У світлі останнього рішення синоду РПЦвУ, у якому Державна служба України з етнополітики та свободи совісті вже побачила відзнаки «образи почуттів вірян і виправдання злочинного вторгнення РФ», повстає питання про певні причини такої зухвалої поведінки представників Московського патріархату в Україні. Більшість релігійних аналітиків та експертів сходяться на думці, що таке було б неможливо без їх зовнішньої підтримці сателітами Москви серед канонічних Православних Церков. Найперше – Сербською та Польською, які навіть у часі агресії продовжують займати проросійську позицію. Тому ми публікуємо дуже корисну статтю одного з провідних польських журналістів, яка була опублікована за кілька тижнів до початку агресії Росії та яка відверто викриває справжні причини антиукраїнської політики ПАПЦ, її Предстоятеля та деяких єпископів. У додаток до інформації автора, варто відзначити, що активність московських релігійних «дипломатів» назиралася саме в єпархіях, де серед вірних переважають саме білоруси та українці».

«Київське Православ’я»

Кілька тижнів тому «GP» (Gazeta Polska) повідомила, що в останні місяці Російська православна церква – яка тісно пов’язана з Кремлем – стрімко активізувала свою дипломатичну діяльність. Особливо це стосується країн, які можуть бути корисними в геополітичній грі Москви щодо України. Майже ідентична ситуація була до 2014 року, в період, що передував вторгненню Росії в Крим.

Однією з країн, де Російська Православна Церква проводить таку діяльність, є Польща.

І. Приємні зустрічі з росіянами

10 грудня 2021 року делегація Російського фонду підтримки культури та християнської спадщини на чолі з виконавчим директором Єгором Скопієнком відвідала православний жіночий монастир Святих Марти і Марії в Грабарці та монастир св. Катерини в селі Залешани. Делегацію супроводжував співробітник Відділу зовнішніх православних зв’язків Московського Патріархату А. Хошев.

Того ж дня митрополит Варшавський і всієї Польщі Сава прийняв на аудієнції о. Миколу Балашовп, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату та згадану делегацію Фонду сприяння християнській культурі та спадщині під керівництвом Скопієнка. Балашов привітав Саву «від імені Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила та голови Відділу зовнішніх православних зв’язків Московського патріархату митрополита Волоколамського Іларіона». Варто пам’ятувати, що Балашов є одним із найвищих посадових осіб Московського патріархату – двічі нагороджений Президентом Росії високими нагородами. Спочатку – у 2011 році – отримав «орден Дружби» від Дмитра Медведєва, потім, у 2016 році, «орден Пошани» від Володимира Путіна.

Митрополит Сава не залишився в боргу. Він передав привітання Кирилу та Іларіону, «висловивши своє задоволення успішним ходом роботи, проведеної за допомогою фонду» на чолі зі Скоп’єнком (йдеться про інтер’єр сучасного варшавського храму св. Софії Премудрості, яку російська делегація відвідала напередодні). У розмові, яка, як стверджують росіяни, носить «сердечний характер», взяли участь, серед інших, о. Адам Семенюк із церкви св. Софія, о. д-р Анджей Левчак, головний православний тюремний капелан, згаданий вище Хошев, та співробітники Фонду.

Наступного дня делегація Фонду зі Скопієнком у супроводі Хошева відвідала Білостоцько-Гданську єпархію Польської Православної Церкви. Архієпископ Білостоцький і Гданський Якуб палко привітав гостей з Росії та влаштував обід на їх честь у Білостоці. Під час бесіди Єгор Скопієнко ознайомив польських ієрархів з історією заснування та статутними цілями Фонду та тим, як він фінансово підтримує різні помісні православні церкви. Архієпископ Якуб сказав, що радий зустрічі з росіянами – він також поділився спогадами про навчання в Московській духовній академії в 1987-1992 роках. На зустрічі також були присутні о. Семенюк, о. диякон Марек Лопатюка та секретар Архієпископської канцелярії Анджей Качан.

Ні Білостоцько-Гданська єпархія, ні Польська Автокефальна Православна Церква, щодня описуючи набагато більш тривіальні події, не повідомили про жодну з цих грудневих зустрічей. Повідомлення про візит ненавмисно з’явилися на сайті російського фонду. На наше запитання про візит росіян до Польщі митрополит Сава взагалі не відповів, а в канцелярії архієпископа Якуба сказали, що «він не надає ЗМІ інформації про зустрічі ординарія».

ІІ. Рублі Росатому

Не було б нічого надзвичайного у візиті Росії до Польщі в грудні 2021 року, якби не два факти. По-перше: перебування в Польщі Балашова та Хошева від дипломатії Московського Патріархату та Скоп’єнки від Фонду підтримки культури та християнської спадщини є частиною їхнього загальноєвропейського «туру» (переважно на Балканах, де росіяни намагаються відокремити т. зв Республіку Сербську від Боснії та Герцеговини), яку в українських незалежних ЗМІ подають прямо як кремлівську розбудову релігійної «м’якої сили» у стратегічних для Москви регіонах. Звісно, час був обраний не випадковий – тобто період підготовки Росії до вторгнення в Україну чи шантажу світу таким нападом.

Друге: Фонд Скоп’єнка заснував – і фінансує – Росатом. Це російська державна корпорація, заснована в 2007 році Володимиром Путіним, розташована в Москві, яка спеціалізується на ядерній енергетиці, ядерних неенергетичних товарах і високотехнологічних продуктах. Росатом посідає перше місце в Росії серед найбільших виробників електроенергії, на частку якого припадає понад 20 відсотків. його загальне виробництво в цій країні. Занепокоєння, звісно, важливе не лише для економіки, а й для безпеки, оборони та спецслужб – саме з Росатому полоній, за допомогою якого вбили Олександра Литвиненка, мали відправити до ФСБ.

Єгор Скопієнко, який є директором фонду, є радником губернатора Нижегородської області Гліба Нікітіна, соратника Путіна (у 2012-2017 роках Нікітін був заступником міністра промисловості і торгівлі РФ). У Раді Фонду сидять – поруч о. Балашов, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату, Олександр Ліхачов, генеральний директор Росатому, і два його заступники з цієї компанії: Сергій Обозов і Микола Спаський.

Після грудневого візиту росіян до Польщі в українських ЗМІ з’явилася інформація, що Фонд підтримки християнської культури та спадщини надав ПАПЦ великі кошти (понад мільйон євро). Митрополит Сава не відповів на запитання ГП, чи отримала Польська Автокефальна Православна Церква гроші від росіян. З іншого боку, Білостоцько-Гданська єпархія заперечила, що отримувала кошти від гостей.

Однак, як встановили «GP» – російський фонд, спонсорований Росатомом, пожертвував кошти на завершення будівництва та внутрішнього розпису варшавського храму св. Софії Божої Премудрості, що належить до Польської Автокефальної Православної Церкви. Цікаво, що прохання про гроші на храми надіслав до Фонду … голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату Іларіон. Крім того, у квітні 2021 року російське державне телебачення показало документальний фільм під назвою «Польська православна церква». Оповідач — митрополит Варшавський і Польський архієпископ Сава, а також архієпископ Авель (Люблінсько-Хелмська єпархія), архієпископ Якуб (Білостоцько-Гданська єпархія) та єпископ Супрасльський Анджей. Цей фільмі, в якому розповідається, зокрема, про знищення храму польською владою у 1920-1930-х роках – створили за участі кремлівського фонду Скопієнка.

ІІІ. На боці Москви

Нещодавно ми описували в «GP» спроби росіян взяти під контроль українську церкву, чию незалежність від Москви визнали Константинополь і більшість православних церков світу. Законність автокефальної православної церкви України не визнають – окрім Москви – Православний Антиохійський Патріархат (з місцезнаходженням у Дамаску), Сербська Православна Церква, відома своїм проросійським характером, і Румунська Православна Церква, заплутана в комунізмі (Румунський патріарх у 1986-2007 рр. прийняв … режимом Чаушеску і вихваляв його навіть після розправи над населенням біля церкви в Тімішоарі). На жаль, до цієї групи входить і Польська автокефальна православна церква, яка однозначно стоїть на боці Московського патріархату в релігійній суперечці в Україні. «Відступники від Церкви, а також позбавлені ієрейського свячення, не можуть представляти здоровий церковний організм. Це неканонічна дія і порушує євхаристичну та міжправославну єдність», – так зазначила Канцелярія св. Собору єпископів Польської Автокефальної Православної Церкви у квітні 2019 року.

Нагадаємо, що архієпископ Сава, який є главою польської церкви, був, за матеріалами Інституту національної пам’яті, зареєстрований у 1966 році як таємний співробітник Служби безпеки під псевдонімом «Юрек». Він мав співпрацювати з таємною поліцією до кінця 1980-х років, і дуже ревно, характеризуючи кандидатів у єпископи («деспот», «схимер», «смутник»), критикуючи тодішнього митрополита Василя (а також співробітника СБ), репортаж про духовенство (матеріал про гомосексуальні нахили). Як писали історики Кшиштоф Сихович та Маріуш Кшиштофінський – «Т. В. Юрек, пов’язаний із митрополичою курією у Варшаві, забезпечував СБ прямий потік інформації, що дозволяло контролювати діяльність Православної Церкви в Польщі [...] Цей співробітник також був використовувався для зменшення впливу політичної опозиції ПНР на послідовників православ’я».

Сьогоднішній митрополит Польщі, який місяць тому прийняв делегацію від фонду «Росатом», мав надати СБ інформацію для керівництва ПНР із сесій Світової Ради Церков.

Згідно з матеріалами Інституту національної пам’яті – під час спілкування з богослужіннями – він також запропонував для власної вигоди усунути ще кількох православних єпископів з церковних посад, а також намагався зіпсувати стосунки між Православною Церквою та «Солідарністю». «Агент «Юрек» не тільки звітував про влаштовані зустрічі з провідним офіцером (СБ), але й проявив ініціативу в їх організації», – пишуть про архієпископа Саву дослідники Сихович та Кшиштофінський, повідомляючи про отримання грошей та подарунків  Савою від СБ. «Як настоятель Яблечнського монастиря та семінарії, Сава був першокласним джерелом інформації, що дозволяло СБ контролювати ці середовища. Він повідомляв про листи та книги (без зарахування), надіслані до монастиря, завдяки чому СБ взяло кроки для встановлення каналів для передачі цієї літератури». Агенту «Юреку» було доручено спецслужбам налагодити зв’язки між православними студентами «з людьми білоруського та українського походження, які представляють націоналістичні тенденції».

Ґжегож Вєржоловський (Grzegorz Wierzchołowski)

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело Niezalezna.PL