Мало хто знає, що першотравень – це перше світське свято старого Києва, яке було встановлене ще Києво-Могилянською колегією в XVII ст., як своєрідний день студента. Разом із своїми професорами спудеї збиралися на «духовну трапезу» в одному із київських урочищ. Правда, спочатку це дійство відбувалося на горі Щекавиці, але потім, коли на ній було засновано загальноміський цвинтар, то могилянські спудеї збиралися на дачі митрополита на Шулявці. Зазвичай вони тут співали, декламували вірші, ставили сценки і навіть грали у м’яча.
Загальноміські народні гуляння, які виникли у Києві вже у XVIII ст. на грунті студентських рекреацій, перетворились на «свято», де вже не було ніякого духовно-морального змісту. Проти цього гуляння у 1827 р. рішуче виступив Київський митрополит Євгеній Болховітінов, який переніс день пам’яті святого священномученика Макарія, митрополита Київського (+1497 р.) з 19 січня на 1 травня. За його задумом, кожний киянин повинен був зробити вибір між богослужінням біля мощів святителя у Софійському соборі і гуляннями на Шулявці. Митрополит надіявся, що ця невеличка реформа церковного календаря принесе результат і з часом кияни відвикнуть від цього язичницького звичаю, але це не дало ніякого результату. На Шулявку поспішали навіть ті, хто зранку молився за урочистою Літургією у Софійському соборі.
Митрополит Київський Євгеній Болховітінов мав всі підстави для хвилювання за моральний занепад пастви. Ці гуляння відзначались дивним розмахом і чимось нагадували язичницькі містерії та бісівські ристалища. Денна половина свята відбувалася у рамках пристойності, а ось вечірня і нічна була схожа на «Вальпургієву ніч». Зазвичай мемуаристи оминають замовчуванням цей страшний рецидив язичництва в історії побутової культури Києва ХІХ ст., але дехто у своїх щоденника про це писав відкрито. Серед таких Автоном Солтановський: «Кожний рік першого травня у цій Шулявській діброві відбувалося зранку і аж до іншого ранку народне гуляння. Продавалась горілка, пиво, збитень чай, калені горіхи, родзинки, яблука та інші солодощі. Народ випивав цілу добу і часто тут відбувалися серйозні бійки з великою кількістю ушкоджених людей. В глибині діброви можна було наткнутися на нескромні сцени, чулися непристойні пісні й танці». На ранок у цій діброві та вздовж дороги, яка вела до неї, лежали роздягнені і пограбовані п’яні, частина з них потрапляла до поліції і ті виховували їх палицями.
Церква і громадськість всіляко осуджували такі гуляння і згодом у другій половині ХІХ ст. першотравень набув іншого, більш пристойного змісту. Гуляння перетворилися на більш благородніші. В моду входили так звані пікніки, грали духові оркестри, проводились благодійні акції. Відголоски цих пікнікових гулянь, і все таки з надмірною випивкою спиртного, дійшли до нашого часу.
А ось про «пролетарський першотравень» ми знаємо всі… Лозунг «Мир, Труд і Май» ще має під собою зміст… Всі працюють на своїх присадибних ділянках. Бог у поміч…
Високопреосвященний Митрополит Димитрій (Рюдюк)
За книгою: “Макаров А. Малая энциклопедия Киевской старины. – К., 2002