Ви бажаєте  дізнатися значення семи висловів Господа на Хресті. Хіба вони не достатньо ясні?

Перший вислів: «Отче, прости їм, бо не відають, що чинять» (Лк. 23:34). Цими словами Ісус виявив безмежне милосердя до Своїх катів, чия жорстокосердість не розтанула навіть тоді, коли Він перетерпів страшні муки на Хресті. Крім того, говорив зі скелі голгофського пагорба одну встановлену, але не усвідомлену істину, а саме: ті, які творять зло ніколи не розуміють, що роблять. Вбиваючи праведника, себе вбивають, а його прославляють. Переступаючи Закон Божий, вони не бачать жорна, що незримо спускається на них та розтрощить їх. Гнівлячи Бога, вони не бачать свого обличчя, яке поступово перетворюється у звірину морду. Охоплені люттю, вони ніколи не відають, що чинять.

Другий вислів: «Істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю» (Лк. 23:43). Ці слова звернені до розбійникові на хресті, що приніс покаяння. Дуже втішне слово для грішників, що каються хоча б в останню хвилину. Милість Божа безмежна. Господь виконує Свою місію навіть на Хресті. До останнього Свого подиху Він спасає всіх, хто має хоч найменшу волю до спасіння.

Третій вислів: «Жоно! Це – син Твій» (Ін. 19:26). Так сказав Господь Своєї Святої Матері, що стояла під Хрестом з «розп’ятою» душею. А апостолові Іоану Він сказав: «Це – Мати твоя» (Ін. 19:27). У цих словах Його синівська турбота, обов’язкова для будь-якого по відношенню до батьків. Бо Бог дав людям заповідь: «Шануй батька твого і матір твою» (Вих. 20:12), і Сам виконує її до останнього години.

Четвертий вислів: «Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?» (Мт. 27:46) Ці слова говорять не тільки про немощі людські, а й про прозорливості Господа. Бо людина страждає, але під болем людським прихована одна таємниця. Тільки ці слова змогли зруйнувати єресь, яка через кілька століть потрясла Церкву: вона помилково вчила, що на Хресті страждало Божество. А між тим вічний Син Божий для того і став людиною, щоб і тілом, і душею постраждати за людей і померти за них як людина. Бо, якщо у Христі постраждало Божество, – значить, Божество у Христі і померло. А це неможливо. Вдумайтеся якомога глибше в ці великі і страшні слова: «Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?»

П’ятий вислів: «Пити!» (Ін. 19:28). Його Кров вилилася. Від цього – спрага. Сонце з заходу било Йому в обличчя і, посилюючи Його страждання, страшно пекло. Природно, що Він жадав, але, Господи, чого воістину Ти жадав: води або любові? Жадав ти як людина або як Бог, або як і людина і Бог? Ось він, римський легіонер, що дав Тобі просочену оцтом губку. Крапля «милосердя», яку Ти отримав від людей за три години мук на Хресті! Цей римський воїн якимось чином дещо пом’якшує гріх Пілата, гріх Римської імперії по відношенню до Тебе, нехай навіть це був оцет. За те зруйнуєш Ти Римську імперію, але на її місці створиш нову.

Шостий вислів: «Отче, у Твої руки віддаю дух Мій!» (Лк. 23:46). Це означає, що Син віддає дух Свій в руки Отця Свого. Щоб знали всі, що прийшов Він від Отця, а не по Своїй волі, як звинувачували Його юдеї. Але слова ці були сказані, щоб чули і знали буддисти, піфагорійці, окультисти і все філософи, які марнословлять з приводу переселення душ в інших людей, тварин, в рослини, зірки і мінерали. Відкиньте всі ці фантазії і подивіться, куди йде дух померлого праведника: «Отче, у Твої руки віддаю дух Мій!».

Сьоме вислів: «Звершилось!» (Ін. 19:30). Це не означає, що життя закінчується. Ні! Це означає, що завершилася Його місія відкуплення і спасіння роду людського, що «звершилось» було освячене кров’ю і смертю, Божественним діянням одного істинного Месії людського. Завершилися страждання, але життя тільки починається. Закінчилася трагедія, але страшного не сталося. За цім слідує остання велична справа – перемога над смертю, воскресіння і слава.

Святитель Миколай (Велімірович)

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я».