Сьогодні свята Церква святкує свято Стрітення Господнього. В сорок днів після народження Дитяти Богородиця принесла Його до храму за законом Мойсея, який наказував освятити всякого первенця (Вих.13:2). Святий праведний Симеон богоприімець бере Дитя Боже на свої руки і мовить чудну молитву: Нині відпускаєш раба твого владико. Симеон зустрічає радо Боже Дитя бо йому Бог обіцяв, що не умре поки не побачить Спасителя. Разом з Симеоном була і одна побожна вдова, пророчиця Анна, що давно посвятила себе на службу Богу і, як оповідає Святий Лука, проповідувала про Нього всім хто чекав визволення в Єрусалимі. Так і сьогодні матері приносять своїх дітей до храму і приймають від священика молитву. В цей день матері підносять своє дитя до причастя. Не тільки в сороковий день, але завжди батьки, посвятивши дітей Богу, повинні приводити їх до храму молитися і слухати слово Боже.
Дитя Ісус виростало і кріпилося духом (Лк.2,40) Так і всі діти християнські повинні бути подібними до Ісуса Христа. Сороковий день по народженню приносяться до храму Божого. І подібно як богоприімець зі словами: Нині відпускаєш раба твого Владико, дитя приймає священнослужитель, носій духа святого Нехай ваші діти не виростають лише тілом, але й духом навчаймося мудрості слова Божого, бережімо в собі ті перші благословення.
Коли Ісус мав дванадцять років приходить в Єрусалимський храм з батьками і йде між учителів, слухає їх науки, дає важні питання, що вчителі дивувалися мудрості Його. Так нехай і для наших дітей дім Божий буде школою тої великої мудрості де можна навчитися правди Божої. Для християнина Церква це школа благочестя, скарбниця в яку Господь цьому світі збирає цінні посуди благочестя і навчає чеснот, щоб посоромити мудрих цього світу. Свята Церква то духовна оздоровниця. Якщо людина була недужа душевно, але коли з вірою приходить до храму то поступово одужує. Але нерідко не одержуємо тої ласки тому, що після участі в святій трапезі Господній сідаємо за трапезу бісівську.
Церква це місце особливої присутності Божої. Священнослужитель запрошує відкинути всяке життєве піклування. Тут свята Євангелія, це символічно Сам Ісус Христос, Його безпосереднє Божественне слово. Тут престол святий, святі Таємниці, тут жертовник, на котрому жертвується пречисте Тіло і Кров Єдинородного Сина Божого. Яка повинна бути наша любов до святого храму. Ми повинні б горіти тим бажанням, котрим горів святий пророк Давид. «Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже» (Пс 41:2). Так свята Церква, як любляча мати піклується про своїх дітей, своїх вірних, кормить хлібом небесним, дає їм все потрібне для наслідування Царства небесного.
Свята Церква то небо на землі. Вона з людей грішників робить святими. Навчає нас віри, кріпить надією, надихає любов’ю до Бога. Подає нам купіль хрещення. В Таїнстві миропомазання посилає дари Святого Духа. Духом Святим поставляє пастирів для її вірних. Подружжю в шлюбі подає благословення на народження дітей, і робить їх членами Неба. Церква посилає благословення на наші доми. З Церкви ми робимо перший крок в загробний світ. Церква і після, не залишає нас. Молиться за упокій душ наших. Отже, дорогі батьки, вчімо своїх дітей любити Церкву і часто відвідувати її. Щоб вони з любов’ю до святої Церкви могли сказати: «полюбив я благоліп’я дому Твого і місце оселі слави Твоєї» (Пс.25:8; 83:2; 5:11)
Високопреосвященний Владика Данило,
Митрополит Черновецький і Буковинський