АРХІЄРЕЙСЬКЕ СЛОВО У ДЕНЬ СВЯТА ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЧОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Хресту твоєму поклоняємося Владико і Святе Воскресіння Твоє оспівуємо.

Свята Церква сьогодні вшановує пам’ять знайдення Хреста Христового. Три століття хрест був прихований. Після розп’яття Ісуса Христа хрест приховували і все інше, що мало відношення до Ісуса Христа. Здавалося розпинателям, що коли вони розіпнуть Ісуса Христа, то й і все Його вчення зникне. Але вони ніяк не могли уявити, що Христос воскресне і світ побачить життя інше, і свідомість людська оновиться і перебудується. І коли це побачили вороги Христові, слуги пекла, то й почали усе приховувати, що підтверджувало святість Ісуса Христа. А щоб хрест Христовий не став реліквією для християн, його закопали в землю, а на ньому побудували святилище.

Коли Костянтин Великий став християнином, то його мати взяла на себе сміливість віднайти усе те, що було пов’язане з розп’яттям Ісуса Христа. Небеса їй відкрили таємницю, де захований святий хрест, і їй вдалося його відшукати.

Хрест Христовий не просто знак, не просто дерево. Спаситель, коли був розп’ятий на ньому, дав йому силу божественну, як святе причастя, як миропомазання. Церква звертається до хреста як до особистості – радуйся Христе хрестовий, радуйся гробе Христовий з нього Христос Воскрес. Церква має властивості надавати мертвим предметам сили живої. Таку силу надає Господь Бог смерті, життю як якісь субстанції. Каже пророк – смерте де твоє жало, пекло де твоя перемога. У цьому є також певна субстанція і сила впливу. Потім каже пророк – життя торжествує. Це також є субстанція наповнена силою. Хрест Христовий має таку ж силу. Про те, що хрест Христовий отримає таку силу було пророцтво у Старому Завіті. Коли Господь виводив народ ізраїльський з Єгипту, то показав багато прообразів, щоб ми, новозавітні, могли не помилятися, а вірити Господу Богу і віддавати себе Йому. Ізраїльтяни, під час голоду, відправились до Єгипту, щоб вижити. Господь послав Йосифа, щоб він заготував хліба на сім років, щоб єгипетський народ пережив голод, а з ним народ ізраїльський. Це показує, що людина буде мати кризи, але Господнє провидіння буде турбуватися про людину, коли людина довірить себе Господу Богу.

Ми сьогодні повинні працювати над чеснотами, щоб мати їх на майбутнє для загробного світу, бо у кого  не виявиться чеснот потрапить у прірву пекельну. Народ ізраїльський є уособленням людства, а народ Єгипту образ пекла. Так як єгиптяни знущалися над ізраїльтянами, бо для єгиптян пастух овечок було щось зневажливе. Самі ж мали родючі землі, пишалися собою і підносили себе високо над іншими. Так чинить пекло, яке хоче завдати зла людині. Господь показав, що так як чинить людина під дією злого духа, потім на людину повернеться бідами. Вбивали дітей у річці Ніл, Мойсей перетворив води у кров і не тільки Нілу, а й джерел. Єгиптяни змушені були пити кров. Це показує, що хто буде вбивати, той у вічності буде усе покутувати. Всі інші покарання єгиптян – жаби, мухи, хвороби, це є ось та розкіш, якою жили єгиптяни, зневажали ізраїльтян, і все потім їм повернулося на недобре.  У книзі премудрості це говориться ще яскравіше. Коли наступала пітьма, то ходили привиди і люди у Єгипті не могли врятуватися, повзали як змії по долу. Це образ пекла. Ізраїльтяни вийшли з Єгипту. Єгиптянам здавалося, що вони наздоганяють ізраїльтян і повернуть назад. Але Мойсей розводить море і цим пише образ хреста. І хрест Христовий вже творить чудо. Вода стояла стіною з одного і іншого боку, а ізраїльтяни перейшли так воду. І це є хрещенням. Людина народжуються з похоті. А це належить злому духові. Тому людина має вплив на себе злого духа. Але коли людина хреститься і хрещається,  позбавляє сили злого духа. Натомість дарує себе Господу Богу, а Він приймає дар і називає людину сином. І всі правила пекла завмирають.

Коли мали увійти в землю ізраїлеву, то нападали на ізраїльтян амаликитяни. Амалик є правнуком Ісави, брата Якового. А нащадки Ісава завжди ненавиділи нащадків Якова. Ісав не дбав про первородство і продав його Якову. Ісаву здавалося, що це дрібниці. Але нащадки Ісава побачили як Господь Бог піклується про нащадків Якова, то тоді зрозуміли що означало первородство. Звідси ненависть нащадків Ісава до нащадків Якова. Але Ісав продав первородство добровільно, не думав про наслідки, а думав тільки про їжу. Це байдуже ставлення до Божого благословення і привілеїв, які надав Отець Небесний. Таку недбалість Господь Бог не приймає. Якщо ти продав ,то це твій вибір і не мудрий вчинок. І ось амаликитяни вийшли проти ізраїльтян. Мойсей став на горі розвивши руки, показуючи образ хреста. Коли Мойсей руки опускав амаликитяни перемагали, коли Мойсей руки піднімав, то ізраїльтяни перемагали. І зрозумів Аарон, що хрест їх рятує. Тоді підтримали руки Мойсея  і народ ізраїльський увійшов у землю обіцяну. Коли підійшли до землі обіцяної, то на ізраїльтян напали змії. Мойсей підніс на дереві мідного змія, який уособлював Ісуса Христа, бо як Мойсей підніс змія, так належить бути піднесеному Синові Божому на дерево хресне. Ізраїльтяни помирали від укусів отруйних змій. Але коли вони йшли з молитвою до змія на дереві, то отрута ставала не смертоносною. Це знову образ хреста Христового.

Ісус Христос передрікає – йдемо в Єрусалим і Син людський буде виданий у руки людей грішників, і битимуть Його, і розіпнуть Його, і вб’ють Його, але Він третього дня воскресне. Христос йде в Єрусалим, де вже чимало разів влада Юдеї міркувала як убити Ісуса Христа. Але просто так вбити влада не хотіла, вона хотіла перед тим осоромити Ісуса Христа. В законі знайшли постанову – проклятий кожен хто висів на дереві. Ще римляни користувалися такою постановою. Вони римлян усікали мечем, щоб не завішувати на дерево, бо це велика ганьба. А покарання на дереві римляни готували тільки для чужих. Юдеї планували, щоб від Ісуса Христа відвернулося усе людство, тому й приготували смерть на дерев’яному хресті.

Але сталося так, що Христос якраз хрест обрав образом спасіння. Але чому саме так?. Апостол Павло відповідає, що євреї шукають чудес, а греки шукають мудрості, але ні те, ні інше не є головним для Бога, а  очевидність і зрозумілість розповіді про Ісуса христа на хресті. Адже не Ісус вибирав спосіб смерті, а його кривдники.

У розмові з Никодимом Ісус Христос каже – «Говорив я вам про земне, а ви не віруєте, – як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму?» Через це обрав Господь Бог найпростішу форму спасіння для людини, вбити у собі гріховні наміри і злу природу та піти за розп’ятим, бо це найдоступніше. Бути особливими не всі можуть, а упокоритися і піти за Господом можуть усі. Навіть царі земні йшли у монастир і ставали на коліна перед розп’яттям. Таку доступність для людини обрав Господь. а за цією доступністю пішли воїни Церкви – вмч. Димитрій, вмч. Георгій Переможець. Цар Костянтин теж став християнином і навіть проголошений святим.

Давайте поглянемо, що ми робимо. Ісус Христос каже учням – йдемо в Єрусалим, бо брат ваш Лазар помер і треба його повернути до життя. Апостоли запевнили, що й вони помруть, якщо підуть в Єрусалим. Адам загинув через гріх, а Христос каже що йде в Єрусалим щоб повернути Адама до життя. але йде щоб Лазаря воскресити. І в особі Лазаря Христос показує, що все людство так воскресне як воскрес Лазар.

Ми є злиденними у своїх намірах, ми живемо тим, що нам хочеться, а не думаємо що може нас чекати за наші вчинки та байдужість до самих себе. Що нас чекає у загробному житті мало хто задумується. Ми свідомо від цих думок тікаємо, бо совість наша нас викриває. Ісус Христос воскрешає Лазаря і ще більше загострює ненависть до себе. Фарисеї палали від заздрості, адже народ бачив те, чого раніше не могли й уявити. Визрівав план позбутися Ісуса Христа, адже народ йшов за ним. Коли Ісуса Христа захопили, Пилат засвідчує на увесь світ, що не знаходить провини у цій людині. А юдеї переконують – винен чи ні, але він має померти, бо називає себе Сином Божим. Але це провина? Ісус Христос доводить – якщо Йому не вірять, то мали б вірити ділам, які Він робить з благовоління Отця. Отець дав своєму Синові владу у людській природі робити божественні справи, щоб переконати нас, що людська природа, яка буде обожнена в загробному світі буде здатна творити такі вчинки усю вічність. Людина буде наділена неймовірними дарами зціляти і воскрешати. Юдеї були осліплені своєю гординею і змушують Пілату віддати Ісуса Христа на розп’яття. Але цього їм було замало. Перед розп’яттям юдеї ведуть Ісуса Христа на бичування. На голову Ісусові кладуть терновий вінок, який завдає 70 ран голові Сина Божого. Юдеям мало було смерті Ісуса на хресті, вони бажали бачити страждання і насолоджуватися тим.

Жінки єрусалимські, які побачили Ісуса Христа закатованим почали побиватися. Ісус їм каже –  «Не плачте надо мною, а плачте над дітьми вашими». Христос передрікає майбутнє ізраїльського народу, що він буде вигнаний з Батьківщини і буде тинятися до кінця світу по чужих народах. І нині не всі євреї повертаються на Батьківщину, може щоб не стати жертвою антихриста. Ісус закликає плакати, бо ми самі у собі породжуємо пекло. Якщо людина не переродиться у Христа, то будемо плакати усю вічність.

Дух Святий, який веде Церкву, поставив так, що протягом року хрест у храмі, у наших домівках, на нашому тілі. Церква Христова нині кладе нам хрест для поклоніння. Це дві частини дерева, які таємниче діють. Хрест воскрешає духовно померлих. Церква Христова згадує сьогодні історію як Цариця Олена віднайшла хрест дією Духа Святого.

Нині багато є й науковців, які вихваляються своїми досягненнями та поясненнями світу цього, але навіть не уявляють звідки береться та їх мудрість. Ісус Христос сказав: «Погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину». Бо що варта та мудрість, якщо вона не від Бога і не для Бога. Апостоли запитують Ісуса Христа – «Що нас чекає у царстві твоєму, бо ми покинули усе і пішли слідом за тобою». Ісус відповів, що не тільки вони, а всі, хто покинув усе і пішов за Ісусом Христом, страждаючи, той у сто разів більше отримає ніж тут має. А те, що ми тут маємо це нічого не варте, бо воно все мусить загинути. Людина отримає велику, незбагненну мудрість в усьому, але якщо буде з Богом. Отець візьме у вічність тільки те, що Боже, а все інше відкине. Амінь

+ Данило, митрополит Чернівецький і Буковинський (ПЦУ)