Що таке молитва? Молитва є справжнім відчуттям присутності Бога. Це також впевненість у спілкуванні з Богом, з яким людина говорить і якому відкриває глибини свого серця. Кожна з цих природ, людська і божественна, залишається в своїх межах, але людина в молитві сягає Бога, і Бог спускається до людини. Людина пропонує себе Богові через молитву, а Бог пропонує Себе людині. І звідси походить чудове возз’єднання Бога та людини одночасно.

Чому ченці моляться? Бо це природна праця, яка виходить із сердець усіх людей та всієї людської природи. Немає людини, яка не відчувала б цієї потреби в молитві, і ця потреба – шукати Бога і знаходити Його – також є привілеєм, правом людини. Тому, як ми розуміємо, моляться всі люди, а не лише ченці. У мирян є приклад чернечих громад, ченці – приклад ангельських воїнств.

Очевидно, що ченці, що моляться, не прагнуть задовольнити свої певні особисті потреби. Немає нічого з матеріального світу, що могло б спонукати їх запропонувати себе Богові або встановити з Ним стосунки. Ними не рухають жодних особистих інтересів. Вони ніколи не мислять матеріальними категоріями. Навпаки!

Святі моляться як єдина істота, і вони розуміють, що вони сягають Бога не фізично, а реальним чином. Тому всі ченці моляться. Їхня мета дуже висока. Це саме спілкування, входження Самого Бога у їхнє життя, це обожнювання. Тому ченці моляться і вдень, і вночі! Це їхня робота. І їм справді вдається наблизитися до обіймів із Богом. Коли ми говоримо «спілкування», це означає, що ми виявляємо стосунки та нашу ідентичність із Церквою. І Церква сходить до Бога, як колись зійшов Христос із небес. Молитва тримає людину близько до божественного, і Бог єднається з людиною.

А тепер заглиблюємось у внутрішній простір… Що таке «Ісусова молитва»?

Ісусова молитва – це сутність усіх молитов, які є в нашій Церкві. Це найкоротша, найперевірена і найефективніша молитва, якою може молитися людина.

І, як ми розуміємо, ця молитва – найпряміша, підходяща і доступна всім людям, а не лише ченцям. І це теж має велике значення: щоб миряни та ченці молилися однією і тією ж молитвою, бо це та молитва, яка одразу робить нас здатними здобути Бога.

Іншими словами, оскільки не існує двох різних систем духовного життя, з цієї причини ченці, які наслідують приклад Неба, і світ, який, як ми сказали, слідує прикладу чернечої громади, моляться разом цією молитвою.

Отже, Ісусова молитва є унікальним і винятковим благом Церкви. Це наслідок, що випливає з глибин чернечого досвіду і, звичайно ж, з досвіду кожної людини, яка шукає і чекає на Бога. Це досвід отців Церкви і плід, набутий кожною людиною, яка живе чистим і євангельським життям.

Тому Ісусова молитва – це жива пам’ять. І це заклик до імені Бога. Він такий короткий! Це повторення наступних слів: «Господи Ісусе Христе, помилуй мене».

Що відбувається з нами під час цього заклику та повторення? Ми здобуваємо духовний динамізм, який виходить не від нас, а від Самого Бога. Ім’я Господа, яке ми повторюємо, вибрано не випадково. Ми закликаємо Самого Христа, Який негайно входить у спілкування з нашими серцями. Таким чином, повторення молитви має значення. Не тому, що це звернення саме собою може запропонувати нам щось. Але тому, що воно допомагає нам набути звички до того, що спогад про Христа всередині нас стає невпинним. І тому все навколо нас і всередині наших сердець наповнюється Богом.

Але це повторення не є «магічною формулою», яка сама по собі може дати плоди. Повторення – це просто посилення, зосередження та укорінення Ім’я Христа і, отже, Самого Христа у нашому повсякденному житті. Це не механічна робота. Це не суб’єктивна думка людини. Це не робота, яка стимулює уяву. Це не психосоматична вправа, про яку можна подумати, що вона має доступ до якогось гностичного або синкретичного знання… Або що за допомогою цієї формули людина може прагнути до нескінченності або безликого «бога»…

Це повторення створює в людині силу постійно закликати живого Бога і, отже, пропонує йому стан радості, духовного щастя та інші дари. І потім, коли людина досягає цієї початкової стадії, вона розуміє, що Святий Дух є посередником між його особистістю та Особою Самого Бога! І з цього моменту Святий Дух підносить людину до Бога.

Чому ченці моляться Ісусовою молитвою завжди і скрізь? Що ж, я сказав би, що це єдина молитва, яка явно створює такі умови, щоб ми могли щодня знаходити Бога і радіти в Богові. Завдяки цій молитві Той, Хто невидимий, стає видимим у нашому житті.

Саме тому, через цю молитву, ченці всюди і завжди набувають сильного почуття присутності Бога і внутрішнього діалогу, який настільки глибокий, що досягає найбільшої глибини «моря» Божественності. Таким чином і в спосіб, який ченці відкрили з досвіду Церкви з давніх часів, вони можуть наповнити свої дні, вони можуть перетворити свою ніч на свічку, яка поширює небесне світло по всьому всесвіту, який Бог тримає у Своєї руці… Тому завдяки цій зустрічі з Богом ченцям вдається освятити не тільки себе і свій простір, а й увесь світ.

Яка мета Ісусової молитви? Мета Ісусової молитви – це ні спосіб здійснення, ні самі слова, ні місце, ні ісихатія  (тиша), ні щось ще, що включає ця молитва. Можна сказати, що мета молитви – це те, що Бог здійснює в нас, у нашій внутрішній істоті…

Те, що Він робить, це наш досвід. Але це не лише переживання Бога! Це також одкровення того, як Він приходить, як відбувається пришестя Бога в наше серце. Особистий Бог усередині людської особистості… І, звичайно ж, Він приходить у Світлі!

І з цим союзом приходить очищення, духовний поступ, зростання внутрішньої людини, яка народжується в нас. Більше того, Дух дає людині такий стан, з якого він чи вона піднімається до просвітлення, до світла, до процвітання на різних рівнях, які Бог пропонує і відкриває нам.

Одним словом, ми могли б сказати, що мета молитви є досконалою таємницею невидимого Бога і видимої людини… таємницею, досконалою Богом. І її нам відкрили отці Церкви.

Ми також знаємо, як стати одержувачем благодаті Бога. Не через міркування та медитацію, а таким чином, щоб Бог проникав у людську особистість і повністю її перетворював. Так він або вона стає людиною, яка може спробувати, зрозуміти і збагнути цю таємницю.

Схиархімандрит Еміліан (Вафідіс), афонський монастир Симонопетра

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»