1. Якщо хто і мовить бездумне слово, ти не гарячкуй. Зроби вигляд, що не почув сказаного. Чи варто гніватися через те, що хтось щось сказав? Що б тобі не говорили, ти мовчи. Замість: «Свекруха моя – виплодок пекла» – скажи краще: «Моя свекруха – моє спасіння. Нехай згасне в мені всякий полум’я дратівливості і гніву, вона спасіння моє». Адже сказано в Біблії: «Перемагайте зло добром». Не заподіювати зла. Блага людина не буде завдавати шкоди іншій, навіть якщо інші шкодять їй або доставляють неприємності.
2. В людині завжди потрібно бачити добрий початок. Адже вишукуючи тільки лихе, ми, звичайно, багато чого можемо знайти, бо немає на світі людини без недоліків.
3. Де б ти не шукав праведного, непогрішимого, бездоганного суспільства, без всяких розбіжностей і протиріч, тобі не вдасться знайти такого, де б ти не був. Якщо обійшли тебе сьогодні печаль і смуток, на інший день вони неодмінно виявляться у твоєму житті. Таке суспільство, в якому ми живемо.
4. Будемо великодушними! Сама благодать Святого Духа наділяє нас великодушністю. «Плодами Святого Духа є любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість». «Але ті, що Христові Ісусові, розп’яли вони тіло з пожадливістю та з похотями». Тому що пристрасті, що розгорілися – страшна справа.
5. Ти навіть не можеш уявити собі, що витворяє ворог людини, який ненавидить добро. Метою цього єдиної за лукавством та злобою істоти є позбавити людин3 Причастя і сповіді. Тоді, у Раю, увів в оману нас, давши нам скуштувати заборонений плід. Тепер він намагається відірвати нас від церковних Таїнств.
6. Якщо ми будемо брати участь у Христових стражданнях, ми воскреснемо разом з Ним. Так чи інакше, спочатку праця – потім нагорода. Вінчанню на царство завжди передують труднощі.
7. Послух має в житті людини дуже велике значення. Більше, ніж почуття власної гідності.
8. Сатана перешкоджає нам творити добрі справи. Якщо ми досягаємо успіхів у чомусь, він обов’язково влаштує все так, що ми або будемо шкодувати про скоєне, або віддаємо себе гордині. Ми робимо добро на Славу і благодать Божу, на благо оточуючих нас душ, а не для здобуття особистої слави.
9. Хіба лампада, що дає світло іншим, зменшує його в собі? Раз горить вона – значить є у ній світло. Іноді від неї виходить чорний дим, чи то пак гордість, – тоді потрібно додати масла. Святий Дух і є це чудотворне масло. Диявол штовхає тебе до гордині, щоб ти не отримав плати своєї. Тоді кажеш ти: «Геть від мене, сатано!» Подібно Давиду, який в своєму покаянні, страждаючи від демонічних нападів, кликнув від щирого серця до Бога: «Боже! Поспішай на допомогу мені. Господи! Не марнуйся на допомогу мені. Нехай засоромляться й відійдуть ті, хто шукає душу мою, Нехай повернуть назад і посоромлені ті, хто бажає для мене лихого! Нехай швидко повернуть назад з соромом говорить до мене: «добре, добре!»»
10. Ми повинні задовольнятися помірним. Тобто повинні бути помірні у промовах своїх, у словах, у вчинках, у роздумах й усьому іншому. І радість, і смуток, і любов повинні перебувати у нашому житті у помірності. Тільки в Бозі немає помірності. Ми повинні любити Його всім своїм єством.
11. Свого ближнього мусимо любити, «як самого себе». Що стосується милостині, «не добровільно даєш ти залишок, але по крайньої необхідності». Давати потрібно по заповіді. Згідно місця, людини й її намірів. Ти бачиш, що Сам Бог дає все в меру. «А кожному з нас дана благодать у меру дару Христового».
12.Чем смиренніше ми, тим більше в нас благодаті. У всіх діяннях наших повинні з нами перебувати розумність і помірність. Багато що ми робимо не за розумом, а по пристрасті.
13. Гнів викликає в душі сум’яття. Коли ми діємо в ледачому або пригніченому настрої, це ознака холодності.
14. Коли в людині переважає благодать Святого Духа, нечистий не може увійти всередину її. І Біблія говорить: «Коли нечистий дух вийде з людини, то блукає місцями, шукаючи спокою». І тоді каже: «Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов». «І, прийшовши, знаходить її незайнятою, виметеною і прибраною». Тому треба нам охороняти свою душу від лукавого.
15. Ніхто не може похвалитися життям, в якому не було б падінь. Інші наділені природними чеснотами, проте продовжують боротися за досягнення надприродного – безпристрасності. Ті з нас, хто не наділений чеснотою, намагається отримати її без жодної праці та зусиль. Але ж це неможливо. Навіть саме незначне вимагає зусиль, праці, лагідності та благодаті. А тим більше великі діла! Без терпіння та зусиль навіть у найменшому не може бути вдосконалення. Виникає необхідність у гарячій молитві і більшому смиренні. Через розумну працю та з ласки Божої мало-помалу все у нас отримується.
16. Не мусимо ми засмучувати інших, навіть якщо вони образили нас або заподіяли нам зло. Так як, образивши іншого, прийде час, коли ми будемо соромитися тієї людини. Всі труднощі та страждання наші не проходять непоміченими перед Господом, вони стануть сходами на шляху до отримання більш цінних духовних дарів. Оскільки вони допомагають нам винести всі випробування, допомагають у нашим змаганні за умертвіння пристрастей наших і в смиренні. Той, хто дійсно змагається, бажає собі різного роду випробувань, щоб в житті його не повторювалися однакові помилки, які по суті стають безглуздими помилками.
17. Не припиняє свою роботу лукавий. Не спить, не їсть. Наша боротьба спрямована «проти начальників, проти влади, проти володарів цієї темряви, проти духів злоби піднебесних». Ось чому «прийми, брате, меч духовний, бо це є слово Боже». Одне ще нам під силу – опір.
18. Коли ми змирилися зі своїм сумним становищем, нам відразу ж легшає на душі. Можливо, нам і не вдасться знайти вихід з цього становища, зате біль робиться терпимою. Нам необхідно говорити постійно: «Наповни, Господи, серце моє вірою і благодаттю».
19. Якось лукавий боровся з одним ченцем, намагаючись різними шляхами здолати його. Довго і наполегливо воював він. На які хитрощі він тільки не йшов, намагаючись будь-якою ціною вижити ченця з монастиря. Говорив йому лукавий: «Ти пручаєшся мені і поки здобуваєш перемогу, але наскільки ще, чорт забирай? Сорок років ти житимеш, і цей час я не буду залишати тебе в спокої, поки ти не впадеш». Тоді чернець подумав: «Навіщо мені з ним сваритися? Піду-но я в село по своїх справах». Став він збиратися. «Куди йдеш?» – запитав його один з отців. «Скоро повернуся», – відповів чернець. «Не ходи нікуди, – сказав тоді отець, – це його хитрощі». Чернець скорився, повернувся і сказав: «Я залишуся тут до кінця днів своїх».
20. Я не думаю, що є на світі людина, у якій було б все, але вона при цьому не піддалася якомусь випробуванню. У кожного з нас свій хрест.
21. Коли в нас залишається осад неприязні, гніву, огиди, образи, це схоже на давно не прибраний будинок, запорошений, з брудними вікнами. У такий будинок боїшся ввійти. Ми повинні прибирати свій будинок кожен день, бо лукавий змушує нас страждати і будинок душі нашої робить своїм. Коли він хоче звити гніздо, приносить солому, трохи глини та т.д. Якщо кожен день прибирати все те, що він приносить, він не зможе зробити собі гніздо. Бо коли знищити яйця, курчат не буде.
22. У небесній війні існує дві суперечливі волі: одна – розумна, розважлива, а інша – низинна воля, що не піддається розуму, тобто бажання плоті і пристрастей. Керуючись першої, ми бажаємо знайти все хороше і позитивне, що оточує нас, а слідуючи другий – все погане і негативне. Тут знаходять своє підтвердження слова апостола Павла: «Бачу інший закон, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх». «Бідна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерті?»» Доброго, якого хочу, не роблю, а зле, якого не хочу, роблю».
23. З цього випливає, що найприбутковішим днем виявляється день, що приносить найбільші страждання. Якщо ми не страждаємо, ми нагадуємо торговця, який відкрив магазин, але у якого зовсім немає покупців. Нагороду отримують не глядачі, а учасники боротьби, які відіграють, проте, строго за правилами.
24. Ми повинні зануритися в себе, ми повинні осмислити все. Навіть якщо ми досягнемо досконалості та непогрішності, не думаю, що серед нас знайдуться непорочні люди. Давайте задовольнятися тим, що у нас є, щоб у наше життя прийшло щастя. Не дивіться на інших, бо у них напевно є такі серйозні труднощі, про які ми й не знаємо.
25. «Пішли Лазаря в дім отця мого, бо п’ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли в це місце муки», – сказав багач. Це до Суду Божого. Так і почувши мати, побачивши дітей своїх в омані та гріху, несказанно сумує за них. Але після Суду все буде по-іншому. Не буде страху, печалі, туги, прийде радість і світло. Адже коли у нас в будинку горить світло, ми не можемо бачити, що діється в темряві, у той час ті, які знаходяться у темряві, прекрасно бачать нас – так трапляється і в Раю.
26. Часто ми намагаємося бути справедливіше Бога, бажаючи, щоб ніхто не залишався поза Раєм. Але тоді скасовуються і боротьба, і стриманість.
27. Коли ми вважаємо духовний успіх чимось важким та недосяжним, це означає, що ми не намагаємося стати краще та чистіше. На допомогу завжди приходить Бог.
28. У діях наших ми повинні керуватися наукою та повчаннями Ісуса Христа, за Яким мусимо слідувати. Костянтину Великому не просто далася перемога, він переміг за допомогою хреста.
29. Все, що ми робимо, повинно бути зроблено на славу Божу і на благо душі людської. З тим, щоб уникнути витрати годин та днів на веселе проведення часу, а використовувати цей час на славу Божу і для заспокоєння душ наших близьких.
30. У світі цьому Боже Провидіння нікого не обійшло стороною. Воістину, терплячим подається їх нагорода.
пресвітер Андреас Агафоклеус
Переклад українською мовою «Київське Православ’я»