Сьогодні, 29 серпня / 11 вересня Свята Православна Церква вшановує пам’ять Св. Іоана Хрестителя, а саме, сьогодні ми молитовно згадуємо день усікновення голови Св. Іоана Хрестителя.
Св. Іоан Хреститель, Предтеча Господній, той, про кого Господь говорить: «Між народженими від жінок не було більшого від Іоана Хрестителя» (Мф.11,11), той, кого Господь назвав «Ангелом Своїм» (Мф.11,10) скінчив своє життя не в оселях царських, не на ложі м’якому, не від довгих літ життя, не в колі своїх учнів. Він скінчив своє життя, як і більшість пророків, не від старості, – під мечем, у в’язниці, як злочинець.
Про смерть св. Іоана Предтечі розповідається у двох Євангеліях – від Марка (Мк.6,14-29) та від Матфея (Мф.14,1-12), є згадка про його смерть і у Євангелії від Луки (Лк.9,7-9).
Ірод Четвертовласник взяв за дружину собі Іродіаду, братову дружину, при тому що в нього вже була дружина – донька царя Арети. Цим самим він порушив закон Мойсея, за що і виказував йому св. Іоан Хреститель.
Ірод зачинив його у в’язниці, не наважуючись із-за страху перед народом вбити його. Але ось під час святкування Іродового дня народження, коли зібралась вся верхівка влади в палаці Ірода, донька Іродіади танцювала перед гостями і своїм танцем дуже догодила Іроду та його гостям. Ірод же в захваті викрикує: «Проси в мене, що забажаєш – все дам тобі, навіть до половини свого царства».
Донька ж порадившись з підступною матір’ю попросила голову Іоана Хрестителя. Дійсно, чого не мала донька, з того що мав Ірод? Для чого доньці півцарства, коли мати володіє всім царством? Єдине, що не давало повністю насолоджуватись розкошами, думкою про своє високе положення у суспільстві, зарозумілістю – це викриваючий голос Іоана Хрестителя.
Ірод же з сумом прийняв це прохання, – з сумом, бо любив спілкуватись з Іоаном Хрестителем і до багатьох його порад прислухався. Але під дією гордості та марнославства не захотів відмовитись від своєї клятви та звелів катові принести голову Іоана Хрестителя на таці – дійсно, що може бути вищим та бажанішим за те, щоб виглядати сильним непохитним царем, з твердим словом, мати славу серед захмелілих старійшин Галілейських, вельмож та тисячі начальників.
Донька Іродіади отримавши, те чого просила, віднесла тацю матері.
Згадує також про діяльність та смерть св. Іоана Хрестителя Йосип Флавій, єврейський історик, та ЕВСЕВІЙ ПАМФІЛ, єпископ Кесарійській, ось що написано в його «Церковній історії» (книга 1 глава 11): «… Святе Євангеліє повідомляє, що незабаром Ірод Молодший обезглавив Іоана Хрестителя. Йосип пише про те саме, називаючи по імені Іродіаду; «На ній, братовій дружині, женився Ірод, розлучившись із своєю першою, законною дружиною (вона була дочкою Арети, царя Петреї). Ірод відібрав Іродіаду від живого чоловіка.
Вона винувата в смерті Іоана й у війні з Аретою, який вважав, що його донька скривджена. На цій війні, в одному з боїв, говорять, загинуло усе військо Ірода: це було йому покаранням за загибель Іоана».
Той же Євсевій визнає, що Іоан був людиною що найправеднішою і хрестив людей; свідчення його [Йосипа] збігаються із тим, що написане в Євангеліях. Розповідає він, що Ірод із вини тієї ж Іродіади позбувся царства, разом із нею був відправлений у далеке заслання і засуджений жити в галльському місті Вієнне. Про це написано в 18-й книзі «Стародавностей», де про Іоана сказано дослівно так: «Деякі з іудеїв думають, що погубив Бог війська Ірода по всій справедливості, караючи його за смерть Іоана, якого називають Хрестителем. Ірод убив його — людину гідну, що переконувала іудеїв вправлятися в чеснотах, бути справедливими один до одного і благочестивими перед Богом і тоді вже приходити хреститися. Він вважав, що хреститися варто не для того, щоб вимолити відпущення гріхів, а заради чистоти тілесної, коли душа ще раніш очищена праведністю. Довкола нього збиралися люди, натхнені його словами. Ірод же, боячись, щоби він часом, володіючи такою силою переконання, не підняв заколоту (здавалося, що по його порадою люди зроблять усе), вирішив, що набагато вигідніше попередити події й убити Іоана, не чекаючи заколоту, а не каятися потім, якщо трапиться переворот. Запідозрений Іродом, він в кайданах був відправлений у в’язницю Махерунт – і там убитий».
Тобто, бачимо, якщо не брати до уваги Євангельські відомості про смерть св. Іоана Хрестителя, то важко зрозуміти чому Ірод закрив у в’язницю та потім вбив Іоана. Адже, якого заколоту можна чекати від людини, яка проповідує покаяння, закликає вправлятись в чеснотах, від людини, яка не заради владолюбства жила в пустелі та харчувалась «акридами та диким медом». Але читаючи Євангеліє розуміємо в чому дійсна причина ув’язнення.
Церковне передання повідомляє, ще деякі подробиці пов’язанні із смертю Св. Іоана Хрестителя:
- що відтята голова св. Іоана Хрестителя, яка була на блюді принесена на бенкет, виразно сказала: «Не повинен ти тримати дружину брата твого!»;
- що Свята же голова Іоана Хрестителя була знайдена благочестивою Іоаною і похована в посудині на Елеонській горі;
- що учні Св. Іоана Хрестителя поховали його тіло в Самарянському місті Севастії;
- що дочці Іродіади, також, було відтято голову, але не мечем, а кригою, коли вона взимку переходила ріку та провалилась під лід. І голова її, також, була принесена Іродові, а тіло не було знайдене;
- що Ірод з дружиною Іродіадою були живцем поглинуті землею.
Крім історичного, фактичного змісту – в розповіді про смерть св. Іоана Хрестителя, які в кожні оповіді в Св. Письмі, є ще і духовний зміст.
Так блаж. Феофілакт, архієпископ Болгарській, про смерть св. Іоана Хрестителя пише таке: «Так, Ірод являє собою грубий-плотський народ іудейський: він узяв дружину – помилкову і безглузду славу, дочка якої і нині ще танцює і зворушує іудеїв, – це їхнє знання Писань, що облещує їх. Вони думають, що знають Писання, тоді як насправді не знають, тому, що вони обезглавили Іоана, тобто пророче слово, тому що не прийняли Главу пророцтва, розумію Христа. Тому якщо вони мають пророче слово, то мають його без Глави, тобто без Христа». (Тлумачення на Євангеліє від Марка).
Вшановуючи пам’ять святого Іоана Хрестителя, який невинно постраждав за справедливість, який постраждав за моральність та благочестя. Кожен з нас повинен переосмислити своє земне життя і побачити в собі образ того, що відбулось на бенкеті в царя Ірода. Адже, наш розум неначе сам цар Ірод, який залишив законну дружину – чесноту, взяв в жінки Іродіаду – пристрасть гріховну та живе з нею. І хоча наш розум любить спілкуватись із Св. Іоаном Хрестителем – Законом Божим – Св. Письмом, творінням Св. Отців, міркувати про слова їх, прислуховуватись та вряди годи виконувати щось із їхніх порад. Але Закон цей закритий у в’язниці невір’я.
І ось починається бенкет, під яким нам потрібно розуміти (різні життєві обставини, різні життєві турботи та втіхи) та приходить донька Іродіади (донька пристрасті, образ насолоди, образ втіхи і задоволення) і розум, обманутий донькою, вбиває Св. Іоана Хрестителя, зрікається його святих слів. Але совість, наче язик відтятої голови св. Іоана Хрестителя, продовжує проказувати: «Не повинен ти цього робити…, не повинен… ». І замість насолоди Ірод отримує гіркоту, а замість життя смерть.
Свята Церква, сьогодні, вказуючи нам на життя праведної і благочестивої людини якою був святий Іоан Хреститель і його вчинки, і на життя царя Ірода і його вчинки показує нам, дорогі брати і сестри, щоб якщо ми не залишимо своїх пристрастей, не покаємося, не докладемо зусиль, щоб повернути Боже благословення, то будемо так само, як Ірод з Іродіадою поглинуті землею туди, де плач і скрегіт зубів.
свящ. Іван Голуб, викладач ЛПБА УПЦ КП.