Мені вже все одно чи Папа має більш проросійську позицію як у бесіді з єзуїтами 16 травня 2022 р., чи більш проукраїнську як у бесіді з Мариновичем і Колядою днями. Проблема ось у чому. Папа відмовся від християнського соціального вчення, яке засуджує тероризм як абсолютне зло і засуджує феномен терористичних держав, називає обов’язком боротьбу з тероризмом.

Папа замість соціального вчення у питання війни і миру став спиратися на власні гадки, на власні переживання. Це було помітно мені ще в Енцикліці «Всі брати». Наголос на тому, що треба приймати будь кого Іншого, яким би не був Інший, став шляхом в нікуди, якщо ми не можемо зупинити Іншого, коли він став злочинцем. Повага до злочинця має бути в тому, що ми вважаємо його повнолітнім і відповідальним за свої вчинки, а тому за вчинене зло має бути покарання. Якщо ми вважаємо, що злочинець ще колись цивілізується, християнізується, олюдниться і тому тепер треба терпіти від нього будь які злочини – то це шлях, на якому ми не поважаємо ні його людську гідність, ні власну людську гідність. І це шлях, на якому ми в ніщо перетворюємо людську гідність жертв.

Я, мої аспіранти і докторанти критикували моральний релятивізм радикального пацифізму папи. І коли під час цієї війни виявився знову і знову це релятивізм, то на нього я вказую як на корінь проблем. Позиція папи визначається не його чи курії проросійськими настроями. Його релятивізм може бути більш проросійський чи більш проукраїнський. Важливо інше: Папа являє катастрофічне невміння розрізнити між жертвою і катом, стати на бік жертви однозначно і без компромісів, засудити релігійний і світський фашизм, що відродився.

Якби на місці цього папи був Іван Павло Другий він би знайшов єдино вірні слова на підтримку України і на засудження рашизму і не секунди не сумнівався. Як це зараз і робить патріарх Варфоломій. І будь-які папи від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI, навіть найбільш безнадійні симпатики диктаторів, у сьогоднішній ситуації знайшли б правильні слова і робили б правильні засудження рашизму, що гірше за комунізм і фашизм, бо є громадянською релігією свідомої БРЕХНІ і свідомо вибраного ЗЛА….

Папа Франциск шукає винних там де їх немає – від НАТО до самих українців. І боїться визнати, що злочинець ось він один – це колективний Путін і колективний Гундяєв.

- папа Франциск боїться зрозуміти, що всі зустрічі і комунікації з цими слугами антихриста лише легітимізують цих прибічників чистого зла і насилля, що звільнили від совісті та цінностей цілий народ ще краще, ніж це колись робив Гітлер з власним народом.

- папа Франциск боїться визнати, що Росія вільно вибрала метафізичне зло, і не маючи жодних причин намагається зруйнувати всю світову цивілізацію.

Якщо папа бачить велику кількість недоліків сучасної цивілізації і бажає на її основі побудувати кращу цивілізацію любові, то ця цивілізація любові може постати не через примирення з антицивілізаційним варварством, з тероризмом, що воює з усіма сусідними народами у тій чи іншій формі, що знищує і власний народ…

Папа має зрозуміти: не нам потрібна його проукраїнська позиція. Вона потрібна світові. Інакше вся цивілізація буде знищена. Не нам потрібна допомога Україні. Це весь світ, якщо бажає вижити, має допомогти Україні. Не нам потрібне засудження рашизму і повна відмова від пошуків компромісів з новітнім Гітлером-Путіним і новітнім Гебельсом-Гундяєвим. Це засудження потрібне самій католицькій церкві – якщо вона бажає бути моральним авторитетом і існувати у соціологічно помітній кількості в сучасному світі. Засудити терористичний рашизм варто було б, навіть якщо це привело б до відродження теорій справедливої війни.

Однак соціальне вчення католицизму сьогодні не знає такого поняття «справедлива війна», бо всяка війна занадто велика трагедія, щоб бути справедливою і виправданою. Але одна війна – війна проти терорізму є виключенням, вона фактично в соціальні доктрині не є злом, яке ми змушені терпіти (як от оборонна війна). Війна проти тероризму є обов’язком і ми саме таку війну ведемо. І папа має все це зрозуміти, прийняти і включити у цю війну проти тероризму на стороні антитерористичних сил України і Заходу – без компромісів і до перемоги.

Коли Рейган воював з імперією Зла у нього був приклад папи Івана Павла Другого. Папа показував як можна мирними засобами воювати з імперією зла за гідність особи і свободу народів. І папа переміг.

Папа Франциск ще може послідувати прикладу свого великого попередника. Маю надію, що він це зробить і не під впливом ракет, що упадуть на Ватикан, а під впливом аналізу чим є рашизм, якими є злочини в Україні та світі. І тоді папа стане знову моральним авторитетом….

А зараз мені не цікаво – чи більш проросійські переживання чи більш проукраїнські думки у серці та голові релятивістичного папи. Мені цікаво, що від релятивізму і власних гадок, від вагань у різних сортах «не все так однозначно» він повернувся до простої істини: є шлях Добра і є шлях Зла. І Бог закликає вибирати шлях Добра і відрікатися від Зла. Бог не закликає нас заохочувати розповсюдження Зла, Бог не закликає нас шукати компромісів із Злом, Бог не закликає нас дружити із тими, хто вибрав Шлях Насилля і Зла як власний прояв сатанінської гордині та знищує все, що є Добром або просто існує не в той спосіб, який вибираються як норму сучасні добровільні прихильники Зла і Насилля. Поки папа розбирається із своїми ПЕРЕЖИВАННЯМИ, рашисти ДІЮТЬ. Як і фашисти, вони закохані у ДІЮ, в творення АКТІВ ЧИСТОГО ЗЛА, у вчинення насилля заради насилля.

Папа не може усвідомити, що після всіх уроків ХХ століття таке чисте насилля і зло можливі? Але якщо ми звернемося до тексту енцикліки «Всі є брати», то побачимо, що папа передбачав можливість появи такого зла – але він його чекав із Заходу, а воно прийшло із Сходу. І треба визнати – так, це зло явилося. І треба визнати, що все моральне вчення папи не мало протиотрути проти цього чистого зла. І треба почати з самого початку. Є шлях Добра і шлях Зла. Ми маємо вибирати Добро, ясно його відрізняти від Зла, і не шукати компромісів із Злом та з суб’єктами, які свідомо і добровільно вибрати шлях чистого Зла…

З часів папи Лева ХІІІ Церква завжди і скрізь шукали як захистити ЛЮДСЬКЕ в людині, засуджувала теорії та практики знелюднення. Маємо надію, що папа знайде в собі сили написати енцикліку проти рашизму або хоча б визнати, що це війна проти терористичної держави і святий обов’язок всього світу підтримати нас у нашій боротьбі.

проф. Юрій Чорноморець

PS. Для швидкого досягнення миру нам потрібні три речі: патрони, патрони і ще раз патрони – снайперам! PayPal palamist@gmail.com Приват гривня 4149499808197238

Ю,Ч,

Джерело ФБ.