В ХХІ-ше століття Україна ввійшла з потужним рвінням до Святої Правди, але українці зіштовхнулись на цьому шляху з потужною перешкодою, яка дісталась нам у спадок у вигляді ментальності раба й шахрая, бездарного ледаря й хабарника.
Юриспруденція визначає хабар як «прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди [хабара], а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.» (ст. 368 ККУ).
Біблійний термін כֹּ֝פֶר ko’-fer (викуп, викуплення, хабар) та שֹׁחַד shakh’-ad (дар, подарунок; хабар, підкуп, мзда) має два аспекти терміну «хабар», подарунок або таємний подарунок, підкуп і продажність.
У Біблійному розумінні «хабар» є підкупом судді (суду) з метою спотворення істини і викривлення правосуддя: Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя (Притч. 17:23).
«Хабар» Біблія визначає також як підкуп людини з метою спонукання її до гріховних дій: Усім блудницям дають подарунки, а ти сама давала подарунки всім коханцям твоїм і підкуповувала їх, щоб вони з усіх боків приходили до тебе блудити з тобою (Єз. 16:33).
Сини пророка Самуїла брали хабарі і суд свій викривляли: Коли ж постарів Самуїл, то поставив синів своїх суддями над Ізраїлем. Ім’я старшому синові його Іоїль, а ім’я другому синові його Авия; вони були суддями у Вирсавії. Але сини його не ходили путями його, а ухилилися в користь і брали подарунки, і судили неправдиво (1 Царств 8:1-3).
Правитель Фелікс сподівався отримати від апостола Павла хабаря: До того ж він сподівався, що Павло дасть йому грошей, щоб відпустити його: тому часто кликав його i розмовляв з ним (Діяння 24:26).
Ворожбит Симон за хабар намагався отримати у апостолів дар Духа Святого: Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, принiс їм грошi, кажучи: Дайте й менi таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого. Але Петро сказав йому: Hехай срiбло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив дiстати дар Божий за гроші (Діяння 8:18-20).
Юда Іскаріот зрадив Ісуса Христа за хабар — 30 срібняків (Мт. 26:14-16).
Однак у сьогоднішньому розумінні й вжитку не кожен хабар має на меті викривити істину та правосуддя. Чиновник дуже часто вимагають хабарі не для того, щоб викривити істину, а для того, щоб виконати роботу, яку він зобов’язаний на своїй посаді виконувати, і отримує за це від держави заробітну платню та різні відповідні переваги й сприяння законодавства для виконання своєї роботи. Тобто люди дають хабарі службовцям, щоб вони вчасно та якісно виконали свою роботу, яка належить до їх компетенції та компетенції й можливостей займаної ними службової посади.
Якщо християнин бере чи дає хабар задля викривлення істини і правосуддя, він є нечестивцем, грішником і кровопивцею, корупціонером. Такий підлягає відлученню від Причастя Тіла і Крові Христових, якщо діяльно не розкається в цьому гріху і не виправиться. (Засідання Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату від 21 жовтня 2014р., журнал № 28.) Якщо ми бажаємо жити на власній українській землі, нам слід поставити золотим непорушним правилом «не викривляй закону, не дивися на особи і не бери дарунків, тому що дарунки засліплюють очі мудрих і перекручують справу правих; правди, правди шукай, щоб ти був живим і оволодів землею, яку Господь, Бог твій, дає тобі» (Втор. 16:19-20).
Якщо християнин бере чи дає хабар для вчасного й якісного виконання справи, яку слід виконати належним чином в силу обійманої посади, або для позачергового прискорення справи, то він є лицеміром. Господь же нас вчить наступному: I все, що робите, робiть вiд душi, як для Господа, а не для людей, знаючи, що в нагороду вiд Господа одержите спадок, бо ви служите Господу Христу. А хто кривду вчинить, той кривду й одержить, без огляду на особу. (Кол. 3:23-25).
Давати хабар також є злочином, а тому, хто підштовхує іншого до гріха краще б пов’язати камінь на шию й кинутись у морську глибину (Мт. 18:6). Дарунки, або іншими словами хабарі, псують серце людини і роблять зрячих сліпцями, вони спотворюють справу правих (Вих. 23:8). Таким чином утискуючи інших, мудрий стає дурним, і подарунки псують серце. (Еккл. 7:7). Тому Господь попереджає нас у Своєму слові, щоб ми не брали хабарів: Дарів не приймай… (Вих. 23:8) та не бери дарунків… (Втор. 16:19).
Випадок з правителем Феліксом, який очікував від апостола Павла хабара (Діяння 24,26) навчає нас, що християни не повинні пропонувати хабарі. Натомість краще запропонувати хабарникам не матеріальний дар, а дар вічного життя через віру в Господа нашого Ісуса Христа, дар Святої Правди.
прот. Миколай Йоник