Перед наближенням великого посту я маю відвагу викласти тут деякі роздуми про прощення, бо на превеликий жаль часто в наших устах слово “прости” є синонімом “відвали”? Прощення – глибоке почуття, якому перш за все передує внутрішня духовна праця. Але в сучасній культурі це слово сильно профанує. Ми занадто багато говоримо про прощення, але не знаємо ні ціни вибачення, ні шляху до нього. Та й що в нашому розумінні є прощення? Глобальне «пробачити» означає зробити простими відносини, які є ускладненими через наші часто необдумані дії: «Кривизни вирівняються і нерівні шляхи стануть рівними» (Іс.40:4).

Людина зобов’язана вміти прощати і того, хто не просить його про це: «І коли стоїте на молитві, прощайте, якщо маєте щось проти когось, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам гріхи ваші. Коли ж не прощаєте, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших» (Мк.11:25-26). Це прощення є внутрішньою дією людини в односторонньому порядку, без прохання винного, коли останній не бажає йти на примирення. Людина повинна очистити «свою внутрішню атмосферу» від всякого негативу, в тому числі і від образ і ненависті.

«Отже, якщо ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жартівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Мт. 5:23-24). Якщо одна людина хоче примиритися з іншою, вона повинна зробити перший крок назустріч тому, з ким хоче примиритися, хоча б той був і неправий. Чому, наприклад, не попроси через третіх осіб або попроси пробачення у листі? Тому що просити прощення дивлячись в очі найважче! І поки ти в очі скривдженому дивлячись, не отримаєш прощення від нього – від Бога ти теж прощення не отримаєш!

Прощення – це оновлення людського спілкування (взаємне обнуління всіх боргів). Якщо ж люди говорять «прости і я прощаю, але спілкуватися не хочу з тобою», то вже в цьому є брехня і лукавство. Справжнє прощення завжди призводить до відновлення спілкування і до відновлення стосунків. Адже що для нас, скажімо, прощення Богом наших гріхів? – Це відновлення нормального спілкування з Ним. Якщо ми не можемо відновити спілкування з людиною, то значить, ми не обнулили свої образи і не готові по-справжньому прийняти його прощення.

Нині людина увійшла в смугу великих випробовувань свободою посеред розбитих принципів. Їй щораз важче дається честь і гідність. Одна справа знати правду, інша справа-жити правдою. Одна справа проповідувати віру, інша справа жити вірою. Маємо в’язь безбожності, спародійовану мораль, етику…І найголовніше :втрата сорому і честі. Є над чим нам усім працювати! Тому з Богом у добру годину великого посту! Хай багаті навчаються бути добрішими, а добрі багатшими.

Тому нам обов’язково потрібно навчитися не тільки прощати, а й просити прощення!

+ Іоасаф (Василиків),

митрополит Івано-Франківський і Галицький