Читаючи 2-й розділ Євангелія від Матфея, неможливо не помітити, що ті, хто прийшли в Єрусалим і запитували про місце народження царя юдейського, не могли не знати Святе Письмо. Більш того, жителям Єрусалиму, які сполошилися від таких запитань, пророцтво про зірку також було відомо. І ось тут слід звернути увагу на притчу, сказану Валаамом, і записану в книзі Чисел 24:17. Слова цієї притчі алегоричні і дуже важкі для розуміння, в тексті прямо не сказано про те, що Месія народиться, коли зійде зірка. Проблема також полягає ще в тому, що Тора не дає нам ні опису, ні часу, коли має з’явитись зірка, що вказує на Месію. Є всього один уривок а в книзі Даниїла: «Отже знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалиму, до Христа Владики сім седмин і шістдесят дві седмини; і повернеться народ, і відбудуються вулиці і стіни, але у важкі часи. І після закінчення шістдесяти двох седмин відданий буде на смерть Христос, а місто і святилище зруйновані будуть» (Дан. 9:25-26).

Не заглиблюючись у деталі цього пророцтва, на підставі наведеного вище тексту час приходу Месії і коли вийшло повеління про відновлення Єрусалиму можна легко вирахувати . А ця інформація міститься в 7-му розділі книги Ездри. Таким чином, ми можемо зробити висновок, що волхви (мудреці), які прийшли в Єрусалим в пошуках точного місця народження Царя Юдейського, однозначно були знавцями Святого Письма. Тому, на підставі Святого Письма, можна провести єдину лінію: від притчі Валаама про зірку в книзі Числа – до книги Даниїла; а від пророцтва Даниїла – до оповідання в книзі Ездри. І тоді, знаючи історію Мідо-Перського царства, можна було визначитися з часовими рамками з’явлення зірки. Тільки ті, які досліджували біблійні пророцтва саме таким чином, побачивши незвичайну зірку на небосхилі, могли правильно інтерпретувати Божественне знамення.

Однак Євангеліє від Матфея пише, що волхви прийшли конкретно зі сходу. А тому залишається питання: хто на сході міг так добре розбиратися в біблійних пророцтвах. Згідно записаному в 31-му розділі книги Второзаконня, збереження Книги Закону було доручено священикам та левітам. Після повернення з вавилонського полону книжнику- священику Ездрі було доручено зібрати, зберігати і копіювати священні біблійні тексти, що робили під його керівництвом його учні книжники. Через це придбати сувій Тори, щоб прочитати книгу Чисел, а з ним ще й свитки книг пророка Даниїла і Ездри, можна було тільки у юдеїв. Саме цей факт констатує нам апостол Павло. «Отож, яка перевага бути юдеєм, або яка користь від обрізання? Велика перевага у всіх відношеннях, а особливо в тому, що їм ввірено Слово Боже» (Рим. 3:1-2).

Таким чином, залишається вирішити останнє, найважливіше питання. Де на сході може перебувати юдейська громада, що має в своєму розпорядженні сувої Священного Писання, з якого можна було б мати доступ до біблійних книг?

Відповідь на це питання однозначна: на сході така громада могла перебувати тільки на території колишньої Вавилонської імперії. У першому столітті нашої ери це вже була територія Парфянського царства, яке було найлютішим ворогом Римської імперії. Через віддаленість римляни не могли здолати парфян. А тому, коли зі сходу в Єрусалим прийшли мудреці з питанням про народження Царя Юдейського, то Ірод сполошився абсолютно не на жарт. Він розглядав народження Царя як пряму загрозу своєму не зовсім законному правлінню. А те, що про Царя питали з ворожої території, він сприймав ще і як загрозу для його римських покровителів і підступи парфянських шпигунів. До першого століття нашої ери єврейська діаспора, яка перебувала на території колишнього Вавилонського царства, була найбільшою з усіх єврейських діаспор, розсіяних від Піренейського півострова до Еламу. Про її існування докладно розповідається в книзі Естер. Після падіння Вавилона далеко не всі євреї повернулися на руїни своєї історичної батьківщини. Залишившись в завойованому персами Вавилоні, євреї пережили і Мідо-Перську імперію, і імперію Олександра Македонського, східний осколок якої і утворив Парфянське царство. Аж до Х століття нашої ери, юдеї продовжували називати свою діаспору вавилонською. Талмуд, який саме з цієї причини називають вавилонським, оповідає нам про те, що в першому столітті вавилонська діаспора постійно посилала своїх мудреців і вчителів Тори «на стажування» в Єрусалим до рабинів Синедріону. Волхвами (мудрецями) зі сходу, які сполошили весь Єрусалим, і були гості з Вавилонської діаспори, які добре знали пророцтва ТаНаХа, але не знали місцевості, а тому не могли знати, як пройти до Віфлеєму, і питали у всіх дорогу? Через те до їхніх запитань з усією серйозністю поставився навіть Ірод, який негайно скликав усіх книжників.

Чому ж тоді грецький текст Євангелія від Матфея називає цих гостей зі сходу словом Магос, значення якого здається зрозумілим і без перекладу?

Справа в тому, що, на відміну від української мови, слово Магос в Біблії означає не тільки волхвів. У грецькому перекладі 2-го розділу книги Даниїла словом Магос називають самого Даниїла. Це грецьке слово переводиться як мудрець. Ось чому багато англійських перекладів вживають слово wise men, мудреці, а не sorcerers, що б означало волхви.

Цілком реально виглядає гіпотеза, що у «великого вавилонського мудреця Даниїла», подібно до стародавніх ізраїльських пророків, були свої учні, які продовжували його справу з покоління в покоління через століття? І якщо учнів Самуїла, Іллі та Єлисея називали «синами пророчими», то словом Магос могли називати в Юдеї учнів пророчої школи, заснованої пророком Даниїлом на сході. І не важливо, якої національності були ці гості зі сходу. Головне, що вони були добре знайомі з найголовнішим пророцтвом, яке залишив їх учитель і провидець Даниїл, і не пропустили час його виконання.

+ Іоасаф (Василиків),

митрополит Івано-Франківський і Галицький (ПЦУ)