«Дивний Бог у святих своїх»
Сьогодні, дорогі браття і сестри, свята Православна Церква вшановує пам’ять святої великомучениці Катерини. Молода дівчина із багатого і шляхетного роду, незвичайна красуня, вона мала, всі можливості розраховувати на те, що називається «успіх у житті». Багато було претендентів на її руку – їх захоплювали її шляхетність, дивовижна краса і багатство, але всі вони отримували відмову. А з її житія ми знаємо, що її чудесним чином, в неодноразових видіннях закликав до Себе Сам Господь Ісус Христос. А коли Він на її дівочу руку одяг перстень і сказав: «Не знай жениха земного», – тоді вона повністю спрямувалася до Небесного Нареченого і була готова за Нього перетерпіти будь-яку муку і смерть. В її житії описуються страшні муки, які й уявити собі страшно людині, а юна діва витерпіла їх не тільки покірно, але і радіючи, що вона може довести своєму улюбленому Нареченому любов і вірність. Який зворушливий приклад! Знатність, багатство, молодість і краса – все принесено в жертву заради Господа Спасителя.
З точки зору прагматичної логіки життя сучасних людей, все те, що зробила Катерина, це безумство. Молодість, краса, освіта, кар’єра, насолода життям, щастя, гроші, – все лежало перед нею. Вона не просто відкинула це, вона обрала смерть разом з тими, хто гинув в тих страшних вогнищах. Вона сповідувала Христа. А чому вона це зробила? Тому що вона не могла цього не зробити. Яка ж сила керувала святою великомученицею? Ніяка сила переконань тут допомогти не може, перед загрозою фізичного болю зникають всі переконання. Свята Катерина вчинила так, тому що у неї були не тільки християнські погляди на життя, у неї був реальний досвід спілкування з Богом. Вона відчувала присутність Христа у своєму житті так реально, як ми реально відчуваємо присутність один одного в нашому житті. Саме Христос був для неї найвищою цінністю, Він давав їй мир, радість і щастя, які є вищими від усякого людського благополуччя. І тому, не могло бути й мови, щоб відмовитися від Христа або зрадити Йому і зруйнувати той внутрішній багатий світ і справжнє щастя, яке Бог дарував Катерині. І вона, сповнена великої сили, викривши язичницькі омани імператора, кров’ю своєю засвідчила присутність в її житті сили Божественної благодаті.
Життя святої великомучениці є для нас великим прикладом. Адже і сьогоднішнє життя так часто зваблює нас різного роду спокусами, грошима, кар’єрою, владою, становищем, придбанням нових речей, які вигідно нас відрізняли б від інших, якимось уявним розумінням престижу. Яка безліч спокус! І спокушаємося ж, причому не зрікаючись своєї віри, а поєднуючи її з спокусою. Але ж і св. Катерина могла поєднати, залишаючись таємною християнкою і посміхаючись язичнику імператору. Вона жила не в сім’ї жебраків, але в досить заможній родині. Значить багатство, яким вона була оточена, не заважало їй мати реальний досвід спілкування з Богом. І коли виникло питання, де її серце, вона відповіла, де воно. У Святому Письмі сказано: «Де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф.6,21). Скарбом св. Катерини був Господь, а не ті самі блага, якими вона була оточена. І сам Бог дав їй велику силу – силу духу. Ось чому ми згадуємо і в XXI столітті події початку IV століття і згадуємо святу великомученицю Катерину як генія духа, як велику героїню, як святу Божу угодницею.
У наш час, коли суспільство загрузло у гріховній безодні, воно повинно шукати допомоги у святих угодників Божих. Подібно як і свята великомучениця Катерина, так і ми дорогі браття і сестри, повинні завжди бути вірними Богові і на людях, і в церкві, і наодинці з самим собою. І коли лукавий спокушає, то ми не повинні піддаватися. Ми повинні вірити, що Бог допоможе. Хіба Бог змінився із тих часів, коли жила свята великомучениця Катерина? Не змінився. Змінилися ми, час змінився, обставини, але Бог не змінився. Як Він подавав благодать Божу Своїм угодникам і праведникам тоді, так само подає і нам зараз. Тому звертаймо до неї свої молитви; свята великомученице Катерино, допоможи нам в нашому житті, допоможи нам долати негаразди та скорботи, спокуси й зваби, зміцнюючись силою духу, без якого не буває перемог у людському житті, щоб ми могли разом з тобою у небесних оселях славити пречесне і величне ім’я Боже на віки віків.
свящ. Іван Голуб. викладач ЛПБА УПЦ КП