У Велику суботу Церква звертає всю нашу увагу на Святу Гробницю Господа нашого. Жоден день літургійного року не володіє таким глибокодумним змістом, як день Святої суботи, що розділяє одночасно печаль про Страсті і радість Воскресіння. У підсумку Пасха, яка наближається, стає зосередженням Великої суботи.
Давайте ненадовго затримаємося у Святій Гробниці Господа нашого. Два уривки з Нового Завіту допоможуть нам осмислити значення Великої суботи. Перший уривок дає нам євангеліст Лука: «Жінки, які прийшли з Ісусом з Галілеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його. Повернувшись, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю» (Лк. 23:55-56). У житті кожного учня Ісуса буває час, коли здається, що Учитель віддалився або Його взагалі немає серед людей. Лежить у труні. Галілейські жінки вказують нам, як повинно вести себе ми у такі моменти: вони бачили Гробницю, вони знали, де знаходиться Ісус. Так повинні і ми, навіть тоді, коли здається, що Ісус не відповідає, навіть якщо Він залишається невидимим, не сумніватися, що Він поруч. Наш погляд повинен бути звернений якщо не на Нього, то хоча б в Його бік. Жінки не опускають руки. Вони не говорять: «Вже пізно, тепер нічого не можна зробити». Вони приготували пахощі, щоб помазати Його Тіло. Вони продовжували віддавати Йому почесті навіть тоді, коли Його Тіло розлучилося з Душею. Подібним чином і для нас, в пору, коли нам здається, що Ісус мовчить і ховається, Він повинен залишатися в центрі нашого поклоніння. Давайте спільно готувати миро – миро любові і благих діянь, щоб прямо зараз віддати честь Невидимому Другу, який ще стане знаний нам, бо ми твердо знаємо, що це обов’язково станеться. Жінки готуються до Миропомазання Господа спокійно, дотримуючись суботи як дня відпочинку. Відрізок часу, коли Ісус знаходиться в Гробниці, є таємним, потаємним моментом в нашому житті поруч з Ним – це час великого очікування і безмовності. Велика субота є торжеством Його таємних друзів, яких не знають люди, але які й самі не побажали бути відомими нікому, крім Самого Спасителя.
Благодать Преблагословенної суботи звернена на велику подію Недільного ранку, на силу і радість Воскресіння. Але цю благодать ми маємо всіляко зберігати: саме ці зовнішні приготування до Великодня заважають багатьом віруючим перебувати в умиротворенні й мовчанні.
Давайте ще раз прочитаємо слова апостола Павла до Римлян: «Отже, ми поховані з Ним хрещенням у смерть … Так i ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христi Iсусi, Господі нашому» (Рим. 6:4,11). Якби я міг переконатися в тому, що помру з Христом і буду похований з Ним, у моєму духовному житті все стало б набагато простіше і легше. На кожну спокусу, на все, що відволікало б мене одним тільки: «усе марно», я відразу відгукувався б: «Що мені це? Я помер. Я в Гробниці мого Вчителя». Замість того щоб сперечатися і боротися з життям, я розташувався б по ту сторону (зрозуміло, йдеться про гріховні бажанні), і, будучи мертвим для світу гріха, я б жив далі, неухильно «у Христі». Йдеться про поняття «співпоховання» з моїм Господом, поняттям в будь-яких умовах плідним і ясним.
Лев Жилле
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»