Ангел супроводжує Товію в дорозі. Троє ангелів, що завітали на гостину до Авраама біля Мамврійського дуба, чудовий образ Святої Трійці.
У Новому Завіті чесним небесним силам безтілесним відведено Особливу роль. Архістратиг Гавриїл — посланець Божий приносить благу вість пречистій Діві. Про народження Спасителя убогі пастухи дізнаються від ангелів. Про, радісну новину воскресіння Ісуса Христа жінки-мироносиці почули від двох чоловіків у блискучих шатах. Тож якщо ми вважаємо Святе Письмо основним джерелом віри, то правду про існування світу безтілесного, світу невидимого поряд із видимим повинні сприймати поза будь-якими сумнівами. Ще 1215 року, на Лятеранському соборі проголошено догму про існування ангелів — створінь Божих. Об’явлена Всевишнім правда і є підставою для того, щоб прославляти чистих духів, возвеличувати їх як посередників між небом і землею.
Щонеділі та в Лазареву суботу на утрені чуємо величаву пісню «Ангельський хор». Цей гімн воскреслому Ісусові передає головний зміст християнства і закликає прославляти разом із серафимами триєдиного Господа. Існує, на жаль, багато перешкод, через які наші кінцеві результати на шляху духовного вдосконалення, попри величезні потуги, нікчемні й мізерні. Схильність до надприродних переживань завжди була притаманна людині. Вона прагнула, окрім світу матеріального, пізнати і той інший, невидимий. Однак, якщо поганство з витвореним людською уявою сонмом богів колись було однією з передумов утвердження монотеїстичних переконань, то тепер язичництво, породжене браком чітких світоглядно-релігійних орієнтирів серед великої частини християн, деколи призводить до жахливих наслідків. Ми чомусь легко переймаємося всілякими забобонами, піддаємося ворожінню, забуваючи, що насправді маємо Ангела-хоронителя. Важливо свою віру, християнське буття супроводжувати безнастанною молитвою. Тоді надприродне післанництво істот, обдарованих розумом і свобідною волею, насправді буде корисним для кожного з нас. Це означає, з одного боку, що розум наш буде наснажуватися правдами віри і законів Божих. З другого ж боку, їхня присутність зможе уберегти нас, грішних, тоді, коли ми схиляємося до чогось злого.
В іконографії успіння Богородиці бачимо багато ангелів. Сюжетна композиція побудована на основі апокрифічних розповідей. Ангели переносять на похорон Марії апостолів. Ангели обрамлюють мандорлу, що оточує Христа з душею Богородиці у сповитку. Ангели утримують коло світлих кольорів, на якому підноситься до раю Богородиця Оранта. Серед епізодів, об’єднаних спільною ідеєю, привертає увагу такий: архангел Михаїл відрубує долоні Авфонію. Вони приросли лише тоді, коли той повірив, що усопша насправді є Матір’ю Божою. Архістратиг став на сторожі віри. «Хто яко Бог?! Мікаель?!» Цей заклик стосується того, хто очолив боротьбу проти збунтованих ангелів.
Дорогі в Христі, ми з вами у земному житті потребуємо добрих опікунів, справжніх заступників тих, хто остаточно, як у випадку з Авфонієм, позбавляє нас сумнівів. Ми потребуємо тих, хто перемагає зло й уособлює невинність, чистоту і святість. І цими опікунами і заступниками є наші Ангели Хоронителі дані нам Господом у момент Хрещення. Тож молімося і просімо: «Мій ангеле святий, небесний друже мій, веди мене до Бога, бо це моя дорога. Щодня мене пильнуй від злого все рятуй, я свято хочу жити і Богові служити».
свящ. Іван Голуб викладач ЛПБА УПЦ КП