АФОНСЬКЕ СЛОВО НА РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Сьогоднішній день, мої любі брати та отці, – привід для духовної радості і веселощів, бо сьогодні ми святкуємо Різдво Приснодіви Богородиці Марії, пахощі квітки, що виросла  «від кореня Євсея». Ми вшановуємо «народження загальної радості», що являє собою «початок усіх свят і початок Таїнства Христа», згідно святому Андрію Критському. Це народження стало причиною відродження, оновлення і перетворення всього творіння. Сьогодні народжується Та, Хто дивним і непізнаваним чином народить вічного і незалежного від часу Бога Слова, Творця і Спасителя світу.

Всі передбачення, пророкування і пророцтва Старого Завіту говорять про Богоматір. Вона є кульмінацією, завершенням старозавітного вчення і приготування людства до прийняття Спасителя Бога, що втілився. Алюзіями Богоматері стає Неопалима Купина в баченні Мойсея, скрижалі і ковчег Завіту, небесна манна, золота стамна, світильник, трапеза, розквітлий жезл Аарона, сходи Якова, руно Гедеона, гора Данила, піч, де вогонь не обпалив трьох отроків, Святая Святих, скинія заповіту. Богородиця – межа між Старим і Новим Заповітом. У Старому Завіті Вона – проповідь пророків, очікування праведників, у той час як в Новому Завіті Богоматір стає радістю Ангелів, славою Апостолів, хоробрістю мучеників, радістю преподобних, гордістю людського роду і тому «шанується всіма родами».

Все творіння чекало Її Різдва. Богородиця з’явилася «плодом творіння», за словами святого Іоана Кавасіли, тобто точкою, в яку спрямовано все творіння. Як дерево існує заради свого плоду, так і творіння існувало заради появи Богоматері, а Вона, в свою чергу, – заради Христа. Як підкреслюють Святі Отці, не тільки людство, але й небо, і земля, так само як і все видиме  та невидиме творіння було створено заради чистої Діви. Коли Бог, дивлячись на початку віку на Своє творіння, сказав, що воно «вельми добре», Він, по суті, бачив перед Собою плід всього Їм створеного – Пресвяту Богородицю. Його схвалення, в дійсності, є похвалою Богоматері.

Сьогодні наша пренепорочна Володарка благодіє всьому існуючому. «Нове творіння» – це не просто краща жінка землі, всіх часів і народів, але Та єдина, Яка змогла поєднати небо з землею і зробити Бога людиною.

Творця Бог Слово створили таку людську природу, в якій, коли Йому потрібно народитися, Він зможе знайти матір. Незримий і незбагненний Бог через Богородицю приходить на землю і стає видимим, об’єднується і спілкується з творінням значним і унікальним чином. За допомогою Своєї людської природи Він об’єднує в Своїй іпостасі все суще, обожнюючи його. Невимовний, невимовний повсюди існуючий Бог, тепер знаходить «образ раба» (Флп. 2:7), людську плоть, мислячу душу, спілкується з людьми і ходить по землі. Невмістимий, Він вміститься в дівочому лоні Богородиці, яка, відповідно, стане «вмістилищем невмістимого».

Сьогодні знищується безпліддя Анни і народжується «скарб Всесвіту», за висловом Кирила Олександрійського. Подібні чудеса не раз відбувалися Богом і в Старому Завіті в особі Сари і її чоловіка Авраама, Ревека і Ісака, Анни, матері пророка Самуїла, Єлизавети, матері Іоана Предтечі. Однак сьогоднішнє чудо відрізняється від інших йому подібних. Хоча діти вищевказаних матерів, чудесним чином звільнилися від безпліддя, були доброчесні і святі, тільки Марія, дитя Анни і Йоакима, з’явилася «благодатною» і незбагненною, як для ангелів, так і для людей, Матір’ю Божою.

Богородиця народилась не в результаті непорочного зачаття, у що помилково вірять римо-католики, але внаслідок природного зв’язку Йоакима і Анни. Безпліддю Анни було покладено край, проте, без безпосереднього втручання Бога, а як відповідь на молитви праведних богоотців. Особи похилого віку Йоаким і Анна вступив в зв’язок не внаслідок фізичного потягу і насолоди, але в знак покори Богу, висловивши тим самим свою цнотливість. Таким чином, Богородиця була цнотливо зачата в лоні Анни Йоакимом. «Цнотливо» означає чисто, невинно. Але щоб Діва Марія виявилася вільною від первородного гріха, тобто була зачата непорочно, Вона повинна була б бути народжена від діви, як і Христос.

Однак праведні Богобатьки, щоб знайти таке дитя, показали непохитну віру, нескінченне терпіння, чисту надію, мали величезну стійкість у молитві, внаслідок чого Бог виконав їх прохання. Вони терпіли своє безпліддя зовсім не малу кількість часу. Переказ свідчить, що Анна народила Богородицю після п’ятдесяти років безпліддя.

Таке терпіння богобатьків має стати прикладом для всіх нас, мої любі брати і батьки. І не тільки для наших ближніх-мирян, які, будучи нездатними мати дітей, не повинні втрачати надію на Бога, бо «неможливе людям, можливо Богові» (Лк. 18:27), але і для нас, ченців, так само як і всіх віруючих, які йдуть на «подвиг добрий» (2 Тм. 4:7).

Часто ми впадаємо в розпач, нарікаємо на свою боротьбу, тривожимося і говоримо, що не знайшли відгуку, не відчули благодаті. І в цьому відчайдушному стані згасає наше завзяття, слабшає наша готовність до боротьби та аскетизму. Але ми, браття, не повинні допускати цього. Хіба Богобатьки, не побачивши швидкої відповіді на свої молитви, припинили закликати Бога, стукати, просити, сподіватися і вірити, що знайдуть те, про що прохають? Яке непохитне терпіння та стійкість вони являли протягом стількох років!

Нехай буде у нас духовний досвід великого терпіння. Святий Ісак Сирин терпів утиски, позбавлення Божественної благодаті, скорботи розумової боротьби протягом тридцяти років. І після довгого періоду важкої боротьби і терпіння він постійно отримував благодать Божу. Це більшою мірою стосується нас, ченців, покликаних бути наповненими Божественної благодаті. Необхідно мати витримку в скорботі, віру в Божі обітниці, твердий послух Божественній волі і надію, щоб ми «не сумували в молитві» (Лк. 18: 1). Бог знає, коли нам буде корисніше отримати Його невимовні, незбагненні і неоціненні дари і Божественну благодать як природний стан. «Духовні дари приходить самі по собі», – говорить отче Ісая. Ми не владні вирішувати, коли і в якому вигляді ми їх отримаємо.

Крім того, часто Бог, перш ніж благословити нас Своїм даром, випробовує нас спокусою, на підставі якої Він і визначає, наскільки ми гідні прийняти той чи інший Божественний дар. Ми бачимо це і на прикладі богобатьків. Вже був близький той день, коли Бог повинен був дарувати їм дитя. Проте, Він посилає їм нове випробування. У день святкування Суккота, коли Йоаким і Анна вирушили до храму, щоб принести дари Богу, місцевий священик Рувим посміявся над ними, сказавши, що вони недостойні принести дари, раз не зуміли народити дітей для Ізраїлю. Ця подія сильно засмутило богобатьків, однак не змусило їх втратити надію. Вони стали серцево молитися – Йоаким на горі, Анна в саду. І, врешті-решт, молитва їх була почута. Ангел Господній сповістив кожному з них окремо про швидке зачаття і народження дитини, яке прославиться по всьому Всесвіту.

Давайте і ми, дорогі брати і батьки, виявимо покірливе терпіння у всякій скорботі та спокусах, які Бог допускає для нашого блага і духовного успіху. Будемо молитися Володарку нашу Богородицю і богопраматерь Анну, що має благодать зцілювати фізичне безпліддя, вилікувати наші безплідні серця духовними працями, щоб Господь послав нашим душам Свою святу і солодку благодать, животворящу, обновлюючу, яка дарує людині безсмертя і нетлінність

архімандрит Єфрем Ватопедський

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»