Правила святих апостолів, вселенських і помісних соборів – це конституція всіх Православних Церков, яка обов’язкова для виконання. Цими словами починаються практично всі підручники та довідники з канонічного права. Особливо вилучаються Вселенські Собори, як вищий орган керування Єдиною Апостольською Церквою та остаточна інстанція у вирішенні всіх питань. Однак головна проблема полягає в тому, що ці канонічні правила закладалися в перші сторіччя християнства (IV – ІХ стст.), при зовсім іншим суспільним устрої та викликах, які стояли перед християнським світом. Тут варто відзначити важки стосунки християн з юдеями, язичниками, мусульманами та іншими нехристиянськими конфесіями, через що з’являлися різні єретичні вчення.

Отже, частина канонів має ситуаційний характер, які диктувався життям доби їх прийняття. Сьогодні вони не тільки не вживаються на практиці всім Вселенським Православ’ям, а навіть практично не можуть бути вжити через зміну суспільного устрою та міжконфесіональних зносин. І ця проблема зробилася актуальній вже десь у ХVІ – ХVІІІ стст., про що свідчать деякі тогочасні богословські дискусії.

У часі підготовки нового Всеправославного Собору, які відбувся на Крити 19–26 червня 2016 року, представники ряду Православних Церков намагалися поставити проблему актуалізації канонічного права в його порядок денний, але через спротив частини юрисдикцій, ця пропозиція була відкинута.

Разом з тим, частина духовенства різних Православних Церков наполягає на безумовним виконанні «Апостольських постанов» та рішень Вселенських соборів. Зокрема цім особливо визначається Російська Православна Церква та представники інших юрисдикцій, які на її орієнтуються. Впроваджуючи такий акривіальний підхід, вони, фактично, «стріляють собі в ногу», адже закликають на себе дуже жорсткі канонічні покарання.

Що правда, деякі православні богослови кажуть про те, що такі каноні є «мертвими». Але це неправда, адже жодна Православна Церква на сьогодні не заявила про офіційне виведення подібних правил Вселенських та Помісних соборів з канонічного права. Тому їх незастосування – це добра воля соборів (синодів) та єпархіальних архієреїв.

У цієї невеликої розвідці ми зібрали правила та постанови, які на сьогодні вже втратили всякий сенс, не виконуються і не можуть виконуватися православним духовенством та вірними, а також даємо певне сучасне тлумачення.

І. Правила святих апостолів

Правило 54

Якщо хтось із кліриків буде викритий у тому, що їсть у корчмі, нехай буде відлучений, окрім випадків, коли у дорозі матиме потребу відпочити у готелі.

(Трул. 9; Лаод. 24; Карф. 40).

Сучасне тлумачення: Ніхто з духовенства не може ходити в кафе або ресторан. Бути присутнім та вживати їжу на різноманітних святкових заходах у цих громадських інституціях.

Правило 81

Ми сказали, що не личить єпископу чи пресвітеру вдаватися до цивільного керівництва, але постійно перебувати при справах церковних. Або нехай буде переконаний не робити цього, або нехай буде позбавлений сану. Тому що, за заповіддю Господньою, «Ніхто не може двом господарям служити» (Мт. 6, 24).

(Ап. 6, 20, 83; IV Вс. 3, 7; VII Вс. 10; Карф. 16; Двокр. 11).

Сучасне тлумачення: Єпископ або священик не може бути керівником жодної світської установи, зокрема займати керівні посади в наукових та освітніх закладах.

Правило 83

Єпископ, або пресвітер, або диякон, які у військовій справі вправляються, і хочуть утримати дві речі, тобто, римське начальство і священичу посаду, нехай будуть позбавлені священничого сану. Бо «кесареве кесареві, а Боже — Богові» (Мт. 22, 21).

(Ап. 6, 81; IV Вс. 3, 7; VII Вс. 10; Карф. 16; Двокр. 11; Вас. Вел. 55).

Сучасне тлумачення: Під це правило підпадають практично всіх капелани, які займають штатні посади в війську, мають сержантське або офіцерське звання та проходили військове навчання будучи в сані. Особливо коли вони, через відповідний військовий порядок, підпорядковуються світським військовим.

ІІ. Правила 630-ти святих отців, прийняті на Четвертому Вселенському Соборі в 451-му році у Халкидоні.

Правило 3

Дійшло до святого Собору, що дехто із зарахованих до кліру, заради огидного прибутку, беруть на відкуп чужі маєтки, і влаштовують світські справи, Божим служінням не переймаються, а тиняються по домах світських людей, приймаючи доручення по маєтках, через сріблолюбство. Тому визначив святий і великий Собор, аби у майбутньому ніхто, ні єпископ, ні клірик, ні чернець, не брали на відкуп маєтків, і до розпорядження світськими справами не приступали. Хіба тільки за законами буде прикликаним до неминучого опікування малолітніми, або єпископ міста доручить комусь опікуватися церковними справами, або сиротами, або безпомічними вдовами, чи тими, кому особливо необхідно надати церковну допомогу, ради страху Божого. Якщо ж хтось у майбутньому насмілиться переступити це визначення, такий нехай буде підданий церковному покаранню.

(Ап. 20,  81,  83; IV  Вс. 7; VII Вс. 10; Карф. 16; Двокр. 11).

Сучасне тлумачення: Духовенство, зокрема і ченці, не можуть займатися фермерством або іншим виробництвом.

Правило 7

Поставленим одного разу до кліру та ченцям, визначили ми, не вступати ні на військову службу, ні в мирський чин. Інакше тих, що насміляться на подібне і не повернуться із каяттям до того, що раніше обрали для Бога, піддавати анафемі.

(Ап. 6, 20, 81, 83; IV Вс. 3, 16; Трул. 21; VII Вс. 10; Карф. 16; Двокр. 11).

Сучасне тлумачення: Підтверджено, що духовенство, зокрема і ченці, не можуть вступати на посади військових капеланів з отриманням військового фаху та звання. Також це стосується тих, хто викладає в світських учбових закладах, працює в світських лікарнях або на іншої світської роботі.

Правило 14

Оскільки у деяких єпархіях дозволено читцям і співцям брати шлюб, то святий Собор визначив, щоб нікому із них не було дозволено брати собі за дружину іновірну; щоб ті, які народили уже дітей у такому шлюбі, і, перш за все, ті, що вже охрестили їх у єретиків, приводили їх до спілкування з Кафоличною Церквою. А хто ще не охрестив, щоб не могли хрестити їх у єретиків, ані з’єднувати шлюбом з єретиком, чи з юдеєм, чи з язичником; хіба що тільки у тому випадку, коли особа, яка поєднується із православним, обіцяє перейти до православної віри. А хто порушить це визначення святого Собору, той нехай підлягає єпитимії за правилами.

(Ап. 26, 45, 65; Трул. 6, 72; Лаод. 10, 31-34, 37, 39; Карф. 21).

Сучасне тлумачення: Підкреслене явно забороняє всім, хто виконує якісь послух у церкві, навіть читцям та співцям, міжконфесійні шлюби.

ІІІ. Правила 227-ми святих отців, прийняті на п’ятому-шостому (Трульському) Вселенському Соборі у Константинополі (691-692 рр.)

Правило 11

Ніхто з тих, що належать до священничого чину, або із мирян, зовсім не повинні їсти опрісноків, які дають юдеї, ані вступати з ними у співдружність, ні у хворобах прикликати їх і приймати від них лікування, ані у лазнях разом з ними митися. Якщо ж хтось насмілиться творити це, нехай буде виключений, а мирянин нехай буде відлучений.

(Ап. 7, 64, 70, 71; Антиох. 1; Лаод. 29, 37, 38; Карф. 51, 73, 106).

Сучасне тлумачення: Ми не будемо тут казати про можливість дружби з юдеєм – це кожний мусить визначити сам. Але тут говориться про те, що ніхто сьогодні не може виконати: визначати конфесійну приналежність лікаря та тих, хто присутній з ним у громадської лазні.

Правило 14

Правило святих і богоносних отців наших нехай буде дотримуване і в цьому: щоб у пресвітера раніше тридцяти років не рукопокладати, якщо б людина і дуже достойною була, але відкладати до визначених років. Бо Господь Ісус Христос у тридцять років хрестився і почав учити. Подібно і диякон раніше двадцяти п’яти років, і диякониса раніше сорока років нехай не поставляється.

(IV Вс. 15; Трул. 15; Неокес. 11; Карф. 16).

Сучасне тлумачення: Це правило давно вже не виконується. А Олександрійський патріархат, представники якого писали цей канон, здійснив поставлення диякониси, якій не було сорока років.

Правило 24

Нікому із зарахованих до священного чину, ні ченцям, не дозволяється ходити на кінські перегони чи бути присутніми на непристойних іграх. І якщо хтось із кліриків покликаним буде на шлюб, то при появі ігор, котрі слугують звабленню, нехай встане і одразу ж покине (весілля): бо так велить нам вчення отців наших. Якщо хтось викритий буде у цьому, або нехай припинить, або нехай буде виключений.

(Трул. 51, 62, 65; Лаод. 54; Карф. 15, 45, 63).

Сучасне тлумачення: Всьому духовенству забороняється бути присутнім на спортивних змаганнях. Коли ж на весіллі, куди їх покликали, будуть танці та різні забави, мусять його покинути.

Правило 27

Ніхто із зарахованих до кліру нехай не вдягається в непристойний одяг, ні перебуваючи у місті, ні знаходячись у дорозі; але всякий з них нехай використовує одяг, котрий визначений для зарахованих до кліру. Якщо ж хто вчинить подібне, нехай буде відлучений на одну седмицю від священнослужіння.

(VII Вс. 16; Гангр. 12, 21).

Сучасне тлумачення: Духовенство не може носити світський одяг, зокрема вишиванки або військовий однострій.

Правило 50

Ніхто з мирян та кліриків, віднині нехай не займається недозволенний іграми. Якщо ж хтось буде викритий у тому, що чинить це, то клірик нехай буде виключений із кліру, а мирянин нехай буде відлучений від спілкування церковного.

(Ап. 42, 43).

Сучасне тлумачення: Дуже загальне визначення, адже немає списку недозволених ігор. При бажанні сюди можна поставити все: від шахів до боксу та боротьби.

Правило 51

Святий Вселенський Собор цей повністю забороняє бути пересмішникам, та їхнім видовищам, а також і видовища зі звірами влаштовувати, і танці на видовищах. Якщо ж хтось дане правило зневажить, і віддасться якій-небудь із цих заборонених розваг, то клірик нехай буде виключений із кліру, а мирянин нехай буде відлучений від спілкування церковного.

(Трул. 24, 65, 66; Лаод. 54; Карф. 15).

Сучасне тлумачення: Загальний характер цього правила дозволяє покарати священика за розповідання навіть невинного анекдоту або показ дресури своєї собаки.

Правило 64

Не личить мирянинові перед народом проголошувати слово, або навчати, і таким чином брати на себе учительське достоїнство, але підкорятися переданому від Господа чину, відкриваючи вуха перед тими, що прийняли благодать учительського слова, й від них навчатися Божественного. Бо у єдиній Церкві різні члени створив Бог, за словами апостола (Див..1 Кор. 12, 27), пояснюючи які, Григорій Богослов ясно показує чин, що знаходить у них, говорячи: цей, браття, чин вшануємо, цей збережемо: цей нехай буде вухом, а той язиком, цей рукою, а другий чимось іншим, цей нехай вчить, а той нехай вчиться. І після небагатьох слів далі говорить: той, хто навчається, нехай буде у підлеглості, той, хто роздає, нехай роздає з веселощами, той, хто служить, нехай служить зі старанністю. Щоб не були всі язиком, хоч це і є ближче за все, ні всі апостолами, ні всі пророками, ні всі тлумачами. І після деяких слів іще говорить: чому робиш себе пастирем, будучи вівцею? Навіщо робишся головою, будучи ногою? Для чого намагаєшся бути воєначальником, будучи поставленим до ряду воїнів? І в іншому місці наказує премудрість: «не поспішай язиком твоїм» (Еккл. 5, 1); «не піклуйся про те, щоб нажити багатство» (Притч. 23, 4); не шукай, щоб були мудріші за мудрих. Якщо ж хтось виявлений буде у порушенні даного правила, на сорок днів нехай буде відлученим від спілкування церковного.

(Трул. 33; VII Вс. 14; Лаод. 15).

Сучасне тлумачення: Згідно цьому правилу, мирянин не має права вчити (казати проповідь, бути богословом і т.д.)

Правило 69

Нікому з усіх, що належать до розряду мирян, нехай не буде дозволено входити всередену священного вівтаря. Але, за якимось найдавнішим переданням, зовсім не забороняється це владі та достоїнству царському, коли захоче принести дари Творцю.

(Лаод. 19, 44).

Сучасне тлумачення: Тут, з огляду на сучасну практику, навіть немає що коментувати.

Правило 72

Негоже чоловікові православному з жінкою єретичною шлюбом поєднуватися, ні православній жінці з чоловіком єретиком з’єднуватися. Якщо ж буде виявлено щось подібне, зроблене ким-небудь, шлюб уважати недійсним, і незаконне співжиття розлучати. Бо не слід змішувати незмішуване, ні поєднувати з вівцею вовка, і з часткою Христовою жереб грішників. Якщо ж хтось визначене нами порушить, нехай буде відлучений. Але якщо декотрі, будучи ще у невірі, та не бувши зарахованими до стада православних, з’єдналися між собою законним шлюбом, потім один із них, обравши благе, навернувся до світла істини, а інший залишився в кайданах омани, не бажаючи поглянути на Божественне проміння, і якщо притому невірній жінці вгодно спільно жити з чоловіком вірним, чи навпаки, чоловікові невірному з жінкою вірною, то нехай не розлучаються, за Божественним апостолом: «Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком» (1 Кор. 7, 14).

(IV Вс. 14; Лаод. 10, 31; Карф. 21).

Сучасне тлумачення: Знов мова йде про міжконфесійні шлюби та шлюб з атеїстом.

Правило 76

Ніхто не повинен усередині священної (церковної) огорожі корчемницю влаштовувати, або різні наїдки продавати, або іншу торгівлю організовувати, зберігаючи благоговіння до церков. Бо Спаситель наш і Бог, життям Своїм у плоті повчаючи нас, наказав не творити дім Отця Свого домом торгівлі. Він і міняльникам порозсипав гроші, і вигнав тих, що робили святий храм світським місцем (Див. Ін. 2, 15-16). Ось тому, якщо хтось буде викритий у названому злочині, нехай буде відлучений.

(Ап. 73; Трул. 74, 97).

Сучасне тлумачення: Забороняється мати не тільки в храмі, а і в церковної огорожі, будь які крамниці.

ІV. Правила 367-ми святих отців прийняті на Сьомому Вселенському Соборі в 787-му році у Константинополі

Правило 16

Всяка розкіш та прикрашання тіла чужі священичому чину і стану. Заради цього єпископи, чи клірики, що прикрашають себе світлими та розкішними одежами, нехай виправляються. Якщо ж у тому перебуватимуть, накладати на них єпитимію; так само чиніть і з тими, які використовують запашні масла. Оскільки ж: «Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гіркий корінь, що виріс, не завдав шкоди» (Євр. 12, 15), єресь хулителів християн, зробилася нечистою плямою для кафоличної Церкви, і ті, що прийняли її, не тільки іконописними зображеннями погребували, але і всяке благоговіння відкинули, ненавидячи людей, які чесно та благоговійно живуть, і сповнилося на них написане: «грішникові ж страх Господній ненависний» (Сир. 1, 25); то якщо знайдуться такі, що насміхаються з тих, які носять простий одяг, нехай виправляються єпитимією. З давніх часів, усякий священний чоловік задовольнявся нерозкішним і скромним одягом, бо все, що не для потреби, але для прикраси приймається, підлягає звинуваченню у марноті, як каже Василій Великий. Але і різнобарвний із шовкових тканин одяг не носили, і на краї одягу не накладалися обрамлення іншого кольору, бо чули від богогласного язика, що у м’який одяг одягаються ті, що у палацах царських живуть (Див.: Мт. 11, 8).

(Трул. 27; Гангр. 12, 21).

Сучасне тлумачення: Архієреям та священикам забороняється прикрашати чорний канонічний одяг (підрясник, рясу, камилавку). Також забороняється використовувати шовкову тканину та користуватися парфумами (дезодорантом).

Правило 18

Не давайте спокуси для зовнішніх, — говорить Божественний Апостол (Див.: 1 Кор. 10, 32). Але перебування жінок у єпископіях, чи у монастирях, є причиною всякої спокуси. Заради цього, якщо виявлено буде, що хтось має рабиню або вільну в єпископії, чи в монастирі, доручаючи їй яке-небудь служіння, накладати на такого єпитимію, хто ж заскніває в цьому, нехай буде виключений. Якщо і трапиться жінкам перебувати у позаміських будинках, і захоче єпископ або ігумен у дорозі зупинитися там, то у присутності єпископа чи ігумена ніякого служіння жінка нехай не виконує там у той час, але нехай перебуває окремо у іншому місці, аж доки єпископ чи ігумен не продовжать свою дорогу, щоб не було нарікань.

(Ап. 5, 26; I Вс. 3; Трул. 5, 12, 13, 47, 48; VII Вс. 20, 22; Анкир. 19; Карф. 3, 4, 25, 38, 70; Вас. Вел. 88).

Сучасне тлумачення: Жінкам неможна працювати в єпархіальних установах, на кухні монастирів та інш.

Правило 22

Все приносити Богу, і не бути рабом своїх бажань, є велика справа. «Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу» (1 Кор. 10, 31), — каже божествений апостол. І Господь наш Ісус Христос, у Своєму Євангелії, наказав відсікати початки гріхів. Бо не тільки перелюб від Нього карається, але і сам порух думки до замаху на перелюб осуджується, за словом Його: «всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже чинить перелюб з нею в серці своєму» (Мт. 5, 28). Навчаючись цього, ми повинні очищати помисли. Бо «усе мені дозволено, та не все на користь,» як навчає апостольське слово (1 Кор. 10, 23). Усякій людині необхідно їсти, щоби жити, і тим, що живуть у шлюбі і з дітьми, й у мирському стані, не забороняється чоловікам і жінкам їсти разом; тільки тим, хто дає їжу, нехай приносять подяку; але їсти не з якимись непристойними вигадками, чи із сатанинськими піснями, і з співачками та блудницькими вигуками, на які падає пророцький докір, що говорить так: «І цитра і гуслі, тимпан і сопілка і вино на бенкетах їх; а на справи Господа вони не дивляться і про діяння рук Його не думають» (Іс. 5, 12). І якщо десь такі християни будуть, нехай виправляються; якщо ж такі не виправляться, стосовно них нехай буде дотримане канонічно постановлене тими, що були раніше за нас. А чиє життя є тихе й одноманітне, як тих, що дали обітницю Господу Богу взяти на себе тягар чернецтва: ті нехай «Сидять усамітнено і мовчать,» (Див.: Плач. 3, 28). Але і тим, які священиче життя обрали, не зовсім дозволяється їсти наодинці із жінками, а хіба що разом із деякими богобоязкими та благоговійними чоловіками і жінками, щоб і таке спілкування трапези вело до духовного вдосконалення. Того самого треба дотримуватися і щодо родичів. Якщо ж трапиться ченцеві, чи чоловікові священничого чину, у дорозі не мати необхідного, і через потребу захоче він перепочити у готелі, або у чиємусь домі, дозволяється такому це робити, оскільки потреба вимагає.

Сучасне тлумачення: Духовенству та ченцям неможна їсти наодинці навіть з матір’ю або сестрою.

Правила Помісних Соборів

І. Правила Святого Помісного собору Анкирського

Правило 10

Ті, кого поставляють у дияконів, якщо при самому поставленні засвідчили, й оголосили, що вони мають потребу одружитися, і не зможуть без цього обійтися, такі, після цього одружившись, нехай залишаються на своєму служінні, оскільки це дозволено було їм від єпископа; якщо ж декотрі, промовчавши про це і прийнявши рукопокладення з тим, щоби бути неодруженими, а потім взяли шлюб, таких усунути від дияконського служіння.(( Дана постанова помісного Собору, являється місцевим відступленням від 26-го Ап. пр. Трульський Собор, своїм 6-м правилом відмінив дану постанову, і підтвердив необхідність дотримуватися у цьому питання Апостольського правила.))

(Ап. 5, 26, 51; IV Вс. 14; Трул. 3, 6, 13, 21, 30; Неокес 1; Карф. 16; Вас. Вел. 69).

Сучасне тлумачення: Дияконам, які в часі хіротонії були неодружені, але заявили про бажання одружитися, це дозволялося. Сьогодні цього вже немає, адже навіть іподиякон, які прийняв хіротесію неодруженим, вже немає права одружитися.

ІІ. Правила Святого Помісного Собору Неокесарійського

Правило 7

Пресвітеру на весіллі двоєженця не бенкетувати. Оскільки двоєженець має потребу у покаянні. Яким же був би пресвітер, котрий через участь у бенкеті схвалював би подібні шлюби?

(Ап. 17; Трул. 3; Анкир. 19; Неокес. 3; Лаод. 1; Вас. Вел. 4, 12).

Сучасне тлумачення: Священик немає права бути присутнім на весіллі людини, яка одружується вдруге. Цей канон вже давно не вживається, але не є скасованим.

Правило 9

Пресвітер, якщо згрішив колись тілом, і будучи рукопокладеним, покається, що згрішив до хіротонії, нехай не священнодіє, зберігаючи інші переваги, заради інших чеснот. Бо інші гріхи, як каже багато хто, відпускаються рукопокладанням. Якщо ж сам не зізнається, а явно викритим бути не може; то це справа його сумління.

(Ап. 25, 61; І Вс. 2, 9, 10; ІІ Вс. 6; Трул. 4, 21, 23; Анкир. 12; Неокес. 1, 8, 10, 12; Вас. Вел. 3, 32, 51, 70, 82, 89; Феофіла Ол-го 3, 6).

Сучасне тлумачення: Сьогодні ніхто не дослідує статеве життя людини до хіротонії. При покаянні це не є перешкодою хіротонії та служіння.

Правило 10

Подібно і диякон, якщо впаде в той самий гріх, нехай буде зведений в чин простого служителя церкви.

(Ап. 25, 61; І Вс. 2, 9, 10; ІІ Вс. 6; Трул. 4, 21, 23; Анкир. 12; Неокес. 1, 8, 9, 12; Вас. Вел. 3, 32, 51, 70, 82, 89; Феофіла Ол-го 3, 6).

Сучасне тлумачення: Дивись вище, де йдеться про священика.

Правило 12

Якщо хтось у хворобі просвічений хрещенням, то не може поставленим бути пресвітером: бо віра його не від власної волі, але від потреби; хіба що, тільки заради доброчесноти і віри, які відкрилися пізніше, та від нестатку людей достойних.

(Ап. 46, 47, 49, 50, 61, 75, 80; I Вс. 2, 9; II Вс. 7; Трул. 95; Лаод. 3, 13, 47; Сард. 10; Карф. 45; Двокр. 17; Вас. Вел. 1, 5, 89; Кирила Ол-го. 4, 5; Григорія Ниськ. 1, 4).

Правило 13

Сільські пресвітери у міській церкві не можуть священнодіяти у присутності єпископа, чи пресвітерів міста, так само подавати ні Хліб, ні Чашу під час Літургії. Якщо ж ці відсутні, а сільський єдиний запрошений для богослужіння, то подає.

(Ап. 15; І Вс. 15, 16; IV Вс. 6).

Правило 15

За першопочатковим правилом, дияконів повинно бути не більше семи, якщо і дуже велике місто. У цьому пересвідчишся з книги Діянь апостольських.

(І Вс. 18; Трул. 7, 16; Лаод. 20).

ІІІ. Правила Святого Помісного Собору Лаодикійського

Правило 10

Не слід членам церкви, необдумано, дітей своїх з’єднувати шлюбним союзом із єретиками.

(Ап. 26, 45, 65; IV Вс. 14; Трул. 6, 72; Лаод. 31; Карф. 21).

Сучасне тлумачення: Тобто батьки мусять заборонити шлюб, коли один з подружжя не є православним.

Правило 24

Не подобає освяченій особі, від пресвітера до диякона, і потім будь-кому з церковного чину, навіть до іподияконів, або читців, чи співців, чи заклинателів, чи брамників, чи із чернечого чину, входити до корчемниці.

(Ап. 54; Трул. 9; Карф. 40).

Сучасне тлумачення: Нікому з тих, хто виконує послух у часе богослужіння, недозволено навідувати столову, кафе або ресторацію. Навіть просто заходити в ці установи харчування.

Правило 31

Не подобає з усяким єретиком укладати шлюбний союз, чи віддавати таким своїх синів або дочок, але краще брати від них, якщо обіцяють християнами бути.

(Ап. 26, 45, 65; IV Вс. 14; Трул. 6, 72; Лаод. 10; Карф. 21).

Сучасне тлумачення: Знов же, читко сказало про заборону міжконфесійних шлюбів.

Правило 33

Не подобає молитися з єретиком, або відступником.

(Ап. 10, 11, 45, 46, 64; I Вс. 19; II Вс. 7; III Вс. 2, 4; Трул. 11, 95; Лаод. 6, 7, 8, 10, 14, 31, 32, 34, 37; Вас. Вел. 1, 47; Тимофія Ол-го. 9).

Сучасне тлумачення: Заборонені всі сучасні екуменічні молебні, молитовні сніданки і т.д.

Правило 37

Не слід приймати святкові дари, які посилаються від юдеїв, чи єретиків, ні святкувати із ними.

(Ап. 7, 64, 70, 71; Трул. 11; Анкир. 9, Лаод. 6, 9, 29, 33, 34, 38, 39).

Сучасне тлумачення: Заборонено приймати подарунки або запрошувати на святкування всіх, хто не є православним.

Правило 39

Не слід святкувати з язичниками та приєднуватися до їхнього безбожництва.

(Ап. 71; Трул. 71, 94).

Сучасне тлумачення: Отже, всі, хто святкує народні свята («Гукання весні», «Коляди» і т.д.) порушають це правило.

Правило 53

Не подобає християнам, що ходять на весілля, скакати чи танцювати, але скромно вечеряти та обідати, як личить християнам.

(Трул. 24; Лаод. 54).

Сучасне тлумачення: Християнам неможна танцювати на весіллях. Навіть коли це весілля між християнами. Здається, що немає людини, яка б не порушила це правило.

Правило 54

Не подобає священнослужителям, або причетникам дивитися розважальні видовища на весіллях, чи на банкетах: але перед виходом акторів вставати і покидати ті місця.

(Трул. 24; Лаод. 53).

Сучасне тлумачення: Тут треба уточнити, що в грецькому тексті «весіллям» називається і прості театральні вистави. Отже, в театр або кіно духовенству ходити забороняється.

Правило 55

Не подобає священнослужителям, або причетникам, складаючись, влаштовувати банкети, ні навіть мирянам.

(Карф. 60).

Сучасне тлумачення: Заборона духовенству та всім, хто несе послух у храмах, святкувати разом за столом.

IV. Правила Святого Помісного Собору Карфагенського

18. Дітям священиків, не влаштовувати мирських видовищ, і не дивитися їх. Це саме і всім християнам завжди проповідувано було, нехай не входять туди, де буває ганьблення.

(Ап. 74; I Вс. 5; II Вс. 6; IV Вс. 9, 17; Трул. 24, 51, 62, 66; Антиох. 5, 12, 14, 15; Лаод. 54; Сард. 3, 5, 14; Карф. 12, 28, 61, 97, 104, 122; Двокр. 9).

Сучасне тлумачення: Неможна дітям духовенства брати участь у будь-яких світських святкуваннях. Під це правило підпадають навіть випускні в навчальних закладах.

22. Диякони нехай не поставляються раніше двадцятип’ятирічного віку.

(Ап. 5, 6, 20, 26, 44, 51, 81, 83; I Вс. 17; IV Вс. 3, 7, 14; Трул. 6, 9, 10, 13, 33; VII Вс. 10, 14, 15; Анкир. 10; Лаод.  4; Карф. 5, 25, 126; Двокр. 11; Вас. Вел. 14, 69; Григорія Ниськ. 6).

Сучасне тлумачення: У семінаріях та академіях вчяться 4-5 років, а більшість поступає туди в 17-18 років. Тобто закінчують навчання – 22-23 роки. Частина практично відразу приймає дияконську та ієрейську хіротонію.

Правило 21 (30)

Розмірковано за благо, щоб діти зарахованих до кліру не з’єднувалися шлюбом із язичниками або із єретиками.

(IV Вс. 4; Трул. 72; Лаод. 10, 31).

Сучасне тлумачення: Грецьке тлумачення пояснює, що мова тут переважно про дітей священиків, яких батьки готують до духовного сану. Знов же, заборона міжконфесійних шлюбов.

Правило 22 (31)

Єпископи і зараховані до кліру нехай не передають нічого тим, які не є православними християнами, хоча б то були і родичі: нічого із своїх речей, як сказано, нехай не віддають таким, даруючи, єпископи і зараховані до кліру.

(Ап. 38, 40; IV Вс. 22; Трул. 35; Антиох. 24; Карф. 81).

Сучасне тлумачення: Забороняється будь-що подарувати людині, навіть родичу, коли він не є православним.

Правило 32 (41)

Визначено: якщо єпископи, пресвітери, диякони, чи які б то не були клірики, що ніякого майна не мають, після поставлення свого, під час свого єпископства чи служіння у клірі, придбають на своє ім’я землі, або будь-які угіддя, то нехай вважаються розкрадачами здобутків Господніх, хіба що, після напучення, віддарують їх Церкві. Якщо ж щось перейде до їхньої власності, як подарунок від кого-небудь, або у спадок від родичів, то із тим нехай чинять на власний розсуд. Якщо ж, і забажавши дати щось церкві, повернуть назад, нехай будуть визнані недостойними церковної чести, і виключеними.

(Ап. 4, 38, 40, 41; IV Вс. 22; Трул. 23, 35; Антиох. 24, 25; Карф. 22, 26, 81; Двокр. 7).

Сучасне тлумачення: Фактично забороняється духовенству здобувати майно після хіротонії та вільно їм розпоряджаться.

Правило 35 (44)

Єпископи і клірики нехай не дозволяють дітям своїм відходити на власний розсуд, через відділення їх від себе, якщо не повністю покладаються на їхні розсудливість і вік: щоб у майбутньому гріхи їхні не впали на самих батьків.

(Ап. 5, 17, 26, 51; I Вс. 3; IV Вс. 14; Трул. 5, 6, 12, 13, 30; VII Вс. 18; Анкир. 19; Неокес. 1, 8; Гангр. 4, 15; Карф. 3, 4, 25, 70; Вас.  Вел. 12, 27, 88; Тимофія Ол-го. 5, 13).

Сучасне тлумачення: У сучасних умовах людина, яка досягнула повноліття, має повне право самостійно розпоряджатися своїм життям. Священик просто не в змозі це контролювати та відповідати за дорослу дитину.

прот. Сергій Горбик, «Православний Духовний Центр ап. Івана Богослова», м. Чернівці.