В Біблії сказано що різна слава сонця і зірок. Про це написано так: «Iнша слава сонця, iнша слава мiсяця, iнша зiрок; i зiрка вiд зiрки рiзниться у славi» (1 Кор 15:41)

Святий Іоан Золотоустий каже (: «Hе всяка плоть є така ж сама плоть; але iнша плоть у людей, iнша у тварин, iнша у риб, iнша у птахiв. Є тiла небеснi i є тiла земнi; та iнша слава небесних, iнша земних. Iнша слава сонця, iнша слава мiсяця, iнша зiрок; i зiрка вiд зiрки рiзниться у славi» (Бл. 347 – 407). До чого тут ці слова? Для чого (апостол) від воскресіння тіл ухилився до мови про зірок і сонце? Чи не ухилився він і не відступив від предмета, – ні, – а ще продовжує говорити про нього. Довивши істину воскресіння, він тепер доводить, що велика буде тоді відмінність в славі, хоча воскресіння одне, і розділяє всіх на дві частини – на небесні тіла й на земні. Прикладом пшениці він довів, що тіла воскреснуть; а тут доводить, що не всі вони будуть в однаковій славі.

Як невіра воскресінню робить людей сонливими, так і то думка, що все удостоються однакової слави у воскресінні, робить їх безпечними. Тому він виправляє те й інше; про перше сказав вище, а про останнє починає говорити тепер. Розділивши всіх на два розряда, на праведників і грішників, він потім розділяє ці два розряди на багато частин, показуючи, що праведники і грішники отримають не однакову долю, також – що і праведники всі не будуть рівні з праведниками, ні грішники з грішниками.

Перший поділ – на праведників і грішників – він робить в словах: тіла небесні і тіла земні, розуміючи під земними останніх, а під небесними перших. Потім показує відмінність між самими грішниками в словах: «Не кожне тіло однакове тіло, але інша плоть у людей, та інше тіло в скотини, інша у риб, інша у птахів»;

хоча всі вони – тіла, але одні більше, інші менші маловажні, як в способі життя, так і в самому пристрої. Сказавши про це, він знову звертається до неба і каже: «інша слава небесним, а інша земним».

Як в земних тілах є відмінність, так і в небесних, і різниця не мала, але тягнеться навіть до останніх (зірок); є відмінність не тільки між сонцем і місяцем, між місяцем і зірками, а й між самими зірками; хоча всі вони на небі, але одні мають більше, інші менше слави. Чому ж ми навчаємося звідси? Тому, що, хоча всі праведники будуть в царстві (небесному), але не всі отримають однакове блаженство; і грішники, хоча все будуть в пеклі, але не всі будуть однаково мучитися.(кінець цитати святого)

Вчинки в людей різняться і тому і любов Божа буде не однаковою.

Серед тих кого Бог любив, найбільше він любив апостола Івана, який єдиний помер від старості а не був замучений. Це був улюблений апостол. (Я не маю на увазі те що мученицька смерть це покарання чи навпаки)

Але все одно. Любов Божа Не однакова для всіх. Людина дасть відповідь за свої вчинки і за кожне слово і думку. Людина яка що робила так і буде її по її справам. Бог довготерпить, навіть до сьомого коліна, але все ж таки «праведники засяють в Царстві Божому а грішники підуть на вічні муки»

Бог любить всіх однаково в сенсі що кожна людина має вільний і свобідний вибір між добром і злом. Тому її обирати – чи шлях в рай чи в пекло.

п. Іван Петрущак