7/20 січня наша Свята Православна Церква святкує собор святого Предтечі і Хрестителя Іоанна. Це найдавніший свято нашої Церкви, присвячений святому Іоану. Він має Божественне походження. Бог просвітив отців Церкви, напоумити їх призначити це свято після дня святого Богоявлення, щоб вшанувати святого Іоанна, який хрестив Христа. Пророк Іоан – «найбільший святий» нашої Церкви (звичайно ж, поза порівняння тільки Пресвята Богородиця, яка вище всіх святих.) Він – «більший Між народженими жінками» (Мф. 11:11). Він являє собою втілення людинолюбства і любові Христа, друга грішників, проповідника покаяння, пустельну горлицю. В якому б самоті ми не знаходилися в містах та інших поселеннях, нам слід пам’ятати, що святий пророк Іоан завжди супроводжує нас, стаючи для нас чудовим супутником.

Тому письменник Олександр Пападьямандіс, перебуваючи в шумних багатих Афінах, часто згадував монастир святого Іоана Предтечі на остові Скіатос (або Скіафос – Прим. Ред.), Який має назву «безмісячне» («Aselinos»), оскільки він розташовується в місці, погано освітленому як сонцем, так і місяцем. Пападьямандіс присвятив цій обителі однойменний вірш: «В своїй пустелі, святий мій Іоан, де колись звучав твій голос, згадай і пожалій нас, що гинуть в пустелі, повної безлічі людей». Які прекрасні слова! Це означає, що в Церкві ми не самотні. Формально, можливо, і так. Але екзистенційно – немає. Поруч з нами перебуває я Христос, що втілився, Свята Трійця, Богоматір, Іоан Хреститель, апостоли, святі, мученики, Ангели і Архангели, душі праведників і всі, що люблять нас, в якому б краю вони не знаходилися. А значить – ми зовсім не самотні. Як тільки ми помолимось і закличемо їх, ми опинимося «в світлості святих» – серед святих, разом зі святими.

У цей же день, 7/20 січня, згадується і перенесення чесної руки святого Іоана Предтечі з Антіохії до Константинополя. Це було здійснено в X столітті, в роки правління імператорів Костянтина Багрянородного і його сина Романа II.

Святий Іоан був похований в Севастії, місті, розташованому поблизу Антіохії Сирійської і Кілікії в Малій Азії. Євангеліст Лука відправився туди і забрав чесну десницю Іоана Предтечі. Святий Лука дуже любив його і присвятив йому найбільший уривок в своєму Євангелії, бо святий Іоан є початком євангельської історії.

Взявши мощі, Лука відправився до себе на батьківщину в Антіохію Сирійську. Тут народився Іоан Золотоуст та багато інших святих. І тут мощі святого Іоана Предтечі робили великі чудеса. Багато людей вони привели до Христа, відвернули від гріха, давши їм покаяння і благодать. Вони творили різні чудеса: виганяли демонів, зціляли хворих і розслаблених, давали людям душевне і тілесне здоров’я.

Як повідомляє Синаксар за 7/20 січня, в горах Антіохії жив величезний змій. Місцеві простодушні язичники йому поклонялися, приймаючи його за божество. Щороку змію приносили людську жертву, яку вибирали, кинувши жереба. І одного разу ця доля спіткала доньку якогось християнина. Її повинні були кинути змію і приректи на загибель. Християнин був убитий горем. Не знаючи, що робити, він звернувся з молитвою до Господа нашого Ісуса Христа і святого Іоана Предтечі. І напередодні страшного богопротивного дійства він пішов поклонитися мощам святого. Припадаючи зі сльозами до чесної десниці, він відкусив від неї великий палець і забрав з собою. Ніхто не зупинив його.

На наступний день, непомітно тримаючи в руці великий палець правиці святого Іоана Хрестителя, ця людина повила свою доньку до того місця, куди за нею повинен був приповзти змій. Безліч людей зібралося тут в очікуванні цього страхітливого і жорстокого видовища. І коли змій виповз із своєї схованки і кинувся до жертви, батько кинувся і встав перед нею. Коли ж змій відкрив свою пащу, щоб проковтнути нещасну дівчину, батько кинув туди палець великого Іоана Предтечі. І що ж сталося? В ту ж міть змій розірвався і зник.

Усі оточуючі, особливо батько з донькою, були вражені і зворушені. Вони зраділи, прославили і подякували Богові і Його великого Предтечі Іоану. Багато язичників були звернені в християнство. Всі вони разом батьком, що з удостоївся великої милості, зібрали каміння і спорудили церкву святого Іоана Предтечі.

Свідками чудес стали і візантійські імператори, зокрема, Костянтин і Роман Багрянородний. Вони бажали, щоб правиця святого Іоана перебувала в Константинополі. Всевидючий Іоан Предтеча, дізнався їх наміри і зрадів. І коли в храмі, де зберігалася десниця, відбувалося освячення води, святий Іоан напоумив диякона Антіохійської церкви Іова забрати правицю. І в момент, коли парафіяни зосереджено молилися, диякон взяв чесну десницю і доставив до Константинополя. Це була, свого роду, крадіжка на благо. Це сталося по напоумленню святого Іоана.

Дивним чином правиця була принесена в Константинополь 7 січня (за старим стилем), в день святкування Собору Іоана Предтечі, у день його пам’яті. Диякон зберіг скоєне в таємниці, щоб уникнути переслідування. Адже це була, воістину велика реліквія. «Руку твою доторкнувшись пречистому верху Владична», – співається в стихирі Дев’ятого часу. З цим співом на устах помер і Олександр Пападьямандіс.

Імператори дізналися про це і поспішили зустріти великого Хрестителя. Вони зі сльозами впали ниць. Плакав і народ. Це показувало їх величезну радість і вдячність при зустрічі зі святим Іоаном, найбільшим з пророків. Імператори взяли святиню і віднесли в палацову церкву. Вони дякували святому Іоану, який дізнався їх намір, який почув їхні молитви і прийшов до них. І щороку 7 січня всі імператори безсмертного Константинополя святкували перенесення мощів святого Іоана. Це свято занесений в мінеї, тому шануємо його і ми. Многая літа всім, які святкують цю велику подію.

Архімандрит Ананіас Кустеніс

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»