Пам’ять 26 липня/ 8 серпня
ВЕЧІРНЯ
Блажен муж, 1-й антифон. На Господа кличу: стихири на 6, глас 1
Подобний: Небесних чинів.
Чистоту душевну обравши, / чистоти тілесної завжди дотримувався єси, / отче наш Мойсей, / їй же прикрашений, / служиш нині непорочному і пречистому Агнцю, / що за весь світ жертву приніс, Сину Божому, / Його ж за нас моли, преподобний, / щоб зберегти ризу души нашої незабрудженою в житті цьому / і увійти в Чертог небесний. (2)
Мойсею боговидцю вподібнився єси, святи, / бо розумно, як в купині, у душі своєї Бога споглядаючи, / до стразу Його розум прицвяхив єси / і, це вічно перед очами маючи, / бажанням, як полум’ям, у любові до Бога розпалився єси, / від неї ж ніколи не відступав єси. / І нині перед престолом Величі у висоті стоячи, / моли Його за нас, щоб життя наше безстрасно пройти / і встати чистими перед обличчям Божим. (2)
Благодать Пресвятого Духа / вселившись у чисту душу твою, / непереможним тебе зробила / для всіх підступів людиновбивці, / над ним і перемогу отримав, / через допомогу Христову, посікши підступність його єси / і непереможним воїнам показав себе, / і нині, біля престолу Владики стоячи, / моли Його дарувати нам мир і велику милість. (2)
Слава, глас 6
Прийдіть, святкові собори, що духовний хор складають, пам’ять богоносного отця нашого Мойсея, міцного в стражданнях, у літньому торжестві звеличимо. Бо він на небачного ворога повстав, що нечистими страстями забруднити чистоту його хотів, і заради чистоти багато потерпів, і, тільки на Бога надію маючи, вінценосним виявився, і нині, стоячи перед Святою Трійцею, молиться за душі наші.
І нині, богородичний:
Хто не вшановує Тебе, Пресвята Діва? Хто не оспівує Твого Пречистого Народження? Бо безтілесно засяяв Син Єдинородний, Він же, від Тебе Чиста, невимовно втілився, природою Богом Син, і, заради нас, природою Людина. Не на дві особи поділений, але двома природами не злітно пізнаваний. Його моли, Чиста Всеблаженна, щоб помилував душі наші.
Вхід, Прокимен дня і читання три
Премудрості Соломона читання:
Душі праведних у руці Божій, і мука не торкнеться їх. В очах нерозумних вони здавалися померлими, і відхід їх вважався погибеллю, і відхід від нас – знищенням; але вони перебувають у світі. Бо хоч вони в очах людей і караються, але надія їх повна безсмертя. І трохи покарані, вони будуть багато облагодіяні, тому що Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його. Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх як жертву вседосконалу. Під час воздаяння їм вони засяють як іскри, що біжать по стеблу. Будуть судити племена і володарювати над народами, а над ними буде Господь царювати повіки. Ті, що надіються на Нього, пізнають істину, і вірні у любові пребуватимуть у Нього; бо благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його.
Прим. 3:1-9
Премудрості Соломона читання:
Праведники живуть повік; нагорода їх – у Господі, і піклування про них – у Вишнього. Тому вони одержать царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він покриє їх правицею і захистить їх силою. Він візьме всезброю – ревність свою, і творіння озброїть для помсти ворогам; облачиться у броню – у правду, і покладе на Себе шолом – неупереджений суд; візьме непереможний щит – святість; суворий гнів Він вигострить, як меч, і світ ополчиться з Ним проти безумців. Понесуться влучні стріли блискавок із хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у ціль. І, як із каменометного знаряддя, із люттю посиплеться град; обуриться проти них вода морська і ріки люто потоплять їх; повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх. Так беззаконня спустошить усю землю, і злодіяння зруйнують престоли сильних. Отже, слухайте, царі, і розумійте, навчіться, судді країв землі! Слухайте, володарі багатьох і ті, хто пишається перед народами! Від Господа дана вам держава, і сила – від Вишнього
Прим. 5:15-24; 6:1-3а
Премудрості Соломона читання:
Праведник, якщо і рано помре, буде у спокої, бо не в довговічності чесна старість, і не кількістю років вимірюється: мудрість є сивина для людей, і непорочне життя – вік старости. Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і, як той, що жив серед грішників, преставлений; забраний, щоб злоба не змінила розуму його, або підступність не спокусила душу його. Бо вправа у нечесті затьмарює добре, і хвилювання похоті розбещує розум незлобливий. Досягнувши досконалости за короткий час, він виконав довгі літа; бо душа його була угодна Господу, тому і прискорив він відхід із середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те, що благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його. Праведник, помираючи, осудить живих нечестивих, і юність, що швидко досягла досконалости, – довголітню старість неправедного; бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь визначив про нього і для чого поставив його у безпеку; вони побачать і знищать його, але Господь посміється з них; і після цього будуть вони безчесним трупом і ганьбою між померлими повік, бо Він повалить їх ниць безмовними і зрушить їх з основ, і вони украй запустіють і будуть у скорботі, і пам’ять їх загине; усвідомлюючи гріхи свої, вони постануть зі страхом, і беззаконня їхні засудять їх у лиці їх. Тоді праведник із великою сміливістю стане перед лицем тих, які ображали його і зневажали подвиги його; вони ж, побачивши, зніяковіють великим страхом і здивуються несподіваності спасіння його і, розкаюючись і зітхаючи від стиснення духу, будуть говорити самі у собі: це той самий, який був у нас колись посміховиськом і притчею наруги. Безумні, ми вважали життя його божевіллям і смерть його безчесною! Як же він прилічений до синів Божих, і жереб його – зі святими? Отже, ми заблукали від путі істини, і світло правди не світило нам, і сонце не осявало нас. Ми сповнилися ділами беззаконня і погибелі і ходили непрохідними пустелями, а путі Господнього не пізнали.
Прим. 4:7-20; 5:1-7
На вірши стихири, глас 1. Подібний: Славні мученики.
Славному страстотерпцю / Київському князю Борису віддано служачи, / отче наш Мойсей, / навчився єси служити і Царю Небесному / в преподобії й правді. / Перед ним нині стоячи, / не забувай молитися про нас, / та приборкаєм духовні спокуси наші / і приймемо вінці небесного вшанування.
Вірш: Блажен муж, що боїться Господа і дуже любить заповіді Його.
Ти, преблаженний отче наш Мойсей, / володарю, що Бога боїться, переймав, / і через любов до нього готовий був єси / душу свою покласти, / не чинив ти спротив ворогам видимим, / бо стіною встав єси проти ворогів небачних, / їх же остаточно переміг, / тепер молися за нас всевишньому Владиці, / щоб перемогти нам духів злоби піднебесної.
Вірш: Звеличаться преподобні у славі і зрадіють в оселях своїх.
Благодать Всевишнього охоронила тебе, преподобний: / коли вбивали володаря твого, / тебе покрила всещедра десниця Христа Бога / і зберегла тебе, як зіницю ока, / бажаючи зробити тебе вірним рабом Своїм, / Йому ж в житті вірно послужив, / прийняв єси нагороду життя вічного. / Молися, щоб не позбавитися його і нам, які вшановують пам’ять твою
Слава, глас 8
Ченців Київських собори і чистоти ревнителі, прийдіть до святої печери і подивитися на раку мощів преблаженного отця нашого Мойсея, що багато зцілень розточує, і навчитися від нього смиренню і чистоті, терпінню і великодушності, і прославте Отця Небесного, що дарує рабам Своїм велику милість.
І нині, богородичний:
Володарка, Мати Творці всіх, сьогодні в пречистому Твоєму храмі, який в житлі Себе створила єси і багатьма чудами збагатила єси, нас, співаючих, позбав від всілякої біди і печалі.
Тропар, глас 3
Як другого Йосипа, великої чистоти і невинності ревнителя, всечесний і рівноангельський Мойсей, священними піснями вшановуючи, ми, грішні, молимось старанно: Моли Христа Бога, щоб зцілив страсті наші й подав велику милість.
Ще тропар, глас той же
Твої праці й подвиги в боротьбі зі страстями за чистоту споглядаючи, подвижник святий, хто не здивується? Бо голод, темницю й рани приймаючи, не поневолився спокусам ляховиці, але, як володар, страсті приборкавши, / тепер і тоді прославлений був Всевидючим серця людські, від Нього й у боротьбі зі спокусами допомогу благодатну одержавши, допоможи й нам, що твою пам’ять святкують, Мойсей преподобний.
Слава, і нині, богородичний:
Тебе, молитвеницю за спасіння роду нашого, оспівуємо, Богородиця Діва. Бо плоттю, від Тебе прийнятою, Син Твій і Бог наш, страсті Хрестові прийняв, позбавив нас від тління, як Людинолюбця.
УТРЕНЯ
На Бог Господь Тропар преподобного (2). Слава і нині, богородичний.
Після 1-го віршослів’я – сідальний, глас 4. Подібний: Швидко попередь
Красу обличчя твого ворог всезлобний побачив, бажав благоліпність душевну лестощами скрасти, обклав страстями розум жінки беззаконної, яка усілякими спокусами спробувала звабити тебе, преподобний, але ти, розумів того підступність, як другий Йосип, уникнув єси рук блудниці й заховав єси красу неушкодженою. Через це нині маєш осолоду споглядання краси Трійці Єдиносущної. (2)
Слава, і нині, богородичний:
Швидко прийди на допомогу нас, Пречиста Володарка, бо повстали вороги на нас, змагаються з нами день і ніч, і ми, поразку терплячі, покрову не маємо, щоб уникнути рук губителів. Тебе молимось, як Божій Матері, протягни кріпку десницю Свою і вразь їх силою Твоєю, нас неушкодженими збережи, та приносимо Тобі ангельський спів: Радуйся, Обдарована, Господь з Тобою.
Після полієлею сідальний, глас 5. Подобний: Співбезначальне Слово.
Прийдіть люді, доброго страждальця і непереможного воїна, ченців похвалу і чистоти ревнителя, богоносного отця нашого Мойсея, піснями оспівуємо, прославляючи Бога, що укріплює рабів Своїх і дає перемогу над видимим і невидимим ворогами. Бо Його допомогою підперезані, переміг усі полки князя світу цього, і нині, у небесних оселях біля престолу Владики стоячи, молися, щоб і нам від усіх підступів ворожих і спокус диявольських визволитися. (2)
Слава, і нині, богородичний:
Пречиста Володарка, Чесніша від усякого творіння, не відверни обличчя Твого, але прийми молитви рабів Твоїх, що притікають сьогодні в пречистий храм Твій і молять, поклоняючись пречистому образу Твоєму: Протягни пресвяті руки Твої, якими Творцю всіх носила єси, умоли Його, як Людинолюбного Владику, та оперезавши нас з висоти силою Своєю, якою переможемо всіх, хто повстав на нас, звеличимо, Блага, Твоє швидке предстоятельство і оборону.
Ступеневі, 1-й антифон, глас 4.
Прокимен, глас 4:
Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Вірш: Що віддам Господу за все, що Він воздав мені?
Всяке дихання нехай хвалить Господа.
Євангелія від Матфея, зачало 43:
Брати, усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити. Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий.
Мат. 11:27-30
Після 50-го псалма – стихира, глас 6:
Прийдіть, святкові собори, що духовний хор складають, пам’ять богоносного отця нашого Мойсея, міцного в стражданнях, у літньому торжестві звеличимо. Бо він на невидимого ворога повстав, що нечистими страстями забруднити чистоту його хотів, і заради чистоти багато потерпів, і, тільки на Бога надію маючи, вінценосним виявився, і нині, стоячи перед Святою Трійцею, молиться за души наші.
Канон (Богородиці з ірмосом на 6) і преподобному на 8, глас 2
Пісня 1
Ірмос: Прийдіть, люді, заспіваємо пісню Христу Богу, що розділів море і навчив людей, який вивів з рабства єгипетського, бо прославився.
Прийдіть люді, принесемо хваління Богу, що прославляє угодника Свого і показав його у всіх спокусах непереможним, і заспіваємо Йому пісню, бо славно прославився.
Навів ворог всезлобний на володаря твого, блаженного князя Бориса, смерть через окаянного братовбивці, і тебе разом з ним забажав погубити, але ти, врятований від злодіїв, заспівав єси: Слава Богу за все, будь ім’я Господнє благословенно.
Божою рукою врятований ти був від смерті, прийшов єси в Київ до Переслави, сестри Ярослава, увесь жалем за володарем своїм огорнутий, розповів єси про нього все, як він постраждав, як агнець безмовний, без спротиву передав себе в руки тих, хто крові його шукав, і співав єси: Бог наш славно прославився.
Певний час, через страх, ховався єси, преподобний, людську слабкість показує, поки не відкрив тебе Господь, як світло, тісний спасений шлях чернечий, його ж, багато спокус відкинувши, у чистоті пройшов єси, співаючи: Боже мій, у немощах плоті моєї славно прославився.
Богородичний: Ти, що все може у Бозі, Цариця, почуй швидко моління тих, хто до Тебе звертається, і побач, як повстали на нас душогубці, то стріли їх силою Твоєю до кінця знищи, бо постійно до тебе співаємо: Як велике і страшне ворогом нашим ім’я Твоє, славно прославиться.
Пісня 3
Ірмос: На камені віри мене затвердив, розкрив єси уста мої на ворогів моїх, возрадувався дух мій, бо постійно співає: Нема святого, крім Бога нашого, і немає праведника, більшого від Тебе, Господи.
На твердому камені віри душевні відчуття свої затвердив, пішов єси в полон, надію маючі на Єдиного, на Ісуса, що важкі рани і хрест перетерпів, і Він позбавив тебе від сіток ловця, тому в будь якому місці співав єси: Немає праведника, більш за Тебе, Господи.
Важкими кайданами руки і ноги у тебе сковані були, і п’ять років тісноту в’язничну терпів, але не розбився єси розумом, але, вільні уста маючи, за все і у всіх місцях дякував єси Богу, співаючи: праведно все це навів єси на мене, бо немає праведника, більш за Тебе, Господи.
Вродливим обличчям і світлим душею, тебе побачила у в’язниці якась юна знатна вдовиця, стрілою любові до тебе уразилася і спокушала тебе багато, святий, ти ж відповідав їй: ніколи бажанню твоєму не підкорюся, без волі Божої. Йому ж співаю: Немає праведника, більш за Тебе, Господи.
Красотою твоєю тілесною, а найбільш цнотливими словами, любодійка дивилася, багато разів спробуючи ласкавими промовами уловити тебе, але ти, блаженний, твердий розум маючи, мудро відповідав єси: хто і коли, послухав жінку, спасеться? І волав єси до Бога: Спаси мене, Боже, від спокуси цієї, бо немає праведника, більш за Тебе, Господи.
На багаторазові спокушення, що здійсняла жінка погана, відповідав твердо єси: збавлений я Кров’ю Христа мого, тому негоже мені бути рабом жінки бездумної, цього не знав я від народження мого. І не буде мені погибелі в ув’язненні цьому, бо через це мою надію на визволення від вічного ув’язнення, навіть якщо і далі буду так страждати, у терпінні вдячно співаючи: Немає праведника, більш за Тебе, Господи.
Богородичний: Полоним лютих гріхопадінь, ворогами схопленим, і в в’язниці запаморочення розуму мене споглядаючи, Володарка, визволи швидко Твоїм предстоятельством, променями милосердя Твого просвіти розум мій і підніми співати: Немає більш швидкої допомоги, ніж Ти, святіша Марія Діва.
Сідальний, глас 5
Вогнем вроди твоєї любодійка міцно опалилася, на нечестиву раду подалася, бо думала, що коли тебе викупити у господаря, що полонив тебе, тоді волі своєї підкорить зможе. Ти ж, преподобний, маючи страх Божий у серці своєму, безупинно волав: Спаси мене Боже, від нападу цього, бо до Тебе, Владиці моєму, припадаю. (2)
Слава, і нині, богородичний:
Вогонь Божественний без шкоди в пречисте лоно прийняла, мене, що в полум’ї страждає, ороси швидко каплею благодаті Твоєї, Володарко, адже постійно співаю єси: Спаси мене, бо до Тебе, Владичиця моя, припадаю.
Пісня 4
Ірмос: Прийшов єси від Діви не посередник, не ангел, але Сам Господь, що втілився, і спасав єси всього мене, людину. Тому кличу до Тебе: Слава силі Твоєї, Господи.
Прийшла жінка, що пристрастю полонена, до того, хто полонив тебе, блаженний, і давала ціну за тебе й, отримавши, бажала гріховними путами зв’язати душу твою, але ти, хрестом себе огородив, шов у дім її, псалми співаючи: а коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо зі мною Бог, Його ж силі слава буде повсякчас.
Владиці своєму переймав єси, як Його купили юдеї для страстей смертних, так і тебе погана любодійка бажала, як що не душу твою уразити пристрастю, то тіло стражданням оточити. Ти ж забажав ліпше тілом страждати, ніж душею, співаючи: Слава силі Твоєї, Господи.
Розпалення пристрастю у тілі своєму не відчуваючи, всяку солодку їжу й м’які ризи відкинув єси от себе, заміст того у піст і молитву зодягнувся єси, жадаючи краще хліб сухий і воду чисту, ніж різни солодкості та віно зі скверною вживати, і, не будучи переможеним ворогом, співав єси: Слава силі Твоєї, Господи.
Другого Йосипа бачите, брати, бо той, залишивши ризу в руках любодійки, втікав від гріха, так і цей, себе оголив, уникнув рук, що вабили його до гріху, і цім посоромив невидимого ворога, бажаючого душу й тіло страждальця осквернити, але поразку потерпів, бо співав єси: Слава силі Твоїй, Господи.
Другу єгиптянку обравши, ворог спробував блаженного уловити, бо нестерпна була йому душевна чистота його, а також благість обличчя споглядати. Але силі Мойсея навіть ангели дивувалися й співали: Слава силі Твоєї, Господи.
Богородичний: Доброту Твої знаючи, Цар Всевишній, радою Отчою, і благодаттю Пресвятого Духа, як дощ на руно, зійшов у пречисте лоно Твоє, Діва. Через це занепалу доброту розуму мого підніми знов. Володарка, бо співаю Тобі безупинна: Слава силі Твоєї, Володарка Богородиця.
Пісня 5
Ірмос: Світла Подавця і віків Творця, Господи, у світло заповітів Твоїх настав нас, бо крім Тебе, іншого Бога не знаємо.
Будучи не в змозі позбавити тебе світла розуму, безумно через вогонь почуттєвий, вирішила тебе, преподобний, у в’язницю темну кинути, голодом і спрагою катуючи тебе, ти ж співав: Боже мій, не покинь мене, бо крім Тебе, іншого Бога не знаємо.
Той, хто Іллі і Павлу Фівейському допомагав колись у пустельні, Той і на тебе виявив Свою милість, бо схилив одного раба жінці цієї до милосердя і загадав годувати тебе таємно, ти ж, розуміючи це як справжнє Боже навідування, співав радісно: Крім Тебе, іншого Бога не знаємо.
Багато хто, не розуміючи, святий, що діє в тобі благодать Божа, схиляли тебе, щоб скорився волі володарки твоєї, бо будеш чоловіком її і володарем маєтку її. Ти ж усе це відкинув, через любов до Бога, співаючи: Крім Тебе, не хочу нікого іншого пізнати.
Не володарства тлінного, але владу над страстями плотськими отримав єси, преблаженний отче наш Мойсей, це подав тобі Бог, щоб не тільки твої страсті підкорилися духу, але і іншим у спокусі допомагав єси, через це співав ти: Нічого іншого, крім любові Божої, не хочу пізнати.
Посміявся ти над безум ’ям любодійки, коли вона наказала рабам водити тебе з пошаною по містам своїм і всім маєткам, і поклонятися тобі, як володарю своєму, але голосно слова цнотливі промовляв: даремно виконуєте наказ цей, бо я, крім Бога, нікого не хочу знати.
Богородичний: Ворога, які радується, бо зловив нас спокусами гріховними, посором, Володарка, а нас же, що в бурях життєвих покутують, спаси, і дай спокійної пристані покрову Твого досягнути: Бо, крім Тебе, іншої Помічниці в бідах не знаємо.
Пісня 6
Ірмос: У бездонні гріховної потопаючи, до незбагненного милосердя Твого волаю: З тління гріховного, Боже, мене підніми.
У бездоння страстей не занурився єси, ризи свої у бруді не забруднив єси, преподобний, тому, бажання твоє виконуючи, чернець, Богом просвітлений, таємно облачив у одяг ангельський, і навчив, як заховати в чистоті себе, не боятися страху, не дати себе ворогу захопити: Бо Бог є, Який рабів Своїх від тління визволяє.
Гріховним вогнем розпалена і яму страстей занурюючись, любодійка, надію від тебе бажане втрачаючи, катуванню страшному піддала тебе, преподобний, бо наказала, розтягнувши тебе, залізними батогами міцно бити, так, що земля наповнилася кров’ю твоєю, ти ж, з вдячністю це терпів, волаючи: Від тління, Боже, возведи мене.
Застрашити тебе, безстрашного, бажаючи, знущалася, обіцяючи багато мук тобі, блаженний, коли не виконаєш бажання володарки своєї, ти ж, до всього готовий, відповідав єси відважно: Ні огонь, ні рани, не можуть відірвати мене від любові Божої. На нього надію маю, бо від тління мене визволить.
Не підкорився єси жінці, що бездумністю запаморочена була, але викривав її, преподобний, як таку, що відкинула страх Божий і нерозважно до поганого схиляла тебе. Не єси боявся ні ярості її, ні гніву, бо мав єси, отче надію на Бога, що Той від рук її визволить тебе.
Бачила жінка себе тобою, отче, посоромленою, віддала тебе князю, щоб звершив він над тобою суд остаточний, та, коли побажає, накаже, маючи владу, у багатьох муках стратити тебе. Але ти, пророче передбачив смерть їх, відповідав єси: Самі швидко відійдете у вічну загибель, мене ж Христос, Бог мій, від цього визволить.
Богородичний: Стою перед миролюбним князем, і, як полонений, чую суд над собою, коли бажають любовні страсті творити над мною, вживаючи владу над мною, одкривається в почуттях моїх, що тягнуть примусом вічно любодіяти думками з ними. Але поки в цьому світі смертному сокира не посіче мене, Ти, мирного Царя Небесного справжня Мати, віджени їх і від тління, Богородиця, мене визволи.
Кондак, глас 3
У Вишині єдиного Бога шукаючи, всім земне знехтував ти, про тіло своє не піклувався, на покуту мужньо себе віддав, голод, спрагу, узи, у темниці ув’язнення доблесна перетерпів, побиття, крові пускання й членів відрізання, заради чистої невинності твоєї, все славна переніс ти. І тепер з незайманими ликами стоїш перед Святий Трійцею, молися, що б від всіх спокус позбулися співаючі тобі: Радуйся, Мойсей, отче блаженний і Києво-Печерської Лаври слава.
Пісня 7
Ірмос: Богопротивний наказ беззаконного ката високо полум’я підняв. Христос же подав благочестивим юнакам росу духовну. Він благословен і прославився.
Богопротивний наказ від князя любодійка прийняла, без суду тягнути тебе до справи поганої, бо вродою твоєю насититися бажала. Але чистотою своєю здивував ти навіть ангелів, що співали до Творця, що створив у тобі це: Творця Боже, благословен єси.
Усі стрели страсні ворог поцілив у тебе, святий, бажаючи уразить тебе, але, був сам уражений, бо бачив тебе неушкодженим, але голосно співаючим: Боже, благословен єси.
Дарма стараєшся, о жінка! – казав єси, преблаженний, – до ніякого бруду твого не доторкнуся, передбачу долю свою в Бозі, а коли повстане плоть моя, то страх Господній кістки мої проїсть, тому співаю: Боже, благословен єси.
Кріпость розуму твого любодійка бажала розбити, наказала палицями бити тебе і у всякий день по сто ран наносити, але не навіть від такого не похитнувся, бо одягнута плоть твоя в любов Божу, Йому ж належний плід приніс єси, співаючи: Боже, благословен єси.
Страшні побої і відсікання тілес терплячи, святий, був як мертвий і ледь живий лежав, але стоячому ворогу відрізав єси голову, мертвим і неспроможним його виявити, співав єси: Боже, кріпость моя, благословен єси.
Богородичний: Люта біда звалила мене, ніяк піднятися не можу, Ти ж, Володарка моя, подай мені кріпку руку Свою і підніми мене знов на ноги, щоб пішов по шляху Господньої правди, Тебе співаючи: Буде благословенно ім’я Твоє з роду в рід.
Пісня 8
Ірмос: Бога, що у піч вогняну до юнаків юдейських зійшов і полум’я на росу перетворив, оспівуйте як Господа і прославляйте у віках.
У піч вогняну гріховної любострасті тягнутий, Бога єдиного закликав єси, блаженний, як Давид промовляючи: Боже, на допомогу мені прийди. І ввійшов у полум’я, але неушкодженим залишився єси, але голову, злих думок повну, опалив, бо не хотів він оспівувати Господа у віках.
Вогнем любодіяння не міг ворог опалити чистоти твоєї, тоді почав люте переслідування хорів чернечих, і вигнані були вони всі з землі немилостивого князя, якого швидко настиг гнів Божий за пророкуванням твоїм, святий, бо не бажав мати в державі своєї тих, хто оспівує Господа у віках.
Коли князь раптово злу душу віддав, було повстання і поголос у людях, бо повстали раби і перебили володарів своїх, з ними ж і мучителька любодійка загинула, і впала кров на голову її. Ти ж, преподобний, заспівав єси: Во всіх справах благословляю Господа у віках.
Віддав хвалу Богу, що визволив тебе, прийшов єси в печеру до преподобного Антонія, несучи рани мук на тілі своєму, їх бачивши, усі співали: Оспівуйте всі справи Господні та прославляйте Його у віках.
Бажаючи сховати чистоту свою, що була світліша за сонце, отче, у темну печеру вселився єси, яку прикрасив єси постом і всенічним стоянням молитовним, через це прославив тебе Бог, подав благодать допомогти всім у спокусах, так хай славиться ім’я Його у віках.
Богородичний: Приховати прагну від Ока Всевидющого сором гріха мого, який щодня розпалюється бажанням плоті, беззаконня до беззаконня додаю. Але, поки не відкрилися перед ангелами і людьми ганебні справи мої, допоможи мені, Чиста, визволи від шаленства цього, нехай славиться ім’я Твоє у віках.
Пісня 9
Ірмос: Від Бога Бог Слово, що через невимовну мудрість прийшов обновити Адама, який впав у лють тління, від Святої Діви таємничо втілився заради нас, прийдіть вірні, Його однодумно піснями прославимо.
Від Бога Бог, зійшовшє Слово, прославив тебе ще в житті цьому, святий, чудотворними дарами: бо якійсь людині, яка з спокусою тілесною змагалася, дотиком жезла твого забив страсті, і, прийняв від тебе пораду ніколи з жінкою не розмовляти, він решту життя прожив мирно, тебе величаючи.
Від роду в рід чистота твоя славиться, заради якої багато постраждав, прийняв єси блаженство чистих серцем, відійшовши від цього життя часового, чистим споглядаєш Пресвяту Трійцю. Поминай у молитвах своїх, преподобний отче, і нас, які пам’ять твою вшановують.
Мертвим тебе відзначив Господь, бо, вбив єси спокуси плоті терпінням дивним, маєш силу страсті вбивати у тих, хто доторкнувся мощів твоїх, як створив це для багатотерплячого Іоана, отже, прийняв мир у костях своїх, возвелич Бога, що прославляє святих Своїх.
Возрадуйся, місто, що має в печері нетлінні мощі чудотворця Мойсея, співайте хвалу, собори чернечі, бо маєте помічника і предстоятеля в скорботах, кланяйтеся раці його, дотикайтеся устами, і отримаєте спокій у житті вашому.
Трійкаовий: Славимо Трійцю Пресвяту, яка дала нам світильник світу, отця нашого Мойсея, його ж святкуючи літню пам’ять, Отця, і Сина, і Святого Духа в єдиному Божестві, вірні, однодумно величаємо.
Богородичний: Завжди славимо Тебе, Чиста Діва, що зібрала вірних рабів своїх у місце це, де безліч людей приймає зцілення, через правдиво поклоніння образу Твоєму, і звертаючи молитви до отців наших Печерських.
Світильний:
Світ Троїстий, Творця, Істинний Боже, просвіти темряву душ наших, бо закликаєм у молитвах до Тебе угодника Твого і з ним молимось: заспокоюй бурю гріхів наших і позбав сумування всіх нас. (2)
Слава, і нині, богородичний:
Світліша ніж сонце, Марія Богородиця, просвіти благодаттю всіх, хто схиляється перед Тобою і закликає ім’я Твоє, і охорони обитель цю від всякого зла, що ті, що живуть у їй, вічно перебували наповнені духовним весіллям і радістю, бо Ти єси Ходатайка радості нашої
На хвалите стихири, глас 4. Подібний: Як хоробрий.
Сьогодні зійшовшись тут святкуючи, / голосом радості похвальні співи принесемо Богу, / що прославив преблаженного отця, / і до раки мощів його припадемо, закликаючи: / Не забуть нас, предстоячи Владиці, / але молися, щоб визволитися від усіх спокус, / і лютих нападів усім, / хто пам’ять твою з любов’ю вшановує.
Хто зможе гідно оспівати тебе, преподобний? / Бо ти у часі життя цього, / навіть у змертвілим тілі, / аде духовно пожив єси, / поза світом і плоті перебуваючи, / безупинно бажання маючи, / від плоті позбавиться і з Христом бути, / з Ним же нині царюючи, / пом’яни і нас, що тебе прославляють.
Радуйся, собору отців Печерських пречистий учасник, / бо страждав єси добре і світло, / цнотливих вершина і мучеників краса, / чистий сосуд Духа Святого, / Мойсей боговидця, / якого пам’ять похвалою вінчаючи, / молимо собор святій: Молите Христа Бога і Владику, / щоб нам, чадам вашим, віл бід визволитися / і не позбавитеся вищого Царства.
Слава, глас 6
Правдивого послідовника Христового і вірного учня Його Євангелія, тебе, преподобний отча, сьогодні прославляємо. Бо ти на вічне споглядаючи, усі красоти світу цього за ніщо мав, вирішив, що ліпше полоненим бути, але розум від гріху вільними мати. Про тіло не турбувався, на муки єси відав його, але кровавого мисленого ворога, що мучив тебе, у струменях крові власної потопив. Тепер у місці спокою перебуваєш і радістю святих насолоджуєшся. Тому благаємо тебе: даруванням, що з вишині тобі даровані, і нас обдаруй, бо люб’язно звершуємо пам’ять твою.
І нині, богородичний:
Богородиця, Ти є лоза істина, що зростила нам Плід лона Твого, Тебе молимось: Молися, Володарка, разом зі святими апостолами, до Сина Твого, щоб помилувані були душі наші
Славослів’я велике, єктенія і відпуст
НА ЛІТУРГІЇ
На Блаженних канон святого, пісня 3 і 6;
Прокимен, глас 4:
Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Вірш: Сильним на землі буде покоління його.
Євангелія від Луки, зачало 23.
Брати, у ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником. І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, – і зцілялися. І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх.
Лк. 6:12:19
Причасник: В пам’ять вічну буде праведник, злих слухів не убоїться
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я».
Джерело: Службы Преподобнымъ отцемъ Печерскимъ, ихже мощы въ Блиной и Дальной пеще́рѣ нетлѣ́нно почиваютъ. Кіевъ, 1785.; Сторінки 106 об.– 113.