Синод Білоруського екзархату Московського патріархату позбавив кафедри архієпископа Гродненського та Волковиського Артемія. Він був єдиним білоруським православним ієрархом, який публічно засудив насильство та підтримав боротьбу проти диктатури.
І. Чому його відсторонили від керування єпархією та виправили на спокій
Це сталося за вказівкою держави. Зараз ситуація дещо змінилася після серпневих заворушень та відбувається загальна чистка. Кордон перекритий, людей звільняють і саджають у в’язницю. Поки вони спокійні, настав час поставити Церкву на її місце. Бо не всі церковники підтримують нинішній режим. Зараз влада їде до єпархій, там виступає. Навіть я чув, що їх просять не молитися за тих, хто у в’язниці. Такі молитви заборонені, щоб ніде не було ні найменшої розбіжності.
Ну, вони вважали за необхідне зі мною мати справу. За ініціативою цього уряду представники нашої системи поговорили з патріархом у Москві та попросили його допомогти заспокоїти ситуацію в Білорусі. Очевидно, він дав їм благословення та згоду. Синод негайно оголосив своє рішення.
ІІ. Претензії до священика
Що я розділив суспільство на два табори з політичних причин. Розділені священики та віруючі. І це неприпустимо. Я заперечив, що я не виступав з політичних мотивів. Я дав моральну оцінку цьому божевіллю, коли над людьми знущаються. Те, що вони мені пред’явили, було смішним.
Я можу навести вам приклад. Покажіть мені зображення кошика з писанками. На них зображена «Погоня», наш стародавній герб, це співзвучна й іконографії. Наших відомих князів Бориса і Гліба завжди малюють одного списом, другого мечем, а свою традицію вони беруть із давньогрецької церкви від великомученика Георгія Переможця та Дмитра Солунського з мечем. Цей герб був у наших межах, і на початку перебудови він був нашим національним символом, потім ми повернулися до радянської символіки.
По-перше, зображення цього герба не є злочином. По-друге, це смішно, у нас 100 парафій, і якщо десь дитина малює на яйці «Погоню», чи варто мені про це знати та вживати каральних заходів? Писанка – це писанка. Це свято радості. Люди малюють те, що є для них святим і дорогим, це відповідає великодньому сприйняттю життя.
Друге звинувачення: чому ми співали білоруський гімн «Могутній Боже»?
Це старий білоруський гімн «Могутній Боже, володар всесвіту». Митрополит, перебуваючи в Гродно, офіційно заборонив співати цей гімн? Ми співали це роками. Наш музичний фестиваль «Каложський Благовіст» з міжнародною музичною програмою завжди починався з цього співу, а потім раптом він став забороненим та майже антицерковним. На послугах це зрозуміло, але на концертних програмах це наш особистий вибір. А в одній з парафій дитяча група організувала великодній концерт і заспівала «Могутній Боже», що вважалося державним злочином.
Ну, знаєте, якщо у нас на балконі будуть одночасно висіти червоні та білі шкарпетки, ви можете отримати термін зневолення.
ІІІ, Звинувачення в розколі
Я не кажу про якийсь розкол. Я дуже обережно ставлюсь до цього і використовую медичний принцип «Не нашкодь». Ми не даємо політичних оцінок. Ми намагаємось змінити ситуацію зсередини, використовуючи християнство та Євангеліє. Ми навіть не говорили про жодну автокефальну церкву, як в Україні. Це нереальна річ, усі наші культові споруди належать Білоруському екзархату, і жодна парафія не може сьогодні мати церкви іншої юрисдикції. Це питання ще навіть не готове до обговорення. Це здогадка та помилкове звинувачення. Наші віруючі не мають поділу, навпаки, ми закликаємо до солідарності та єдності.
Тепер ми повинні відповідати своєму рівню, а ми стали Церквою періоду застою, переслідування та полону. Ми вже перевершуємо хрущовський час, коли уповноважений передавав наказ, як жити при парафії і що говорити.
IV. Винні у відвідуванні в’язниць
Також було звинувачене у відвідуванні місць позбавлення волі. Чому відвідували в’язнів і приносили їм ліки та воду? Те, що Христос сказав: «Я хворів, і ти відвідав мене; був у в’язниці, а ти прийшов до мене» – ми не повинні сприймати як керівництво до дії? Для нас указівка світського керівництва має бути важливим. Відвідувань немає.
І купа дрібниць. Священик благословив паству і разом зі словами «Христос воскрес!» сказав: «Живе Білорусь!» Ви хочете не жити? Він мав рацію, хай живе Білорусь. Я кажу, я згоден з цими словами. У всіх єпархіях бувають моменти, коли люди в тій чи іншій формі висловлюють свою солідарність з подіями, що відбуваються зараз. Тому звинувачення просто недієздатне.
IV. «За станом здоров’я»
За станом здоров’я я не подавав жодних клопотань і не вважаю, що за станом здоров’я я не можу служити. Є, звичайно, вікові проблеми, я звертаю на них увагу, але ситуація не критична. Від лікарів немає доказів, немає подання мені, на якій підставі. Я прямо сказав Синоду: «Ви робите нечесно, ви позбавили мене кафедри. І мені не соромно піти на спокій»
VІ. Реакція духовенства на насильство
Турбуватися про своїх людей – це природно. Ми не оцінюємо ні уряд, ні політичну структуру, ми кажемо, що бачимо порушення всіх норм людського існування. Ми вважаємо це неприйнятним і закликаємо припинити жорстокість проти нашого народу та звільнити невинних в’язнів. Церква не реагувала на це, і зараз про це навіть не згадується, ніби ніколи ніхто нічого не писав.
Чому мене не відхилили відразу після цих заяв, ще у серпні минулого року? Це був дуже бурхливий період, потрібно було не підлити масла у вогонь. Це могло сприяти тому, що ми могли б, як правило, відкрито брати участь. Зараз народ заляканий. Я вважаю, що з політичної точки зору вони зробили неправильно й отримають результати не на свою користь.
VІІ. Подальші плани
По-перше, згідно із законодавством Архієрейського Собору, єпархія повинна надавати матеріальну допомогу, призначати певну фінансову допомогу. Мені з якихось причин наказали покинути місце проживання, я мушу їхати до Мінська, щоб залишитися там у повній самоті. Вони хочуть загнати мене в кут. Давайте жити. У мене є державна пенсія … Подивимось, потрібно буде – влаштуюсь у парафію сторожем.
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»