До людських цінностей можна віднести любов, дружбу, життя людини, повагу, справедливість та інші. Любов до Бога та любов до людини сприймаються іншими вимірами. Любов до Бога вибудовується по вірі тоді як любов до людини як до образа Божого. Є також протилежні прояви любові, це любов до себе, любов до світу і всього того що є в світі і любов до Бога. Любов до себе є проявом зла в тій чи іншій мірі з усіма його наслідками. Той хто любить тільки себе не любить Бога і не любить ближнього свого як образу Божого, він зосереджений на собі. Є люди які регулярно відвідують Храм Божий, приймають участь в Богослужіннях але серце черстве не відкрите до ближнього, вони люблять себе в Церкві але не люблять Церкву в собі. Роздумуючи над суспільними моральними цінностями ми в більшості випадків не задумуємося над своїми вчинками, спішимо засудити і осудити навколишніх забуваючи поглянути в себе. Забуваючи, що основним промотором людського життя були, є і будуть такі фундаментальні духовні цінності, як віра в Бога, надія, любов, жертовність і милосердя. Якщо ми їх втрачаємо, тоді наші духовні і моральні цінності приземлюються до рівня життєвих проблем.

Ми мусимо бути свідомими того, що цьому світі є досить багато людей які живуть сьогоднішнім днем і зневажливо ставляться до духовних і моральних цінностей не задумуючись над майбутнім яке їх очікує. Один із таких, на одному із телевізійних каналів сказав, що він не вірить в Бога, на що йому відповіли, від того що він не вірить буття Бога не умаляється і йому рано чи пізно прийдеться стати перед Творцем і дати відповідь за свої вчинки. Не зважаючи на те, що хтось заперечує буття Бога, не залежно від того, вірує в Нього чи не вірує, Бог дійсно існує.

Багато людей в пошуках моральних і духовних цінностей шукає різних філософів, релігійних неохристиянських, язичницьких вчень, і не задумуються над тим, що ніяке філософське вчення не може розкрити глибинний зміст внутрішнього світу людини. Вони не можуть осягнути те, чого вчили отці Церкви, а саме, що без віри в Бога людина не може прийняти Святого Духа. Звідси й надзвичайно висока цінність духовної і моральної мудрості, без якої християнство не мислить свого існування. Християнська мораль навчає людину постійно думати над тим, що бере і дає людям взамін. Споживацьке ставлення до життя є однією з ключових причин морального і духовного падіння. Такі люди часто нарікають на свою долю, але «все це, каже св. Іоан Златоусти – переповнене богохульство, тому що сум’яття і настрій залежить не від протікання справ, а від настроєного певним чином духу, який, хоча й насолоджується безмірно сприятливим збігом обставин, не отримає собі ніякої від того вигоди до того часу, поки не виправить перебуваючого в ньому настрою і безладу». Не доля а вільна воля веде людину по життю, потурає слабким та веде їх за межі необхідного. Тому мораль – це завжди вибір між добром і злом, любов’ю і ненавистю і обов’язком перед іншими. Будь-який застій у житті веде до деформації душі і тіла. Внутрішній світ людини взаємодіє із зовнішнім світом, якщо немає спокою всередині людини, то немає спокою в її реальному житті. Тож шукаймо внутрішнього спокою з Христом з вірою в Бога живого і хай Господь допоможе нам.

+ Іоасаф (Василиків),

митрополит Івано-Франківський і Галицький