Дорогі парафіяни, святу Безкровну Жертву дарував нам сам Сотворитель і Спаситель наш. Наша Жертва Безкровна, але вона повторює Жертву криваву невинної людини, Яка змилосердилася над нами. Спаситель наш Ісус Христос, як людина, і наше пекло взяв на Себе, а нам залишив спомин Своєї святої жертви і наказав: це творіть на спомин про мене. Кожного разу, коли ми збираємося, приходимо на цю Жертву любові, споминаємо Його страждання, Його проповідь, Його мораль небесну, щоб дух наш, нашу свідомість, нашу духовну природу відродити і зробити спільною з Його духовною природою, щоб бути з Ним усю вічність. Він наказав нам: хто буде їсти від Тіла Мого і пити від Крові, той буде мати життя у собі і Христос Спаситель того воскресить в останній день. Відповідно до цього протилежне — хто не буде спільником жертви, не буде мати частки із Спасителем.

Не гнівімо Бога, бо наші батьки і діди вже пережили кризу духовну. Вони не мали можливості навіть по радіо послухати Літургії, бо російська безбожна влада навіть по радіо гасила хвилі і не давала послухати. Ми тепер маємо таку розкіш, таку благодать. У кожному селі великому і найменшому служиться Літургія, приноситься свята Жертва, а ми навіть не спромагаємося прийти, взяти участь. Ми швидко забули як російська влада закривала храми і не допускала віруючих до храму. Пов’язку взяти на уста, не так багато кривди. Якщо уста закриті, то ми можемо Літургію бодай слухати і бодай подумки взяти живу участь в Літургії.

Дорогі парафіяни, подаємо до Вашого розуміння тексти-зітхання молитв Святої Літургії, спомину Кривавої Жертви Христовою, тобто з соборного Богослужіння.

Що таке соборні молитви? Соборна молитва має ту перевагу, що зосередження в Бозі набуває будь-який член зборів на молитву і молитва приймається в Бозі від усіх. Для розуміння треба сказати ще так. Коли священник читає молитву, тоді Церква, собор віруючих, засилає думки молитви, яку читає священик, до Господа Бога, а коли собор віруючих читає молитву, тоді священик заносить думки, акцентуючи молитву віруючих перед Богом. Таким чином соборна молитва є прогресивною і завжди Небо її вислуховує. Якщо декілька членів розсіяні увагою, а один зосереджений, то молитва одного приймається за всіх і в цьому саме прогрес соборної молитви. А коли немає собору віруючих, то Ісус Христос сказав, що де зберуться двоє чи троє, там Він серед них. Спаситель передбачив наше недбальство і все одно не покинув тих, які прагнуть спасіння, бо сказав: багато покликаних, та, нажаль, мало обраних. Ми тут не будемо торкатися індивідуальної, домашньої, хатньої молитви. Вона має вартість, силу, якщо ми у святкові і недільні дні перебуваємо у Церкві.

Зосереджуємо Вашу увагу на думках молитв, які священник тихо читає на Святій Літургії. Саме слово Літургія гр. Λειτουργία перекладається як «спільна справа», тобто справа, на звершення якої усі сходяться разом, щоб спільними зусиллями звершити її.

Перша молитва священнослужителя за віруючих на Проскомидії, коли священик готує хліб (агнець) і вино до освячення і там поминає імена зі списочків віруючих, які подали пом’яник на молитву, і за тих, які особисто присутні у храмі з даної парафії чи з чужої прийшли у гості, з якоїсь нагоди і перебувають у храмі.

Наступна молитва за тих, що принесли і за тих, за кого принесли: «пом’яни тих, що принесли, і тих, за кого принесено». Кого поминати як нема тих, хто принесли, ні тих, за кого принесли? Ми такі створили обставини, що вже майже промовляємо з сатаною до Ісуса Христа: скажи нехай це каміння стане хлібами (Мт 4:3). Тобто, пропонуємо Богу підміну і обман. Бо ми не присутні у церкві на Богослужінні, але в той же час кажемо, що взяли участь у ній онлайн. Господь творить людину з неживого каменя і творить дітей Авраамові. Але наша тільки присутність у храмі на Богослужінні перетворює нас з бездушних черствих на духовних живих, перетворює нас у дім Божий, храм Бога живого. Якщо ми будуємо цей духовний дім Божий із себе самих, це значить, що ми в основу Церкви кладемо своє реальне духовне життя, а не віртуальне, і формуємо собою Церкву — Тіло Христове, стаємо живим каменем, на якому Христос поклав Свою Церкву і ворота пекла таку Церкву не здолають.

Наступна молитва: «…зглянься на нас і на святий храм цей і подай нам і тим, що моляться з нами…» Хто молиться з нами? Де є ті, що повинні бути присутні в храмі? Більшість з нас буває в храмі, нажаль, двічі – коли принесли похрестити і коли принесли похоронити. Не обманюємося, дорогі парафіяни. В розвалку в кріслі за чашкою кави вдома через телевізор чи онлайн-трансляції не доберемося до Неба. Є такі, що радіють: ой, було переглядів 6 тисяч чи 8 тисяч, але це випадково. Натиснули кнопку і вийшли, а навіть якщо й залишаються на зв’язку, це не означає, що вони присутні в храмі за Святою Літургією.

Наступна молитва: «…освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх…» Кого освятити, хто прийшов любити красу дому Божого? Кого прославити? Тих, що сидять у хаті, п’ють каву і засуджують священиків?

Наступна молитва: «… прийми ці спільні і однодушні молитви… як Ти обіцяв виконати прохання двох або трьох, що згодяться в ім’я Твоє, Сам і – нині прохання рабів Твоїх на благо їм сповни…». Де є ті, що зібралися в ім’я Христове? І в якій спільній молитві може священнослужитель їх об’єднати? Церква – це собор людей, об’єднаних вірою, яких очолює священнослужитель – носій Духа Святого. Якщо ми сидимо вдома за чашкою кави, кого і як може очолити носій Духа Святого — священник? Кого освятить Дух Святий, як нас немає у храмі?

Наступна молитва: «… вчини, щоб з нашим входом відбувся і вхід святих ангелів…» До кого прийдуть ангели, з ким будуть вхід робити як ми сидимо вдома або на природі? Господь же кличе нас вийти з Єгипту духовного розслаблення і прийти до Церкви на молитву.

Наступна молитва: «…Ти удостоїв нас і в цю годину стати перед славним Твоїм жертовником і належне Тобі поклоніння і хвалу приносити…» Хто прийшов принести Богу молитву і поклоніння? Справді, поки не було епідемії, ми ставали на коліна і робили поклони доземні Господу Богу. Це було вразливо, здавалося, що з нами присутні собори ангелів, було відчуття небесної величі, а сьогодні ми повтікали. Від Кого повтікали, куди повтікали? До пекла? Пекло на нас зачекає. Ми ні молитви не творимо, ні поклонів нашому Спасителеві за Його жертовність і за понесені тортури хресні. Чи це не сповнюється пророцтво пророка Даниїла: мерзота запустіння на святому місці?

Наступна молитва: «…Сам, Владико, прийми з наших грішних уст Трисвяту пісню цю…» З чиїх уст? Як ми можемо з дому приєднатися до Трисвятої пісні?

Наступна молитва: «…Поглянь з неба, Боже, прийди й подивись на виноградник цей, і утверди його…» Виноградник – це собор віруючих, зібраних в Церкві. Про такий виноградник Господь сказав, що відніму огорожу і дам вхід диким звірам, щоб його нищили, і диким кабанам, щоб його виривали з коренем. Чи ми не готуємо собі це? Якщо ми вдома, ми втекли з Церкви. Який ми вдома виноградник, де виноградник? І тепер злий дух має право нас знищувати як дикі звірі і виривати з корінням рід наш, як це робить дикий кабан з виноградником.

Наступна молитва: «…Засяй в серцях наших богопізнання Твого нетлінне світло, і відкрий мисленні очі наші на розуміння євангельської проповіді Твоєї. Всели в нас страх блаженних заповідей Твоїх, щоб ми, подолавши всі тілесні похоті, провадили духовне життя і думали і чинили все вгодне Тобі…».

Кому відкрити очі на євангельські правди, хто буде перемагати похіть як ми сидимо вдома, і Церква не освячує нас на подвиг? Апостол Павло навчає, що хто «незаконно, тобто поза Церквою, подвизається, вінця не здобуде». Господь Бог дав Адамові велетенський розум, а коли він згрішив, злий дух перевернув і обмежив розум Адама. Господь Адама вигнав з Раю, але коли Адам заридав, то Господь обіцяв, що поверне райське блаженство, тобто поверне розум, втрачений сваволею Адама. І повернув. Святе Письмо, Свята Біблія — це є той велетенський розум, який був даний Адамові. Ми Святим Письмом повинні відновити, відродити, розум втрачений в Адамі. Тоді з такими людьми Премудрий Господь може ділити Свою вічність. Так Пречиста Діва Марія, виростаючи в храмі єрусалимському, слухала закон Божий, що читали левити по суботах і настільки підняла себе, що виявилась здатною розмовляти з архангелом у час Благовіщення. З яким розумом предстанемо ми перед Богом? Ми наче Євангелію слухаємо, але розуму не хочемо прибавляти, бо не виконуємо написане у святій Євангелії. З ким зможе Господь ділити Свою вічність, яке буде нам у Ньому благо, якщо не відновлений розум. Ми нашим розумом здатні лише вдосконалювати падіння, розпусту, крадіж, помсту. Ми чесноту Євангельську розумово не так ретельно опрацьовуємо. А от помсту, розпусту ми так вишукано обмірковуємо, щоб сталося так, як ми хочемо. Тижнями, місяцями, роками виношуємо помсту, щоб докладніше вчинити гріх. Князі пекла з обіймами чекають на нас таких.

Виголошує священнослужитель «будьмо уважні». Кому виголошує, як нас немає? Хто має бути уважним: хоругви, стіни? Спаситель казав, що як ці замовкнуть, то каміння заговорить. Замовкаймо, дорогі парафіяни, Господа Бога прославить нежива природа.

Наступна молитва: «… прийми від рабів Твоїх цю щиру молитву, і помилуй нас з великої милості Твоєї, і пошли всю щедрість Твою на нас і на всіх людей Твоїх…» На яких людей, де ті люди, для яких священик просить зіслати всю щедрість Сотворителя, Відкупителя? Дорогі віряни, чи ми бачимо, що кожна молитва Святої Літургії підноситься за віруючих, за нас, християн, а ми втекли???

Наступна молитва: «…сподоби нас і нині стати перед святим Твоїм жертовником і припасти до милосердя Твого за людську несвідомість…» ця молитва направду розкриває всю нашу недбалість, лінивство, безвідповідальність.

Наступна молитва: «…дав нам безвинно і неосудно стояти перед святим Твоїм жертовником. Дай же нам і тим, що моляться з нами….» Священники за себе сказали, що «дав нам», бо стоять перед жертовником. А де ті, що моляться з нами, кому дати ласки чи благословення чи спасіння, хто молиться? Кому?..

Наступна молитва: «… Ми, що херувимів з себе тайно являємо…» Чи може бути більша честь, як уособлювати херувимів? Це ж честь стояти в ряду найдостойніших ангелів перед троном Царя Всіх? І ми таку честь кинули під ноги і сидимо вдома. Невже пов’язка на устах завадила би нам бути в достоїнстві херувима?

 «щоб підняти Царя всіх…» У цьому тексті покладено дію царя переможця. Коли східні царі поверталися з війни з перемогою, воїни клали щит військовий, цар ставав на цей щит. Тоді воїни піднімали списами щит до верху, щоб показати усім царя-переможця. Цей образ Церква використали у святій Літургії, щоб показати Ісуса Христа, Який переміг пекло. Ми сидимо вдома, п’ємо каву, гудимо на духовенство, а хто піднесе Царя – Переможця пекла, Переможця смерті? Чи не залишимося ми з переможеним царем у пеклі і під владою смерті?

Наступна молитва: «щоб Благий Дух благодаті Твоєї вселився в нас, і в принесених дарах цих, і в усіх людях Твоїх…» У кого вселиться, як нікого нема? Коли ми прийдемо віддати Йому належне і прийняти те, що ми могли би прийняти, тобто набути право прийняти? Прийняти здобуті Христом і даровані нам задармо заслуги і спасіння від прокляття і смерті.

Наступна молитва: «… коли ми впали в гріх, Ти знову нас підніс і безперестанно все діяв, поки нас на Небо привів…» Ми в гріх впали, беззаперечно. Не будемо нарікати на Адама, бо ми власними гріхами добре обіклалися і не хочемо з гріха встати. Спаситель розіп’явся, щоб привести нас до Неба, та кого підняти, кого до Неба вести як нас немає у храмі? Христос навіть розбійника ввів до Раю, коли той був на місці і зітхнув до Спасителя, а ми як розслаблений жалівся: «немає людини, яка би мене вкинула в купіль». Немає того, хто вигнав би нас з дому, аби ми ввійшли в купіль жертви Христової і зцілилися від наших гріхів.

Наступна молитва: «… за всі Твої до нас благодійства…» Ісус Христос покидає велич і славу Небесну і приймає приниження, приймає впалу людську природу. Народжується, терпить переслідування від Ірода, втікає в Єгипет, повертається в Назарет назад, а в Назареті – ні житла, ні харчів. Виходить на народну проповідь і заявляє користолюбивому учневі: птиці мають гнізда і лисиці нори, а ти біля Мене не забагатієш, бо Я сам не маю, де голови прихилити, тобто переночувати. Приймає бичування, розп’яття і ганебну смерть за нас хитрих і «дуже мудрих». І сьогодні Спаситель являє Свою присутність у храмі серед віруючих і освячує тих, які зібралися в ім’я Його. Освячує кожного по його спроможності прийняти святість, здобуту Ним бичуванням і розп’яттям, ганебною смертю. А ми втекли, щоб святість Небесну, здобуту тортурами не прийняти, а Він подає і закликає: прийдіть.

Наступна молитва: «…Дякуємо Тобі і за цю службу, що з рук наших Ти зволив прийняти…». Хто з нас дякує, як нас немає? Яку службу приймає від нас, як ми втекли зі служби? Колись Господь Бог приймав молитву віруючих, що зібралися на молитву за ув’язнених апостолів Якова і Петра. За молитвою Церкви земля хиталася і двері в’язниці відкривалися. Молитва Церкви, яка зібралася, не може бути не почута, не може бути не виконана. Але ми налякані віддалися розслабленню. Нема тих, за чиїми молитвами природа б поступилася і повернула все у здорове русло, у мирний стан, щоб повернути мирний будень нашого християнського і земного життя.

Наступна молитва: «З цими блаженними Силами… і ми виголошуємо і промовляємо…» Де є ті, що мали приєднатися до небесних сил? Це ж ангельський світ співає Богу «Осанна». Хто приєднається як ми втекли з храму, нас нема на святій Літургії?

Наступна молитва: «…щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув…» За кого віддав Отець Небесний на ганебну смерть Сина Свого? За лінивих, недбалих, зарозумілих, хитрих, себелюбивих? Яків застерігає: віра без діл мертва. Чи наші діла засвідчують нашу віру? Чи такі наші діла чи  така наша віра варті Неба?

Наступна молитва: «прийміть, споживайте – це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів…» Чи чуємо? За вас! На відпущення гріхів грішника. Чи то ми такі праведні, що нам не треба цієї жертви, чи ми так впали, що вже не варті такої жертви?

Наступна молитва: «пийте з неї всі, це є Кров Моя, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів». Тіло бичоване, потрощене, кров пролита і дарована нам на споживання, щоб нам благодаттю Божою споріднитися з Ним природою, тобто стати Його подобою. Він прийняв нашу впалу природу, щоб нас споріднити з Своєю святою Божественною природою, тобто щоб нас обожнити, а ми від такої святості втекли, заховалися. Куди втекли, від Кого втекли?

Наступна молитва: «Тому і ми, споминаючи все, що ради нас сталося:…» Христос не відпочивав, споглядаючи з неба, а прийшов, принизив себе, прийняв тортури, а ми навіть не можем прийти до храму, і то навіть не прийти, а переїхати пару метрів і зайти до храму. Коли ми винаймуємо робітника, а він не працював, ми йому не платимо. Яка нас чекає заплати як ми не працюємо?

Наступна молитва: «тобі приносимо за всіх і за все». За кого, нас же ж нема у храмі? А за всі Його ласки ми ніколи не дякували Йому і не маємо наміру прийти і дякувати.

Наступна молитва: «… удостой нас причаститися небесних…» Кого удостоїть, кого причастить як нас немає? Якщо ми вже не причащалися, то бодай прийняли би благодать, бо сам храм освячує. Христос казав: якщо ви не були у чужому вірні, то хто вам довірить своє? Якщо ми те, що Христос нам довірив, не виконуємо, то хто нам, себелюбам, довірить освячення, прославлення у вічності?

Наступна молитва: «…на спільність із Духом Святим…» З ким спільність, нас же ж нема? Святі апостоли заради прийняття Духа Святого покинули доми, свої сім’ї і перебували у постах і в трудах, терпіли гоніння і переслідування і тільки тоді Дух Святий освятив їх. А ми наче боїмося вірусу, але більше лінуємося постояти годину чи дві у храмі на Богослужінні. Та, нажаль, ми не лінуємося піти в ресторан, сходити на природу, погуляти в парку, вигулювати хатніх тварин пів дня …

Наступна молитва: «…зглянься з Неба на тих, що вклонили свої голови перед Тобою…» Хто вклонив, де є ті, що вклонили голови Богу? Ми ж кланяємся гріховним задоволенням: їжі, напиткам, одягу, машинам…

Наступна молитва: «прийди освятити нас…» Кого? Тих, що в розвалку сидять і ніжаться в кріслах? А може й на природі по онлайну без одягу щиро моляться?

Наступна молитва: «…і сподоби державною Твоєю рукою подати нам…» Принизився, прийняв впалу природу, розіп’явся, а ми не спромагаємося прийти приняти Його милості. Чи, може, ще Свої ласки принесе нам кожному до дому чи на природу? Хіба мало нам того, що Христос заради нас терпів сором, утікав від тих, хто хотів Його камінням побити?

Наступна молитва: «Дякуємо, що і сьогодні сподобив нас Небесних Твоїх і Безсмертних дарів… і утверди нас…» Знову кого сподобив, кому подасть Безсмертні дари? Ми ж на природі, на морі ніжимося.

Наступна молитва: Після причастя вірних священник згортає до чаші з дискоса часточки з просфори, вийняті за віруючих, що подавали пом’яники і були в Церкві присутні і молиться: «Омий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Чесною, молитвами святих Твоїх». Петре, як не обмию тебе — не будеш мати частки зі Мною. Якщо ми не прийшли до храму, щоби Христос нас обмив, яка наша частка в Ісусі Христі? Ми ж не з немочі, а з лінивства і з недбальства не прийшли по свою частку.

Священник в імені Христа благословляє народ, який обмитий кров’ю Христовою, і промовляє: «Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє.» Кого Христос обмив, кому Христос подасть благословення? Той самий зміст мають і всі інші благословення: «мир всім», «Благословення Господнє на вас». Христос у 17-й главі Євангелії від Івана каже: Отче, молю Тебе не за всіх, а за тих, яких ти дав Мені, які повірили по слову апостолів. Пилатові сказав, що хто від істини, той почує голос Мій, тобто Ісуса Христа. Чи ми не попадемо в ту категорію, яку Христос виділив поняттям «не за всіх благаю»?

Наступна молитва: «Ми бачили Світло істинне, прийняли Духа Небесного, знайшли Віру істинну, Нероздільній Тройці поклоняємось, бо Вона спасла нас.» Хто ми? Де ті, що можуть сказати – ми? Хто побачив «світло істинне» і хто прийме Духа Святого Небесного? Ми ж на морі по онлайну молимося. Може хтось знає, що Христос чи апостоли відпочивали, ніжилися на морі чи може у сауну ходили як ми? Ті, що обнажаються і оглядають сором, не удостоюються оглядати славу Лиця Господнього. Що спільного у світла з темрявою? Христос застеріг: всяку рослину, яку не насадив Мій Отець Небесний, вирвуть і викинуть геть.

Наступна молитва: «Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи…» Чиї уста прийшли до храму віддати хвалу Господу? Тих, що сидять вдома і у кріслах розкішних потіють, втомилися від молитви щирої?

Наступна молитва: Ти виконав спасіння наше, «…наповни радістю та веселістю серця наші». Кого наповнити радістю як нас нема? Христос усе необхідне звершив, спасіння здобуте, але кому спасіння дати? Де ті, кого Христос «придбав ціною життя», ціною крові Своєї.

Наступна молитва: «Благословення Господнє на вас…» На кого благословення? Нас же ж нема, ми ж на природі, або на базарі.

Завершуємо наші з Вами роздуми, біль, крик нашої душі словами Святої Літургії: «…Спаситель Господь наш Ісус Христос, поживши в цьому світі, дав заповіді на спасіння, відвернув нас від ідольської омани, привів до пізнання Істинного Бога і Отця, придбав Собі в нас людей вибраних, священство царське, народ святий і, очистивши водою й освятивши Духом Святим, віддав Себе як викуп за смерть, в якій держано нас, проданих в неволю гріха. І, зійшовши через хрест до пекла, щоб наповнити Собою все, Він знищив муки смерті, і воскрес на третій день, і проклав усім людям путь до воскресіння мертвих І, зійшовши на небеса, сів праворуч величі Бога-Отця на висотах і прийде віддати кожному за діла його».

Думаймо, що робимо.

 Прот. Микола Йоник,

Православний духовний центр апостола Івана Богослова