Дорогі українці, ми чекали на це 300 років! Від 1686 р. греки мовчали про обман Росії щодо Української Церкви, а тепер сказали про те, на що чекали наші пра-пра-прадіди.

Святі отці Української Православної Церкви Московського Патріархату не тягнуть, навіть за їх бажання наслідувати отців Вселенського Православ’я, на рівень святих отців церкви, які здатні у екклісіологічний площині вирішити нагальне питання Української Церкви, бо поставили за основу свого служіння – служити імперським амбіціям. А служити Богу і мамоні неможливо, треба віддати Богові Боже, а кесареві кесареве.

Ось через 300 років Вселенський Патріархат зробив рішучі кроки для врегулювання питання української церкви. Не можна казати, що з боку Вселенського Патріархату не було спроб допомогти Українській Церкві посісти уже давно затримане місце у сім’ї Православних Церков, але для позитивного вирішення не було у різний час відповідної нагоди: то брак рішучих кроків з боку української влади, яка багато разів вслід за Михайлом Грушевським як мантру повторювала «обійдемось без попів» при будуванні України, то політична та військова ситуація у світі та більший вплив Росії на політиків країн, від яких залежить побут та життя окремих предстоятелів автокефальних Православних Церков.

І ось ми дочекались, що і ВРУ і нині діючий президент України, і три президенти попередні, і Вселенська Патріархія, і світова спільнота відкрили серйозну рішучість відновити історичну правду і матір української церкви – Константинополь апелює до Москви, що Київ, тобто київська церква та київський митрополит був Москвою зневажений і сьогодні Московська церква мусить повернутись до святої правди, що Київська церква є Матір’ю для Москви, а не навпаки. Київська церква почута як Дочка-Церква Церквою-Матір’ю Константинопольською у її проханні отримати Томос про автокефалію.

Греки досі мовчали, бо серйозно сприймали погрозу Росії про розкол Вселенського Православ’я, але сьогодні Вселенська Патріархія вже заявляє, що там розібралися у цьому питанні і насправді Росія не є причиною єдності Православ’я ні в Україні ні у світі, а навпаки є причиною розколу Православ’я в Україні, і за відведений на прохання Москви час (понад 20 років) не спромоглася, як заявляла, вирішити потребу і прохання Української Церкві, українського православного люду, а лише поглибила протистояння в Україні.

Дорогі брати і сестри, молімо Господа Бога, щоб розпочате діло надання Єдиної Українській Православної Церкві Томосу про автокефалію було завершено успішно і наші нащадки посіли своє місце у Вселенському Православ’ї і дякували Господу Богу і Константинопольській матері-церкві за мир у Церкві і державі. Просімо Господа Бога, щоб всі українці були благородними і об’єдналися навколо Святого Православ’я в Єдиній Помісній Українській Православній Церкві і Українській державі.

+Данило,

митрополит Чернівецький і Буковинський